Полювання на відьом. Потрібно публікувати адреси хворих коронавірусом
У середу, 8 квітня, видання "Вести" опублікувало список будинків у Києві, у жителів яких нібито діагностували коронавірус. В редакції зазначили, що дані отримані з власних джерел, а їх публікація зовсім не покликана посіяти паніку серед населення - вона переслідує благородну мету попередити сусідів, щоб ті "взяли ефективні заходи по самоізоляції". "Хочемо допомогти нашим читачам пережити складні часи, зберігши своє здоров'я і здоровий глузд", - зазначено в передмові. У списку адрес - чимало новобудов і кілька казна-звідки які затесались нежитлових будівель в промзонах. Столичний мер назвав список фейком, в соцмережах запевняють, що такі списки є у медиків і якусь частину просто злили "Вістям". Втім, це не скасовує головного питання: чи варто це робити?
Розрахунок видання зрозумілий: зловити більше хайпи. Гонитва за відвідуваністю як ніколи актуальна в кризові часи, а "розстрільні списки" завжди користувалися популярністю серед населення. У медіасередовищі відразу ж виникли дискусії про те, наскільки такий етичний вчинок. Але карантин, судячи з усього, все спише. Не заважає ж етика (і головне - логіка), наприклад, головному санлікарю країни в понеділок заявити про те, що захворюваність в країні пішла на спад. А те, що він оперує даними за неділю, коли в країні просто лабораторії не дуже охоче працюють, це вже справа інша. Як і те, що в будні дні кількість хворих продовжує зростати.
У соцмережах публікація адреси будинків, де нібито живуть хворі, викликала полярні думки. Хтось жахається цинізмом і згадує історію з Новими Санжарами і селом на Буковині, де мешканців одного з будинків просто не випускали на вулицю, "а то заразу рознесуть". Хтось говорить про те, що ця інформація корисна, адже місцеві жителі тепер "обережніше". У чому саме повинна виявлятися ця обережність, якщо за правилами карантину та звичайної логіки всім і так треба сидіти вдома, а при виході на вулицю користуватися масками і рукавичками, не дуже зрозуміло. Як незрозуміло і те, чи не слід, наприклад, регулярно публікувати списки будинків, в яких живуть, наприклад, хворі на туберкульоз або носії ВІЛ. А що - теж можна списати це на благородну мету зберегти здоров'я громадян".
При цьому веселі картинки з пікніків у карантинні часи якнайкраще ілюструють той факт, що самі громадяни зберігати своє здоров'я не поспішають. Показове порушення карантину перетворилося у щось схоже геройству: юристи подають позови проти обмежень, любителі спорту мужньо добираються вплав до спортивних майданчиків, бажаючим погуляти здають в оренду собак.
А непідробний інтерес, викликаний публікацією адрес "коронавирусных будинків", як не можна краще ілюструє те, що історія рухається по спіралі: навіть у вік штучного інтелекту, цифрових технологій та інших небачених штуковин полювання на відьом залишається чи не головною розвагою. Нехай навіть толку від неї ніякого.
