Кожного п'ятого ЛГБТ в Україні принижують на роботі
Кожен третій представник ЛГБТ-спільноти в Україні заявляє про утиски на роботі у зв'язку з орієнтацією або ґендерною ідентичністю, а кожен п'ятий - про приниження і упередженому ставленні. Заявляють вони і про те, що у школах вчителі ігнорують насмішки в адресу підлітків-ЛГБТ, роблячи вигляд, що не помічають цькування. Про це, як передає "ДС", йдеться в п'ятому звіті Єврокомісії проти расизму та нетерпимості при Раді Європи, оприлюдненій 19 вересня.
У звіті нагадують, що Україна займає 44 місце з 49 на так званій "райдужної карті" Європи (відображає ситуацію з правами ЛГБТ). З точки зору європейських правозахисників, становище ЛГБТ в нас лише трохи краще, ніж у Монако, Росії, Вірменії, Туреччині та Азербайджані.
Серед причин такої низької оцінки, крім утисків на роботі і в школі, - також законодавство. Зокрема, Україну давно дорікають у відсутності мотивів гомофобії та трансфобії в статті 161 Кримінального кодексу (порушення прав громадян на ґрунті ненависті). Немає таких мотивів як обтяжуючих обставин і в ряді інших статей, включаючи статті про насильство і вбивство. Що, в свою чергу, призводить до парадоксальних вироками, коли мотиви гомофобії стають "пом'якшувальну" обставиною - такий випадок зафіксований у 2015-му в Харкові.
При відсутності способів захистити себе дискримінація щодо ЛГБТ-осіб має місце практично у всіх сферах життя, а дві третини населення України вважає гомосексуальність відхиленням.
Повний варіант статті читайте тут: Расисти і гомофоби. Чому європейці звинувачують українців в ненависті до росіян
При цьому головними джерелами поширення забобонів і нетерпимості залишаються українські церкви. Крім церкви, джерелами гомофобною риторики в Україні є політики, особливо націоналісти, які виправдовують насильство бажанням захистити Україну від "збоченців". Негативним аспектом європейці вважають і те, що для захисту маршів рівності в 2015 і 2016-му знадобилося більше 6000 поліцейських.
Європейська комісія також звинувачує в насильстві на ґрунті ненависті поліцію і вимагає від влади вжити заходів для розслідування таких порушень.
Якщо в Трудовому кодексі хоча б передбачена заборона на дискримінацію людей у зв'язку з їх гендерної ідентичністю та орієнтацією, то з точки зору сімейного права вони абсолютно беззахисні, уточнюється в документі йдеться про можливість реєстрації одностатевих союзів, що в даний момент суперечить українському законодавству).
У звіті окремо зазначено, що в Україні не дотримуються права трансгендерних людей, а представники ЛГБТ-спільноти в цілому вкрай рідко подають до суду у зв'язку з фактами дискримінації, вважаючи такі судові процеси завідомо програшними. За прикладами далеко ходити не треба: справи щодо радикалів, які побили учасників Маршу рівності на Оболоні в 2015-му, до судів так і не дійшли, а напад на тому ж марші на поліцейського, який мало не загинув, обійшлося "рятівникам від збоченців" на два роки умовно.