Гладіатор на лижах. Як росіянин фіна за медаль покалічив і чому це не дивно

На етапі Кубка світу у фінському Лахті першу команду збірної Росії по лижній естафеті позбавили бронзових медалей через неспортивну поведінку на фініші перегонів Олександра Большунова, який влаштував бійку з фіном Йоні Мякі, який випередив його на останніх метрах. На записах видно, як Большунов спочатку б'є суперника лижною палицею, а після фінішу, прийшовши третім, навмисно збиває Мякі з ніг. У фіна травмована рука. Якби змагання проходили в найближчі дні, він не зміг би брати участь у подальших перегонах.

Як розвивалися події

Уважно вивчивши епізод, знятий з різних ракурсів, судді вліпили Большунова особисту дискваліфікацію. В результаті бронза дісталася другій естафетній команді Росії, що йшла четвертою. Золото у норвежців, а срібло, здобуте Мякі, — у фінів.

Сам по собі епізод, звичайно, неприємний, але так буває, що у спортсменів здають нерви. Якби все обмежилося інцидентом на фініші, то на дискваліфікацію Большунова плюс, можливо, кримінальному провадженні, якщо травма фіна виявиться серйозною (а з цим поки немає ясності), інцидент можна було б вважати вичерпаним.

Але, як відомо, росіяни своїх не кидають. Не завжди, звичайно, а тільки тоді, коли мова йде про виправдання негідника, який вчинив який-небудь злочин, і краще проти неросіян. Виправдовувати негідників — дуже стійка російська традиція.

Звичайно, на Героя Росії і довгу народну славу дії Большунова все ж не потягнули. От якби він забив фіна палицею насмерть, а ще краще катував би його, перед тим, як забити, тоді, звичайно, він міг би розраховувати на таке ж народне визнання і любов, як Юрій Буданов, який убив 18-річну чеченку Ельзу Кунгаєву, або Вадим Погодін — вбивця 16-річного українця Степана Чубенка. Фін, до слова, хоча і старше, але досить молодий, так що у Большунова був шанс вписатися в тренд. Ще краще було б, якби він, убивши фіна, заволодів його срібною медаллю і зник з нею в Росії. У цьому випадку мова йшла б уже, мабуть, не тільки про народну любов, а й про урядові нагороди. Але, на жаль, у Большунова не склався повноцінний подвиг задля слави Росії — в цей раз. Хоча, можливо, головний його подвиг ще попереду. Всі дані у російського спортсмена для цього є.

Проте, свою частку народної підтримки навіть на цьому проміжному етапі він отримав. Що, власне, і робить цю історію предметом для розмови.

Як підтримували Большунова

Першим виступив тренер збірної Росії Єгор Сорін, який заявив, що російська сторона має намір не просто опротестувати дискваліфікацію, але і добиватиметься дискваліфікації фіна, який посмів буквально на останніх метрах обігнати іменитого Большунова, замість того, щоб відступити і пропустити його до срібної медалі. Большунов — чотириразовий призер Олімпійських ігор 2018 р. і чотириразовий срібний призер чемпіонату світу 2019 р., словом, дідусь російського спорту — кому, як не йому було покладено принести срібло? До слова, з урахуванням російських реалій, такі стійкі результати наводять на думку, про деякі речовини, можливо, що зробили побічний вплив на його психіку. Цікаво, як там в Лахті були справи з допінг-контролем?

Хід Соріна був традиційно російським: звинуватити у всьому жертву агресії.

Але дії Мякі на фініші були розібрані мало не покадрово і визнані законними. Те, що Мякі вів гонку строго в рамках правил, довелося визнати навіть росіянам. Так що протест вони в результаті не подали, а нахабний тон змінився на позицію "подивимося ширше": мовляв, так, Большунов за буквою правил був не правий, але ми його розуміємо і на його місці вчинили б так само. Ці дві простенькі, і по-людськи зрозумілі, як обісцяний ліфт, думки: "На його місці будь-який з нас, росіян, вчинив би також" і "по-людськи фінський лижник вчинив неправильно" повторювалися знову і знову.

Їх озвучив уже згаданий Сорін, коли стало ясно, що повісити провину на Мякі не вдасться. Їх же, в тій чи іншій формі, повторили триразова олімпійська чемпіонка Анфіса Резцова, чемпіон Сочі-2014, а нині коментатор Олександр Легков, чемпіон світу Олексій Пєтухов, член команди Євген Бєлов, що залишився без медалі через Большунова, і голова Асоціації лижних видів спорту Росії Олена Вяльбе.

Іншими словами, ні про яку випадковость не було й мови. На місці Большунова так вчинив би будь-який російський спортсмен. Ну, може, і не будь-який, когось, можливо, зупинив би страх дискваліфікації. Але, щонайменше, дії Большунова зустріли повне розуміння. Тобто бійка на фініші — норма поведінки в російському спорті. Як і застосування допінгу. Національна особливість. Всі підтримали Большунова в тій чи іншій формі проводили думку, що, мовляв, так і треба. Треба, щоб росіян боялися!

А Вяльбе, визнавши, як і інші коментатори, формальну правоту фіна, заявила, що протест росіянам подавати марно ще й тому, що їм все одно відмовлять, тому, що вони — росіяни. Не тому, що Большунов влаштував бійку, а саме тому, що росіяни. Хоча, якщо бійка на фініші — національна особливість російського спорту, то і в такому підході є своя логіка.

Сам Большунов на цьому етапі віддав перевагу відмовчатися і перед фіном не вибачився. Було ясно, що спортсмен взяв паузу, щоб подивитися, звідки подме вітер. А то справді: раптом вчинок визнають героїчним — а він уже недоречно вибачиться?

Всі неросійські спортсмени дії Большунова засудили. Ну, русофоби, ясне ж справа.

Батько Большунова, людина, яка далека від спортивних правил (які правила, якщо, як висловився колись Путін "ніхто не буде вчити ведмедя, як йому жити в своєму лісі"), але близький до російського народу, прямо заявив, що "просто потрібно підходити по-російськи і давати в морду ". "Але цього не можна робити, на жаль", — з сумним зітханням резюмував Большунов-старший.

Як інцидент з Большуновим перетворили в Велику Вітчизняну Зимову війну

На сайті sports.ru було організовано наступне опитування: "Большунова підрізали на фініші — він замахнувся на фіна палицею і врізався в спину. А як вчинили б ви?"

Питання містило подвійну брехня: по-перше, фін йшов по трасі строго за правилами, по-друге, не "замахнувся", а вдарив. Іншими словами, sports.ru оголосив мобілізацію під гаслом "бий неросіян, рятуй Росію" і, не соромлячись, брехав, підганяючи під неї незручні факти. Природно, що більшість опитаних Большунова підтримала.

Заодно "коленновставший" російський народ запаскудив "Інстаграм" Йоні Мякі сороміцькими коментарями, в яких явно проглядала звична практика справляти нужду в ліфтах і під'їздах.

Був знайдений і правильний фін — якийсь "колишній головний тренер збірної Фінляндії", який у правильній фінській газеті засудив "непрофесіоналізм Мякі". Втім, тут уже важко сказати напевно, осудив справді, чи це особливості російського перекладу. Російські перекладачі та ЗМІ славляться вмінням правильно подавати матеріал. Так, якщо вірити їм, то "Європейський суд з прав людини визнав Крим російським", що є досконалою брехнею, але цей заголовок кочує по російським джерелам вже тиждень. Так що з правильним фіном, що засудив Мякі, все складно, як зі розп'ятим хлопчиком у трусиках, але спробу росіянам, звичайно, зарахувати треба. Як мінімум на бронзу вона потягне.

Словом, увесь російський народ встав на захист національних традицій російського спорту. Більшість внутрішніх мешканців Росії підтримала право Большунова бити всякого, хто встане на його шляху до медалі. Для росіян це єдина нормальна форма поведінки.

Але залишалося й інше ообличчя Росії, що повернене на Захід. І на ньому не відразу, правда, а трохи згодом намалювали пристойний вираз: через добу Большунов і Вяльбе вибачилися за інцидент з фінським лижником, попросивши "не політизувати інцидент". При цьому, повідомляючи про вибачення, російські ЗМІ нагадували російським читачам, що "фін підрізав Большунова на фініші естафетної гонки".

Що це нагадує

Так ось же що: поліцейський на мітингу в Петербурзі б'є в живіт жінку, 54-річну Маргариту Юдіну, яка підрізала його на фінішній прямій, коли він впевнено йшов до медалі.

Якби цей момент не зняли на відео і не вивісили відео в мережу, то свою медаль російський герой, безсумнівно, отримав би. Але проклятий винахід, що дозволяє знімати все підряд, чертовськи ускладнив життя російським героям.

І коли постраждалу доправили до реанімації, скандал довелося гасити.

Перш за все лікарі реанімації заявили, що Юдіна відчуває себе прекрасно. Ну да, де ж в Росії ще можна відчути себе більш чудово, ніж в реанімації однієї з лікарень Санкт-Петербурга? Це підтвердив і директор НДІ Швидкої допомоги Вадим Мануковський, який заявив, що постраждала "відчуває себе чудово, я б її взагалі виписав".

"Виписав" — це була вже пряма інструкція лікарям. Зрозуміло, адже, що всі хочуть відчути себе прекрасно, а ліжок в реанімації — обмежена кількість. Так що вже через добу постраждалу випхали доліковуватись додому, куди її люб'язно довезли на автозаку (саме на ньому, це було в російських новинах). Але добу в реанімації все-таки протримали, видавлюючи з неї потрібні слова, вимовлені на камеру. Вона повинна була публічно пробачити поліцейського, що її побив.

Протягом цієї доби на постраждалу тиснули лікуючі лікарі, начальник управління організації охорони громадського порядку ГУМВС Росії полковник Музика і поліцейський, який вдарив її, був у лікарні з квітами, але так і не назвав свого імені. Потрібні слова видалили, зняли на камеру і негайно показали це в новинах.

Правда, вибравшись з-під щільної опіки лікарів, поліції, і, ймовірно, спецслужб, Юдіна заявила, що "прощення" вирвали під сильним тиском, і що вона має намір звернутися в СК РФ для встановлення особи поліцейського, що побив її, і його покарання.

Утім, знаючи Росію, можна ручатися, що героя заховають. Росії потрібні герої, здатні з розгону бити жінок у живіт. Без них Росії не встояти в кільці ворогів.

Тут, до речі, треба також відзначити помилку Вяльбе і Большунова: вибачившись перед Мякі, вони не подарували йому квіти. І дискваліфікацію з Большунова в результаті не зняли.

На випадок, якщо Юдіна упреться, готувався і план Б. Лікар і телеведучий Олександр М'ясников у своєму Telegram-каналі виправдав дії анонімного поліцейського — мовляв, Юдіна могла в нього бризнути балончиком або "шилом штрикнути".

Ну, взагалі-то могла. Тому, що російські борці за Навального — або за що вони там боролися в принципі вели себе точно так само, як і поліція. Ось як били, а точніше, забивали людини, який не побоявся в натовпі російських борців за свободу розгорнути гасло проти Навального (те, що він, можливо, був провокатором, а відео з незрозумілої випадковості виявилося в розпорядженні пропагандистів РІА "Новости" в даному випадку не є принциповим).

Так що не треба тішити себе ілюзіями: якщо сьогоднішні, які б'ють на чолі зі своїм вождем, чекістом Путіним і сьогоднішні, яких били зі своїм вождем, нацистом Навальним, раптом поміняються місцями, в Росії від цього не зміниться зовсім нічого.

Кілька слів про долю російського спорту

Але повернемося до справ спортивних. Очевидно, що в наявності неприємна колізія.

З одного боку, допускати російських атлетів до загальних змагань неможливо. Це небезпечно для інших учасників і загрожує постійними скандалами. Росіяни взагалі все гірше вписуються в поняття "спортсмена" в звичайному розумінні. Але їх неможливо не помічати: з ними треба щось робити і якось їх вбудовувати в людську цивілізацію, до того ж безпечно для оточуючих. Так це складно. Але це потрібно, інакше вони будуть прориватися на звичайні змагання, перетворюючи їх у допінг-гопницький смітник.

Очевидно, їм просто потрібен окремий спорт (точніше, потрібен окремий спорт, що враховує особливості поведінки і звички, в якому зможуть взяти участь усі бажаючі неросіяни — але треба розуміти, що саме росіяни будуть там безперечними лідерами).

Щось на кшталт Купола грому з "Божевільного Макса". Або на зразок гонки з ведмедем по лижній трасі — якщо вже ми заговорили про лижі. Наздогнав — убив. Убив — з'їв.

Допінги — будь-які. Правило одне: хто живий — той і правий. Поїдання печінки і серця, що програв, на камеру — нормальна практика.

Це буде видовищно. Це стане золотим полігоном для всіх фармацевтичних компаній і одночасно місцем, де Росія зможе упиватися своєю величчю. І це буде безпечно для всіх інших: від глядачів гладіаторів відокремлять міцними гратами, а краще б ще і ровом, а всі, хто, крім росіян, захоче так змагатися, з самого початку будуть знати, на що вони йдуть.

Ця ідея не нова, вона давно назріла і перезріла. Але хтось повинен, нарешті, її озвучити і запропонувати. Зрозуміло, що самі росіяни соромляться висловити її прямо. Що ж, значить потрібно їм допомогти, відкривши нові горизонти для російського спорту!