Від тероризму і зомбі до Тарантіно. Чим здивує Каннський кінофестиваль

Для всіх українських глядачів, звичайно, найбільший інтерес буде представляти конкурс "Особливий погляд", в якому покажуть повнометражний дебют кримськотатарського режисера Нарімана Алієва "Додому" (Evge).

Героїв тут двоє: кримські татари Алім (Ремзі Білялов) і його батько Мустафа (Ахтем Сєїтаблаєв). Старший син Мустафи Назім — доброволець, який загинув на фронті на Донбасі. Батько хоче поховати Назима в Криму будь-якою ціною. Алім не дуже розуміє цю одержимість, але все ж приєднується до подорожі.

Режисер Наріман Алієв народився в АР Крим у 1992-м. Закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого за фахом "Кінорежисер". Був співзасновником організації "Сучасне українське кіно" (СУК). Його короткометражний триптих "Кримські історії", знятий на півострові, склали новели "Повернутися з світанком" (Tan Atqanda Qaytmaq 2013), "Тебе люблю" (Seni Sevem, 2014), "Без тебе" (Sensiz, 2015). Всі короткометражки — це драми відносин з життя народу киримли.

"Додому", в свою чергу, одночасно і сімейна драма, і роуд-муві. Алієв зовсім безконфліктно об'єднує ці дуже різні жанри. В потрібних місцях уповільнює, в потрібних — прискорює хід подій; чітко прописує паралельні сюжети, які допомагають розкрити мотиви і особистості героїв, та й самі герої — від суворого, але поступово здає Мустафи-Сеітаблаєва до епізодичних попутних персонажів; від інфантильного, але підростаючої прямо на очах Аліма-Білялова до дівчини, в яку він мимоволі закохується по дорозі, — виконані об'ємно і переконливо.
Те, що починається як конфлікт між поколіннями, стає метафорою для трагедії цілого народу, у якого знову намагаються забрати батьківщину. Поєднуючи таким способом особисте і громадське, Алієв досягає художнього рівня, який нечасто зустрічається у дебютантів.

Звичайно, максимум уваги буде прикута до основного конкурсу Канн, переможець якого отримає омріяну "Золоту пальмову гілку". Назвемо найбільш важливі фільми програми.

"Мертві не вмирають" (The Dead don't Die)

Реж. Джим Джармуш (США)

Фільм Джармуша стартує одночасно і в Каннах, і у французькому прокаті на 400 екранах. Джармуш вже в свій час зробив іронічну мелодраму про вампірів "Тільки закохані виживуть". Тепер же ще більш оригінальна суміш комедії і фільму жахів, причому про зомбі. Сюжет розгортається в невеликому містечку. У ролях: Білл Мюррей, Тільда Суїнтон, Стів Бушемі, Хлої Севіньї, Іггі Поп, Том Вейтс і Адам Драйвер. Оператором виступив Фредерік Елмс, який у свій час працював з Девідом Лінчем над гіпнотичним "Синім оксамитом".

"Біль і слава" (Dolor y gloria)

Реж. Педро Альмодовар (Іспанія)

Загальний улюбленець Альмодовар вже має каннський приз за кращу режисуру "Все про мою матір". Головний герой нової картини — кінорежисер, якого грає Антоніо Бандерас, явно вжившийся в образ самого Альмодовара. Так, це автобіографія, хоча і не зовсім: в основу сценарію лягли перипетії з життя і Бандераса, і Альмодовара в 1980-х. Кожен фільм Альмодовара є сповіддю, а цей — особливо. Тим більше, що не обійдеться і без Пенелопи Крус.

"Зрадник" (Il Traditore)

Реж. Марко Беллокьо (Італія)

80-річний італійський леворадикал і майстер соціального жанру Марко Беллокьо представляє фільм про мафію. Головний герой, проте, не черговий хрещений батько, а людина, який допоміг викрити мафію — Томмазо Бускетта, злочинець, який дав свідчення у 1986 р. про влаштування знаменитої Коза Ностра. Його свідчення допомогли посадити понад 400 осіб, у тому числі Сальваторе Риина, боса босів сицилійської мафії, який вбив десятки людей і переховувався від правосуддя більше 20 років.

"Озеро диких гусей" (Nan Fang Che Zhan De Ju Hui)

Реж. Дяо Инань (КНР)

Зірка Дяо Інанна зійшла в 2014-му, коли його кримінальна трагікомедія "Чорний вугілля, тонкий лід" отримала на Берлінале відразу і "Золотого ведмедя", і приз за кращу чоловічу роль. "Озеро диких гусей" — брутальне видовище з життя великого китайського міста. Гендиректор фестивалю Тьєррі Фремо не скупиться на компліменти: "Сучасний нуар", "Фріц Ланг".

"Молодий Ахмед" (Le jeune Ahmed)

Реж. Жан-П'єр і Люк Дарденни (Бельгія)

У Дарденнов є вже дві "Золоті гілки". У Каннах їх люблять, в тому числі і за вміння художньо переконливо піднімати гострі теми. Так і цього разу: "Молодий Ахмед" розповідає про мусульманинові-фундаменталисте, причому школяра, який планує вбити свого вчителя.

"Вас не застали" (Sorry We You Missed)

Реж. Кен Лоуч (Великобританія)

Ще один киносоциалист (точніше, троцькіст) Кен Лоуч у порушення даного кілька років тому обіцянки більше не знімати, все-таки зняв драму з життя бідняків. До речі, дві "Гілки" Канн у нього вже є.

"Таємне життя" (A Hidden Life)

Реж. Терренс Малік (США)

Терренс Малік ніколи не знімав історичні драми на європейському матеріалі. Тому його нова картина дивує своїм сюжетом: це історія австрійського відмовника Франца Ягерштеттера, страченого в Берліні за відмову служити в гітлерівській армії і вбивати в ім'я Рейху. У Маліка є "золото" за неймовірної краси "Древо життя" (2011). Для "таємне життя" він взяв нового оператора — німця Йорга Відмер, який знімав з Вімом Вендерсом видовищний документальний фільм "Піна" про легендарної танцівниці Піне Бауш.

"Маттіас і Максим" (Matthias et Maxime)

Реж. Ксав'є Долан (Канада)

Франкоканадец Ксав'є Долан у свої 30 років має вже вісім готових фільмів. У Каннах його люблять, але "Золоту гілку" поки що не дали. Бути може, любовна драма "Маттіас і Максим" принесе йому удачу.

"Рубе, світло" (Roubaix, une lumiere)

Реж. Арно Деплешен (Франція)

Арно Деплешен не хапає зірок з неба, але свій авторитет серед кіноманів, безумовно, має. На цей раз він везе в Канни трилер за мотивами реальних подій — про жорстокий злочин на півночі Франції, де дві сусідки вбили літню жінку. Надихався він документальним фільмом, знятим про страшному справі ("Рубе, Центральний комісаріат") і хрестоматійним трилер Хічкока "Не та людина". У головній ролі — нова зірка французького кіно Леа Сейду.

"Паразити" (Gisaengchung)

Реж. Пон Джун-Хо (Республіка Корея)

Південнокореєць Пон Джун-Хо в 2017-му з'явився на Лазурному березі з екологічної фантастикою "Окча". Призів не отримав, але говорити про себе примусив. Варто ще додати, що це був чи не перший фільм "Нетфликса" у каннському конкурсі. Тепер же 50-річний режисер везе ще більш дивовижний сплав сімейного кіно, трилера про прибульців і гротеску про класову нерівність.

"Гомера"/"Свистуни" (La Gomera)

Реж. Корнеліу Порумбою (Румунія)

Порумбою на сьогодні об'єктивно самий цікавий режисер румунської "нової хвилі". Новим фільмом він, мабуть, вирішив вразити навіть самого себе. Дія розгортається на Канарських островах. Там допитливий поліцейський у виконанні Влада Іванова (знімався у Лозниці в "Щасті моєму") повинен розібратися з мовою "сильбо-гомеро" (свистячий діалект іспанської), який ні багато ні мало занесений в список шедеврів усної та нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, та заодно звільнити з в'язниці невдалого земляка. Порумбою ще ніколи не знімав за межами Румунії і тим більше не втілював настільки дивовижну фабулу.

"Одного разу в Голлівуді" (Once Upon a Time in Hollywood)

Реж. Квентін Тарантіно

Ну і, звичайно, Тарантіно! З новим фільмом! Та ще й в конкурсі!

Схоже, на прем'єру буде не потрапити. Адже у ролях тут Бред Пітт, Леонардо Ді Капріо, Аль Пачіно, Дакота Феннінг, Деміен Льюїс, Еміль Хірш. І сюжет такий, що автоматично викликає слиновиділення у будь синефила: гаряче літо 1969-го в Лос-Анджелесі, головні герої — телевізійний актор Рік Далтон (Леонардо Ді Капріо) і його дублер Кліфф Бут (Бред Пітт) — лузери, які прагнуть пробитися на великий екран. До всього іншого, вони ще й сусіди акторки Шерон Тейт (дружина режисера Романа Поланскі) — тієї самої, по-звірячому вбитої членами секти Чарльза Менсона разом з ще чотирма людьми. Сам Менсон на екрані теж буде. І Поланскі. Гумор і насильство забезпечені. Словом, все, за що ми любимо старовину Квентіна.

Залишається лише додати, що канська прем'єра фільму "Додому" відбудеться 22 травня. А переможців у всіх конкурсах оголосять 25 травня.