Нова школа по-українськи. Дітей будуть "фарширувати" не знаннями, а компетентностями
У середу, 14 грудня, Міносвіти затвердило політичну концепцію нової української школи. Проект передбачає реформування середньої освіти впродовж 10 років.
Міністр Лілія Гриневич під час презентації навела результати дослідження Фонду "Демініціативи" (2015 рік), де переважна кількість батьків (90%), майже 85% учителів і 91% директорів вважають, що зміни українській школі критично необхідні, адже вона не реформувалася більше 50 років.
"Концепція "Нової Української школи" корелює не тільки з кращими світовими практиками, але і з потребами міжнародного ринку праці, - запевняють у прес-службі МОН. - Передбачається, що вже в 2020 році для успішного працевлаштування потрібні такі навички, як уміння вирішувати складні завдання, критичне мислення, креативність, емоційний інтелект тощо". Саме ці навички сподіваються розвинути реформатори.
На практиці концепція пропонує дуже гарні цілі при відсутності опису конкретних кроків. Нижче ми проаналізували основні зміни.
Компетенції замість зубріння
Коментуючи необхідність зміни підходу до шкільної освіти (у проекті пропонується перестати "фарширувати" дітей знаннями), Гриневич підкреслює: "Ми повинні перейти від школи знань до школи компетентностей. Ми повинні виокремити необхідне ядро знань і навчити дітей реально з цими знаннями працювати".
Всього в проекті виділили 10 компетентностей: спілкування держмовою; спілкування на іноземних мовах; компетентність у природничих науках і технологіях; математична компетентність; інформаційно-цифрова компетентність (включаючи медиаграмотность); уміння вчитися все життя; ініціативність і підприємливість; самовираження у сфері культури; соціальна і громадянська компетентність, а також - екологічна грамотність і здоровий спосіб життя.
Питання реалізації даних компетенцій виникають одразу. Наприклад, не зовсім зрозуміло, звідки будуть брати фахівців, хоча для початку хоча б самим вчителям пояснять основи медіаграмотності. Не до кінця зрозуміло, як навчити самовираження у сфері культури (є ризик, що підуть шляхом примусових хорових гуртків, а це навряд чи шлях розвитку креативної особистості). Соціальна компетентність передбачає вивчення основ поведінки в суспільстві і родині, і тут теж не вистачає конкретики - ризикуємо отримати ще один підручник по сімейним цінностям.
Загалом же підхід через компетенції краще існуючого, підкреслюють експерти. Втім, у світі від нього вже відходять. "Компетентнісний підхід відверто застарілий. Шведи і фіни, наприклад, у главу кута ставлять принципи. Компетенції у шведів на третьому місці, а знання - взагалі на сьомому", - сказав експерт в сфері освіти Тарас Павлів. Він також вважає, що знайти фахівців для реалізації кожної компетенції буде непросто.
У той же час екс-радник міністра освіти Михайло Юдін побоюється, що реформа через компетентності буде реалізована криво - програми занадто сильно спростять. "Компетенції базуються на вміннях, а вміння базуються на знаннях. Підхід до розвитку компетенцій, корисних у житті, замість "фарширування" дітей знаннями - теоретично правильна, - зазначив він у коментарі "ДС". - Але на ділі це може призвести до істотного скорочення обсягу знань, одержуваних дітьми в школі". За словами експерта, МОН вже давно веде розмови про розвантаження шкільної програми. "Може, я перебільшую, але це може призвести до ситуації, коли дитина буде знати, як порахувати кількість рулонів шпалер, необхідних для поклейки кімнати, але не буде знати, як вирішити квадратне рівняння, оскільки знання про квадратні рівняння не будуть затребувані ні в одній з базових компетенцій".
Опорні школи
Протягом наступних двох років планується відкрити 100-150 опорних шкіл. Це означає, що одна зі шкіл району (наприклад, на кілька сіл) буде єдиною в окрузі старшою школою, в інших школах залишиться тільки початкову освіту. За словами Гриневич, опорною школою може стати будь-яка велика школа району (потрібно навчати близько 360 учнів), вона ж повинна визначити не менше трьох філій початкових шкіл і стати центром, куди зможуть возити дітей базової та старшої школи з сусідніх населених пунктів.
Опорна школа отримає статус юрособи, буде мати свої розрахункові рахунки, в ній обов'язково обладнують лабораторії (хімічні, фізичні, і так далі) і повноцінні комп'ютерні класи. Разом з філіями вони складуть єдиний навчальний заклад.
Це дозволить вирішити проблему з високою собівартістю навчання учнів сільських шкіл, пояснив "ДС" Тарас Павлів: "Опорні школи" - це просто метод угрупування витрат. Повноцінні школи в кожному селі обходяться супердорого - 40 тисяч грн на учня в селі і 6 тисяч грн на учня в місті в рік. Пропонується в селах залишити тільки початкову школу, а старші класи згрупувати у великих опорних школах, надавши учням автобуси, скажімо, для того, щоб добиратися. Це метод економії коштів, які можна витратити на підвищення якості викладання. Навіть розвинені США живуть саме так". Щоправда, спроби впровадження таких шкіл вже були, і не найуспішніші, зазначає він: "На перших 20 школах вдало поотмывали кошти, проводили непрозорі конкурси, тому подивимося тут на реалізацію".
Знову 12-річка
В який раз українцям обіцяють ввести 12-річну систему освіти, де навчання розділять на три етапи: 4 роки початкової школи, 5 - базової і 3 - профільної. Навчання в старшій профільній школі, розділять на два напрямки - академічну (з метою продовжити навчання у вузі за скороченою програмою) і профтехническое (з метою отримати професію по закінченню школи, без обмеження в подальшому здобутті освіти).
Дванадцятирічну освіту підтримують далеко не всі вчителі і батьки - багато хто впевнені, що дитина втрачає два роки, протягом яких вже міг би вчитися у вузі. "Щоб забезпечити нові результати навчання, допомогти нашим дітям успішно вибрати профіль подальшого навчання і напрям життєвого розвитку, нам потрібна 3-літня профільна школа, тобто 12 років. Але за рахунок збільшення якості середньої освіти на більшості спеціальностей бакалаврату ми зможемо зробити трирічне навчання, тобто, ці речі будуть взаємно компенсуватися", - запевняє міністр освіти.
За словами експертів, запропонований МОН варіант - німецька модель школи. З плюсів - при бажанні вже в 18 років випускники будуть мати готову професію. Їм не потрібно здавати ЗНО - воно потрібне тільки для подальшого навчання в коледжах та вузах. Ідея старшої профільної школи успішно працює в Німеччині, Британії, Швеції та багатьох інших європейських країнах. Однак тут важливо правильно скласти програму та визначити навантаження - наприклад, досить розумним здається не вводити в початковій школі більше 8 обов'язкових предметів одночасно. У той же час розвантаження програми молодшої школи не повинна доходити до абсурду, а приклади вже були. За словами Михайла Юдіна, в рамках спрощення програми з математики пропонувалося прибрати задачі на знаходження середнього арифметичного, поняття центру і діаметра окружності і навіть поняття від'ємних чисел. Тобто, до 6 класу про їх існування діти б не знали, хоча щоденник погоди з природознавства може вести і який першокласник.
Право вибору та інтерактивність
У старших класах пропонується багато предметів на вибір, але конкретизувати, які саме предмети залишаться обов'язковими, а які - можна буде вибрати, в МОН поки не змогли.
Крім предметів на вибір, обіцяють зробити уроки більш інтерактивними, а учнів - залученими в процес. Тут МОН наводить таку цитату з результатами опитування фокус-групи батьків: "Якщо ви подивитеся на клас, під час уроку 20% учнів активно працюють, ще 30% за цим активно спостерігають, але не проявляють активності, ще 30% спостерігають пасивно, а ще 20% - майже не діють. Виходить так, що вчитель 45 хвилин активно веде урок, а діти - просто спостерігачі. Це треба змінити. Якщо б ці 45 хвилин кожна дитина була в активному процесі, то ефективність уроку була б набагато вищою". Нова концепція обіцяє більше уроків, заснованих на спільній роботі вчителя та учнів: ігри, проекти, експерименти, групові завдання.
"Ідея не нова. Багато вчителів давно так і роблять, надивившись на методики популярних тепер тренінгів і курсів, де потрібно докласти зусилля, щоб сконцентрувати увагу на предметі дорослих людей, - каже соціолог Людмила Васильєва. - Багато організовували уроки з залученням дітей у них ще роки тому, розуміючи, що формат лекції не цікавий школяреві. Тут я думаю, не буде глобальних проблем щодо впровадження, аби були хороші кадри. А для цього вчитель повинен бути мотивований і мотивований адекватним заробітком, а не гіпотетичними грамотами".
Надбавка за самонавчання як мотивація
У розділі про мотивації вчителів тим, хто постійно працює над собою, обіцяють академічну свободу. Тобто, вчителів пропонують мотивувати можливістю складати авторські навчальні програми, вибирати підручники, а ще - обіцяють підвищену ставку згідно з тарифною сіткою. За проходження незалежної сертифікації обіцяють також надбавку. Звучить це краще, ніж реалізується на практиці. Мінімальна ставка, закладена у новому законопроекті про освіту, - близько 4 тисяч грн. "Це дуже непогано для села. Але в місті вчителями і далі будуть працювати або фанатики, або невдахи", - вважає Тарас Павлів. За розміром можливої надбавки розрахунків поки немає, так що надія залишається на неї.
Автономія і гроші
У рамках реформи децентралізації школам обіцяють автономію і прозоре фінансування. Зокрема, нададуть право складати свої програми і методики навчання (МОН буде складати тільки стандарти освіти і шаблонів типових програм"). При цьому на освіту обіцяють виділяти не менше 7% ВПП. Такий відсоток виділяли до 2013 року, потім він поступово зменшувався і у 2016 році склав трохи більше 1% від номінального ВВП. Більше відповідальності за фінансування шкіл ляже на місцеву владу - держбюджет обіцяє фінансувати зарплати вчителів, підручники та перекваліфікацію кадрів. На держоргани і територіальні громади ляже створення умов для навчання в школах.
Обіцяють проводити прозорі конкурси на посаду керівника школи, який не зможе обіймати посаду більше двох років. Повноваження щодо управління школою розподілять між директором, педагогічною радою, батьківським радою та наглядовою радою. "Тут одночасно пропонується автономія і два нових контролюючих органу. Директор тепер за все відповідає, але механізм роботи із засобами не прописаний, - відзначає ризики концепції Тарас Павлів. - Крім того, згідно із законом, тепер директор залежить від усіх - колективу, батьків, а також "наглядової ради". Останнє - це величезний ризик, тому що завжди місцеві влади можуть завести туди "ручні" громадські організації і знімати неугодних директорів у будь-який момент".
Що стосується фінансування, то потрібно побачити чіткі формули, підкреслює Юдін: "У проекті сказано тільки, що субвенція буде розраховуватися за справедливою формулою. Але поняття справедливості у кожного своє. Для прикладу, Ян Герчинский (експерт світового рівня, який розробляв формули фінансування середньої освіти в багатьох країнах) вже два роки намагається втілити в життя формулу, розроблену ним для українських реалій. Але в МОН його або не чують або не хочуть чути".
Технології: гаджети заради гаджетів
Чітко не прописано і те, як будуть використовуватися нові технології для поліпшення процесу освіти. Правда, зазначено, що організація нового освітнього простору вимагає широкого використання нових ІТ-технологій та мультимедійних засобів навчання, оновлення лабораторної бази, і так далі. Але просто бездумне оновлення технологічної бази - ще не реформа, адже підходу до навчання це не змінює.
"Потрібно прописувати програми інтерактивних уроків, замовляти навчальні онлайн-ігри. Приміром, ті ж спеціальні ігрові програми для вивчення історії є вже багато років", - зазначає вчителька історії з Києва Світлана Василівна. "У нас є приклад абсолютно безглуздої витрати грошей на гаджети, - каже мати третьокласника однієї зі столичних шкіл Людмила К. - Закупили ноутбуки за батьківські гроші - 30 штук по 10 тисяч грн. Ніхто не розрахував, чому потрібні саме такі ноутбуки (можна було для малюків взяти і дешевше), чому не купили стационарники, теж неясно - забирати додому їх не можна, але тепер директор звітує, що у неї школа нового типу з новими технологіями. А за фактом мало що змінилося - використовують комп'ютери діти малу частину часу".
В цілому експерти критикують концепцію за відсутність конкретики і вважають, що треба почекати більш чітких кроків. Ризики викликає і тривалий термін реалізації реформи, де перші два роки велику частину зусиль витратять на розробку планів дій та концепцій програм. "Який у нас середній період перебування в кріслі середньостатистичного міністра? Року-два, не більше. Яка ймовірність, що новий міністр освіти і науки не "поховає" тільки почалася десятирічну реформу своєї "попередницы"?" - зазначає Юдін.
З плюсів реформи - створення системи інклюзивної освіти (де планується навчати в звичайних школах дітей з інвалідністю). Але тут також поки не прописані ні фінансове обґрунтування (адже потрібно переобладнати школи і найняти відповідних фахівців), ні методики навчання. Також позитивною вважають ідею дистанційного навчання та обов'язки шкіл публікувати дані про своє фінансування. Також для успішної реалізації усіх пунктів школам і МОН ще доведеться відмовитися від величезного документообігу, а поки перехід на електронні бази зустрічає дуже багато опору старої бюрократичної машини. Багато запитань викликають і гучні формулювання без конкретики - наприклад, про те, що вчителі у своїй роботі керуватися повагою до учня, нова школа буде формувати українську ідентичність (у дітей всіх національностей?), а закінчили її молоді люди до 18 років "розуміти свою майбутню роль у сім'ї, професійній сфері і суспільстві".
