Нових нарожаем. Чому Міносвіти забороняє дітям ходити в школу
З цього тижня в трьох областях — Івано-Франківській, Одеській та Тернопільській — дітей, не щеплених від кору, перестануть пускати на уроки. Це спільне рішення Моз та Міносвіти має попередити поширення інфекції, інакше країну накриє епідемія хвороби.
Станом на початок вересня в Україні зареєстрували вже 1627 випадків кору, причому двоє дітей померли. Найбільше випадків зареєстрували саме в Івано-Франківській (747), Одеській (589) та Тернопільській (70) областях.
Кір — одна з найнебезпечніших інфекційних хвороб в світі, два роки тому вона забрала життя понад 134 тис. осіб, більшість з яких — діти до п'яти років. Про те, що Україні загрожує епідемія кору, лікарі говорять далеко не перший рік.
Причому під удар цієї дитячої хвороби можуть потрапити не тільки діти — близько 25-30% хворих в цьому році давно вийшли з дитячого віку. До того ж у дорослих хвороба протікає значно важче. Найнебезпечніше у випадку з інфекцією не лихоманка або висипання, а ускладнення, найчастіше з яких — пневмонія. Саме грізне ускладнення — коровий енцефаліт, запалення речовини головного мозку, від якого помирає кожен четвертий хворий. Наслідки корового енцефаліту — сліпота і глухота. А у дорослих кір нерідко призводить до менингитам, менингоэнцефалитам і полиневритам. Словом, дитяча хвороба має зовсім недитячі наслідки.
Власне, і більшість проблем, пов'язаних зі спалахами кору, теж має "дорослі" коріння. Адже рішення не вакцинувати дитину приймають саме батьки. Ще кілька років тому можна було говорити, що причина низького рівня вакцинації у відсутності вакцин. Однак сьогодні вакцин достатньо — було б бажання. А його-то якраз і немає. В минулому році менше половини українських дітей були щеплені від кору, наприкінці серпня цього року другий дозою вакцини КПК за календарем вакцинації були захищені трохи більше 60% дітей у віці шести років.
На цьому тлі плани Всесвітньої організації охорони здоров'я повністю перемогти кір до 2020-го виглядають відверто утопічною. Хоча в світі є країни, де про кору просто-напросто забули: останній випадок кору на Американському континенті був зареєстрований в Бразилії в липні 2015-го.
В Україні тим часом триває боротьба між медиками, які борються за вакцинацію, і батьками, свято впевненими, що щеплення — вигадка фарммафии і робити їх шкідливо. Рік тому тільки 30% дітей в Україні були повністю вакциновані від кору, 10% — від гепатиту В і лише 3% — від дифтерії, кашлюку та правця.
Можна довго говорити про те, що держава недостатньо уваги приділяє пропаганді вакцинації як такої, однак сучасні батьки, обвішані гаджетами і мають доступ до різних досліджень, вперто ігнорують щеплення, які не в останню чергу дозволили народитися ним самим. І готові принести в жертву власним переконанням своєї ж дитини. Як би це цинічно не звучало, кількість дітей, які отримали ускладнення після щеплень, не йде ні в яке порівняння з кількістю малюків, які перенесли ускладнення після кору, а то й померлих внаслідок хвороби.
Примітно, що епідемії кору спалахують з періодичністю у п'ять років. Останні спалахи хвороби зафіксовані в 2001-му, 2006-му і 2012-м. Причому п'ять років тому захворіло близько 13 тис. чоловік. Скільки людей стане жертвами нового спалаху захворювання — можна тільки гадати.
Про те, що кір наступає, в пресі почали сурмити в лютому цього року, після спалахів хвороби в Румунії — на той час кір поклала на лікарняні ліжка 2,5 тис. осіб, 14 хворих померли. Але на українців події у сусідів подіяли мало — черги за щепленнями не вишикувалися. Тим часом медики нагадують: щоб забезпечити популяційний імунітет і наблизити ліквідацію хвороби, щепленнями треба охопити понад 95% жителів.
Щоб хоч якось зменшити ризик розвитку епідемії, в МОН і Моз вирішили не пускати до школи дітей, яким не проведена вакцинація. Але проблема в тому, що подібним карантином глобально проблему не вирішиш. Якщо держава не займеться пропагандою щеплень, а батьки не перестануть вірити в міфи про шкоду вакцин, Україні загрожує не тільки епідемія кору, але і спалаху дифтерії, правця, кашлюку. А там, дивись, недалеко до повернення до старих часів, коли, замість того щоб займатися лікуванням дітей, просто народжували нових.
