Ніколи не говори "Ніколи". За що Познера вигнали з Грузії і до чого тут Україна

Безпосереднім приводом для скандалу стала заява Познера про те, що Абхазія ніколи більше не стане частиною Грузії, зроблену ним в далекому 2010 році. Але це був лише привід: по-перше, точна цитата Познера ставилася персонально до Саакашвілі, фігурі в новітній грузинської історії, м'яко кажучи, неоднозначній, а по-друге, Познер після цього не раз бував в Тбілісі і святкував там свої дні народження. Але в цей раз його ДР припав на ковідний карантин із забороною масових заходів, а ДР в готелі Rooms hotel намічався досить багатолюдним.

Звичайно, Познер був не єдиним порушником заборони, їх багато і серед місцевих, і через одне це його не стали б гнати втришия: все ж гість, літня людина, 87-й ДР — солідна дата. Але тут все якось дуже вже точно зійшлося в одній точці: і дорогий готель, і найдорожче свято, в той час як Грузія відчуває чималі економічні складності, посилені локдауном. Зіграло свою роль і давно накопичуване роздратування, яке у багатьох викликав щасливий міжнародний авантюрист на кремлівської службі, тримач паспортів західних країн, куди грузину так просто не потрапити, і без будь-якого натяку на совість і принципи. Все це, в сумі, і дало спалах протесту, якій охоче дозволили спалахнути, підшукавши відповідний привід.

В результаті всі залишилися задоволені. Активісти, які організували процес вигнання з Грузії кремлівського біса-Познера і його приятелів — бісів подрібніше, відзначилися на патріотичному полі як борці з кремлівської нежиттю. Частина роздратування від обридлого карантину згоріла в протесті, а Познер пропіарився як потерпілий за свою позицію журналіст, та й просто нагадав про себе. Зрештою, на позиції Познера — а він досить нішевий пропагандист, зі стабільною, але обмеженою аудиторією, і в його віці будь-яка згадка в ЗМІ крім некролога — вже подарунок. Гості Познера, що не потрапили на свято, отримали заряд адреналіну і привід для розмов на святі, продовженому вже в Росії, благо знайти хорошу грузинську кухню можна і там без жодних проблем. Не в накладі навіть власник готелю: штраф за порушення карантину йому виписали відносно невеликий, і його сміливо можна вважати платою за рекламу його готелю, а яйця, якими закидали фасад, легко відмиваються.

Словом, всі залишилися задоволені. Зараз, коли піна зійшла, дозволено задатися питанням: а що в залишку?

Російська "демократична громадськість" — та сама умовна "партія Навального", чергові більшовики, які шукають підтримки чергового німецького Генштабу, з тим щоб відсунути в сторону путінське самодержавство і вчинити в результаті чергове царство "демократії і свободи" — з терором всередині і агресією зовні на два порядки гіршими, ніж сьогодні, Познера без жодного докору злила. Дуже характерна в цьому плані стаття в "Снобі" з простим, без викрутасів заголовком "Чому Познера правильно вигнали з Грузії". Стаття — типово снобівська, на 90% складається з невиразного "ням-ням", а ще на 56% (сумарні 146% — число сакральне) — через заздрощі до вдало пригрітого при всіх владах Познера. Такий собі хрест французької булки, випечений за стандартами ЄС. Хоча формально причепитися в тексті ні до чого, причому ні з того, ні з іншого боку. Автор надзвичайно обтічний в своїх оцінках історії російсько-грузинських відносин: ось, начебто і жжОт дієсловом, а спробуєш узяти його за дупу — і він вислизне, як намилений.

Але справа в тому, що відчути всю красу "Снобу" можна, тільки читаючи не окремі статті, а весь масив. І ось, за посиланням на сторінці блогу, де розміщена стаття про правильне вигнання Познера, ми потрапляємо на сторінку з інтерв'ю з самим Познером, а також на сторінку, де нащадки "жертв репресій" з числа радянської номенклатури видають ностальгічне "ням-ням" по зразковому "англійському дитинству" організованому персонально для них "в сірій радянської реальності".

Право слово, вже заради того, щоб три ці публікації вийшли поруч один з одним, варто було вигнати Познера не тільки з Тбілісі, але навіть з Ада, якби прибув святкувати свій ДР туди.

Але є і хороша новина. На захист Познера в Грузії не прозвучало ні слова.

А тепер уявіть собі, що Познера при подібних обставинах виперли б з України. Хіба ви не виперли б. Можливо, ми ще і побачимо щось подібне: він цілком може заявитися на свій 88-й ДР і до Києва. Я б не ризикнув сказати, що цього ось так прямо "ніколи не буде".

Представили? Відмінно. Висновки додайте самі, за смаком.