П'ятдесят п'ята точка нашої ментальності

Цими днями мав зустріч з тімі, кого прийнято називати простими людьми. Мені подали напругу, чому їм не нараховано субсидію, адже вони безробітні. Я поцікавився, чи стали вони на облік у фонді зайнятості. Мені сказали, що там робити нічого і, взагалі, вони не розуміють, навіщо це їм треба. На моє просте зауваження, що без цього не буде субсидії, мені сказали, що влада - сволочі.

Не так давно я мав зустріч з одним керівником району, який довго мені жалівся, що до нього не йдуть інвестори. Я живити, які є інвестиційні проекти, на що мені відповіли, що є розвалений цукрозавод, то нехай його і забирають, але чомусь ніхто не хоче. І взагалі, все це через те, що Рада погано працює, а депутати жирують.

Такі приклади можна наводити безкінечно. На кожних виборах ми пересвідчуємося в одному: найтяжча фізична вправи - це просто підняти п'ятому яту точку. Лі Куан Ю, щоб вирішити цю саму проблему, просто дозволив біті співгромадян. А я хотів би зробити флешмоб: прожити один день без нарікань на владу (опозицію, москалів, євреїв тощо). І потім спробувати проаналізувати, чи вдалося зберегти енергію на щось корисне.