Ольга Стельмашевська: мегазірки не виступають в Україні з-за курсу долара

- Яким був минулий рік для гастрольного ринку України?

- Щоб відповісти на це питання, треба повернутися назад на кілька років. Коли почалася війна на Донбасі і гастролі російських артистів практично припинилися, стало зрозуміло, що концертного ринку України доведеться сильно змінитися - навчиться жити і заробляти гроші без Кіркорова, Лепса та Стаса Михайлова.

Зараз мені приємно говорити про те, що наш гастрольний ринок європеїзувати і переорієнтовується на внутрішній продукт, який довгі роки перебував на периферії інтересів публіки, але, вийшовши з тіні, виявився дуже потужним. Ці кілька років нам дали величезний поштовх для розвитку музичних команд в різноманітних жанрах, з'явилися чудові театральні постановки, стали популярними концерти класичної музики. Більш того, навіть наша традиційна естрада - я зараз кажу про Олега Виннике та Ірини Федишин - теж отримала своє друге дихання, ці виконавці збирають величезні зали. І це теж добре, адже на будь-який контент є свій споживач. Що стосується молодих рокових команд, то багато з них пішли на андеграундні майданчики і клуби. Власне кажучи, це теж європейський шлях розвитку, саме там, можливо, колись і народиться наш український "Бітлз". Адже колективи рівня "Океану Ельзи" не можуть виникати постійно, можливо, минуть десятиліття, але ми гарно отримаємо черговий аналог подібної групи. Зараз ми бачимо, що цей ринок добре підживлюється новими іменами з учасників різних талант-шоу - "Голос країни", "Х-фактор".

Що стосується гастрольних речей, то великі дорогі проекти пішли з ринку. Якщо вони й з'являються, то дуже точково. Зараз час фестивалів, завдяки яким Україна презентує і розвиває свої регіони. На ці заходи приїжджають як самі українці, так і зарубіжні туристи. На карті країни позначилися вже кілька таких точок тяжіння. Це Львів зі своїми потужними міжнародними джазовим фестивалем Leopolis Jazz Fest (колишній "Альфа Джаз Фест") і класичної музики LvivMozArt. Львівська Опера відродила і апгрейдила Міжнародний фестиваль оперного мистецтва ім. Соломії Крушельницької. В Івано-Франківську бурхливо розвивається театральне напрямок, завдяки мультижанровому фесту "Карпатський простір", під Івано-Франківськом в селі Підгір'я з'явився новий Underhill music festival, що об'єднує різні течії сучасної електронної і поп-музики, виконавців як з України, так і з Європи. В Одесі потужний кінофестиваль, фест класичної музики Олексія Ботвінова - Odessa Classics і прекрасний оперний фестиваль "Оксамитовий сезон в Одесі". В Харкові теж з'явився яскравий фестиваль класичної музики Kharkiv Music Fest. Навіть у маленькому Трускавці, з допомогою кінофестивалю "Корона Карпат" або фестивалю-конкурсу вокалістів пам'яті Мусліма Магомаєва організовують якісне дозвілля клієнтам крутого бальнеологічного курорту. Будь-який такий захід дає можливість, насамперед, самим українцям їздити по своїй країні і пізнавати її.

- А як йдуть справи з фестивальним рухом у Києві?

- У Києві є кілька найбільших щорічних музичних фестивалів - Atlas Weekend, UPark Festival і "Білі ночі", міжнародний кінофестиваль дебютного кіно "Молодість". А ось театральних, оперних, балетних, джазових немає. Хоча плюс в тому, що всі ці вище перелічені жанри представлені саме на регіональних фестивалях - у великих і не дуже містах. Це також європейський тренд. Завдяки наростаючому фестивального руху країна об'єднується, на туристичній карті з'являються нові назви. Який би ні був фестиваль - рок, джаз, опера, театр - все працює на імідж України. Плюс кожен мало-мальськи поважаючий себе фест запрошує європейських учасників, гостей, критиків, журналістів, за ними тягнеться знову-таки європейський глядач. Саме так поступово відбувається вихід на міжнародний рівень.

- Чому фестивалі стали настільки популярні?

- Будь-який фестиваль - це інструмент для просування і залучення туристів. А туристи - це нові робочі місця для місцевих та прибуток в бюджет міста, стимул до бурхливого розвитку ресторанної та готельної інфраструктури. Найяскравіші приклади - Львів, Трускавець, Івано-Франківськ. Як тільки до решти прийде усвідомлення того, що за допомогою резонансного культурного проекту можна заробляти гроші, тут же в країні виникне ще більше таких ініціатив. На цьому ринку можна бути Львовом і Одесою, а можна Трускавцем або Кропивницьким. Останній вже навіть пережив ребрендинг назви і створив свій проект Kropfest - зараз йде активний пошук своєї родзинки. Найцікавіше, що в цих містах ніхто вже не дивиться скоса, якщо турист говорить російською або англійською мовами, адже він - турист. Слідом за гордістю за своє місто люди починають відчувати її і за свою країну, градус патріотизму тут же підвищується.

- Які сьогодні найбільш затребувані гастрольні майданчики?

- Після того, як ринок переформатувався, стало зрозуміло, що в країні не вистачає залів з середньою місткістю глядачів у 5-7 тисяч осіб. У нас є або величезні, на 10 і більше тисяч глядачів, або такі, як Національний палац мистецтв "Україна" - на 4000 місць, який зараз не дуже заповнений концертами. Так, люди як і раніше йдуть туди на "Сухішвілі", але для багатьох це вже традиція як салат олів'є на Новий рік. Туди йде публіка, яка може фінансово собі це дозволити, адже в "Україні" дорога оренда і, як наслідок, дорогі квитки. Не кожен промоутер ризикне там проводити концерт, тому зарубіжних виконавців поменшало. Більше того, навіть українські проекти, які традиційно проводилися в "Україні" - пам'яті Миколи Мозгового, "Різдвяна історія з Тіною Кароль", концерти Ольги Полякової, Олега Винника, гуртів "Бумбокс", "Час і Скло", "Друга ріка" і навіть найвідомішою у світі української фолк-групи DakhaBrakha - перемістилися до Палацу спорту. Так, Палац спорту менш пристосований для концертів і не дуже комфортний з точки зору глядацької інфраструктури, але він дозволяє поставити ту ціну на квитки, яку може дозволити собі середньостатистичний українець. Саме середня ціна і становить прибуток того чи іншого проекту. Якщо цей сегмент не продається, або продається погано, або ж ціна завищена, то проект відразу ж стає збитковим.

- Чому останнім часом до нас мало приїжджає зарубіжних гастролерів? Бояться війни чи є інші причини?

- Головна причина - великі ризики, які лягають на плечі промоутерської компанії. Більш того, неможливо прорахувати ці ризики, тому що незрозуміло, що буде з валютним курсом через три місяці: він виросте або впаде. Неможливо спрогнозувати, скільки буде коштувати рекламна кампанія, тому що друк рекламної продукції чітко прив'язана до того ж курсу долара. І все, що нарахують зараз, через три місяці не буде мати ніякого відношення до дійсності. Не можна сформувати ціну на квитки і спрогнозувати, як вони будуть продаватися. Як можна в такій ситуації ризикувати, і везти сюди, наприклад, групи AC/DC? Тим більше, що концерти артистів "А" класу бронюються і заявляються мінімум за півтора-два роки. Це просто неможливо, тому гастролі західних зірок класу "А" - рідкісне явище. Промоутер отримує прибуток від концерту одного виконавця і тут же вкладає її приїзд іншого. Цей механізм повинен працювати чітко і без збоїв, інакше компанія збанкрутує. Власне кажучи, це і сталося - багато великі промоутерські компанії просто пішли з гастрольного ринку України. Хоча, на перший погляд, в цьому році концертів було достатньо, але якщо ми оглянемося назад, то побачимо, що артистів "А" класу було не так вже й багато: Сара Брайтман, Пласідо Домінго, Ніно Катамадзе, LP, Scorpions, Мanovar, Twenty One Pilots, Accept, Poets of the Fall. Не рахуючи тих, хто приїхав на UPark Festival або на Atlas Weekend - там цікаві імена і назви, але не артисти категорії "А". Зате вперше, та ще на НСК "Олімпійський", виступили легендарні KISS у категорії зарубіжних музикантів і вітчизняний Дмитро Монатік, сильно переживав, але все-таки зібрав стадіон. Ну, і найгучніші скасування року - концерт Ари Маликяна і Ероса Рамазотті.

- А скільки зараз в Україні промоутерських компаній?

- З великих залишилися "Аншлаг", "Квартал Концерт", "Перехрестя", "ATLAS" і "Альянс Шатро", яка возить балет "Сухішвілі" і зарубіжні мюзикли. Причому на прикладі "Альянс Шатро" добре помітно, як переформатувався ринок. Якщо раніше вони возили оригінальні мюзикли з закордонними виконавцями, то зараз зробили версії тих же "Нотр-Дамм де Парі" і Rock Mozart Le Concert з вітчизняними виконавцями, що дозволило зробити продукт більш рентабельним, який при цьому не втратив у якості. Квитки на ці мюзикли прекрасно продаються і кожен виступ проходить з незмінними аншлагами не тільки в Києві, але і по всіх регіонах України. Як тільки в країні настане стабільність, на наші афіші знову повернуться імена зарубіжних виконавців. Але от коли це станеться - ніхто не знає. Про російських зірок зараз не доводиться говорити. Якщо ситуація розвиватиметься так, як зараз, то через 10-15 років у публіки зміняться смакові пристрасті і, умовно кажучи, концерт Наталки Корольової вже буде нікому не цікавий. Покоління споживачів російської естради зникне. І це добре, у нас зараз формується абсолютно інший смак.

- На які концерти зараз воліють ходити українці?

- У нас є дві крайності: поп-музика в особі Винника і Федишин та класика. Остання, як і в усьому світі, зараз дуже популярна серед молоді, айтішників, просунутої міської публіки. Україна переживає розквіт оперного мистецтва. Про це говорить наповнюваність залів. Люди шукають заміну тим попсовим концертів, яких до 2014 року було безліч, відкривають для себе інші жанри - популярної класичної, симфонічної та оперної музики, театр. Якщо подивитися на наші афіші, то таких концертів дуже багато, причому на будь-який смак і гаманець. Саме вони і формують абсолютно інший смак у нашої публіки - європейський. Як і раніше, у нас дуже погано продається джаз (Leopolis Jazz Fest - не в рахунок, там інша мотивація), камерна музика, трохи краще сольники інструменталістів.

- Який обсяг ринку в цифрах?

- Справа в тому, що гастрольний ринок у нас традиційно не піддається точному обрахунку через закритість і автономності організаторів. Зрозуміло, що це сотні мільйонів гривень, але, по-перше, ніхто з промоутерів особливо не горить бажанням "публікувати" своє прибуток. Причому це стосується як зарубіжних гастролерів, так і наших вітчизняних зірок, у яких немає бажання декларувати доходи перед фіскальними органами. А прикладів покарань, аж до тюремних термінів за несплату податків, як це відбувалося з тими ж Лучано Паваротті або Монтсеррат Кабальє, у нас поки ще немає і в найближчі роки не передбачається. Це не кіноринок, де всі прагнуть показати бокс-офіс за уїк-енд. По-друге, немає інструментів і механізмів для його прорахунку. Це було завжди: і в періоди розквіту і в періоди затишшя.

- Саме тому ваше агентство теж переформатувалася?

- Перший дзвінок про те, що пора змінюватися, стався під час футбольного чемпіонату "Євро 2012", коли гастрольний ринок просто завмер на кілька місяців. Саме тоді я зрозуміла, що треба займати інші PR-ніші: видавничий бізнес, арт-ринок, кіно, опера, оркестри, фестивалі, просування українського бренду через культурні проекти. Подієвий піар, яким ми тоді займалася, - найпростіше і шаблонне, що можна було робити, навіть якщо ми говоримо про концертах Стінга, Елтона Джона або гурту "Скорпіонс". Набагато цікавіше займатися складними і незвичайними проектами, вибудовувати стратегію, шукати нові інструменти просування. Тим більше, PR-технології шоу-бізнесу абсолютно застосовні і в класиці, і в опері. Це загальносвітова тенденція.

- Останні проекти, якими ви пишаєтеся?

- Ми зараз дуже багато займається фестивалями, і мені це шалено подобається. Пишаємося створеним з нуля фестивалем класичної музики Kharkiv Music Fest. А також проектом, пов'язаним з іменем Квітки Цісик, який ми ведемо вже 12 років. Коли в 2008-му в Українському домі ми вперше розказали про цю виконавицю, про неї в Україні знав лише вузьке коло людей. А зараз вже складно знайти людину, яка б не чула про Квітку Цісик. Ще один дуже перспективний проект, який ми ведемо - рок-фестиваль "Дунайська Січ" в Ізмаїлі. Особисто для мене він цікавий тим, що відкриває Україні та світові ще один цікавий регіон - Бессарабію, який для багатьох є тегга incognita. Також зараз ми щільно працюємо з оперними театрами Львова, Харкова і Одеси - там все дуже динамічно, цікаво і перспективно.

Настав час показати світу Україну сучасну. Але до усвідомлення цього повинні прийти ті, хто стоїть у влади. Є прекрасний історичний приклад. Коли Симон Петлюра став головою першого революційного уряду Української Народної Республіки, то вирішив використовувати унікальну українську народну пісню як елемент культурної дипломатії та поширення інформації про УНР за кордоном. І одним зі своїх перших указів відправив на гастролі Українську республіканську капелу під керівництвом Олександра Кошиця. Колектив з 80 чоловік об'їхав з туром країни Європи, а 1921-му музиканти дісталися до Нью-Йорка, де в знаменитому Карнегі-холі на Сьомій авеню вперше заспівали "Щедрик" для американської публіки. Петлюра на ті гастролі виділив великі гроші, по суті, ставши ініціатором, а згодом головним меценатом. Невже в 1919-му в країні було менше проблем? Не думаю. Але тоді у влади були більш харизматичні і вольові особистості, які мали прекрасну освіту і розуміли, що імідж країни формують, насамперед, якісні масштабні культурні проекти. Бо тоді українські артисти "заспівали" на весь голос, що Україна - це не Росія, і навіть не її колонія, а окрема самодостатня культурна нація, яка має право на політичне існування і власну державність. Є ще один приклад - фольк-опера "Коли цвіте папороть", написана геніальним українським композитором Євгеном Станковичем на замовлення французьких імпресаріо з фірми "Алитека". Прем'єра була запланована в 1978-му в Палаці "Україна", на виставу були запрошені французькі представники. Однак вона була заборонена безпосередньо кгбешным бонзой Сусловим, а декорації і костюми знищені, хоча на той момент паризької "Гранд-опера" придбала права на 25 показів. Чому б зараз не реанімувати цей проект з допомогою держави?

У нас динамічно розвивається внутрішній гастрольний ринок, з'являється багато цікавих проектів у всіх жанрах і напрямах - прийшов час показати наш продукт усього світу. Але без допомоги держави це зробити нереально.