Ні лук, ні пензля. Чим обернеться реформа музичних і художніх шкіл
Керівництво українських шкіл естетичного виховання б'є тривогу. Реформа децентралізації може залишити частину з них без фінансування — вирішувати, чи давати гроші на мистецтво, будуть громади, а самі установи поділяються на формальні і неформальні. Директори шкіл масово надсилають в Мінкульт листи, в яких вимагають роз'яснити механізм реформування. І скаржаться, що в міністерстві їх не чують: на конкретні запитання не відповідають, знімати зустрічі з представниками міністерства забороняють. Вчителі впевнені, що майже всі музикалки і художки в селах закриються. А їздити в район на уроки живопису або сольфеджіо просто ніхто не буде.
У Мінкульті ж запевняють, що ніхто школи мистецтв в Україні знищити не дасть.
Громади і "культурні кошики"
Як пояснив "ДС" директор Київської дитячої музичної школи №35 Олександр Шаліт, який раніше очолював президію Ради директорів шкіл естетичного виховання,
процеси децентралізації призведуть до створення нерівних умов для розвитку дітей у великих містах і маленьких населених пунктах.
В Україні сьогодні діють близько 1300 державних шкіл естетичного виховання. У деяких з них навчається 30-50 дітей. Противники реформи переконані, що містити такі школи громади не стануть, так що їх просто закриють.
"До 1 січня 2015 року діяла так звана субвенція на культуру, де була передбачена певна сума на естетично-культурний розвиток учня. Формула була недосконалою, і ми ще в 2005 році пропонували її поміняти. А з 2015 року її і зовсім скасували", — говорить Пустує. З початком реформи децентралізації фінансування шкіл мистецтв частково спустили на районний рівень — установи в селах функціонували як філії районних шкіл. Тепер питання, скільки коштів виділяти таким школам і виділяти їх взагалі, повинна вирішувати громада. Вчителі впевнені, що фінансування невеликих художніх шкіл в пріоритетний не потрапить.
Мінкульт має намір вирішити проблему за допомогою так званих "культурних кошиків" — мінімальних списків культурних послуг, необхідних окремим громадам. Цей список повинен фінансуватися з бюджету громади в обов'язковому порядку. Однак на практиці ця ідея може і не спрацювати. За словами Шаліта, загальна "кошик" включає всі культурні послуги — та художню школу, і спортивний гурток, і бібліотеку. В підсумку громада може звести фінансування всього списку послуг до мінімуму, сплативши всі пакетом. Левова частка коштів піде на адміністративні потреби і зарплати, а на саму культуру грошей вже не залишиться.
"Великі міста не відчують цієї проблеми, а от смт й села, де рахують кожну копійку, явно постраждають. Райцентр не буде витрачати гроші на сільські художні школи, а громада не захоче. Виходить, що позашкільна освіта буде обмежено територіально", — вважає Пустує. До того ж скорочення фінансування з боку влади неминуче призведе до подорожчання приватних уроків, тим самим ще більше звужуючи коло дітей, залучених в процес естетичного виховання.
Формальні і неформальні школи
Заступник міністра культури Світлана Фоменко в коментарях журналістам визнає, що ряди шкіл мистецтв можуть серйозно порідшати. Однак у Мінкульті запевняють, що держава фінансувати такі установи не припинить. Навпаки, їх включать в загальну систему культурної освіти. Зараз художні та музичні школи вважаються позашкільною освітою і не пов'язані з системою вищої освіти в сфері мистецтв. У Мінкульті ж хочуть розділити таку освіту на формальне і неформальне. Формальне буде потрібно для подальшого навчання або роботи за професією, а тому буде передбачати обов'язкове ліцензування, акредитацію, зовнішній аудит та акредитацію освітніх програм.
Неформальне ж не буде передбачати ліцензування та подальшого продовження освіти за професією, тобто буде направлено просто на розвиток у дітей творчого потенціалу. На думку Мінкульту, це дозволить охопити художнім розвитком дітей.
"Суть реформи в тому, щоб спростити школи, перейменувати їх (назви навчальних закладів у сфері культури пропонують уніфікувати до шкіл мистецтв. — "ДС"), фактично прибрати з них функцію початкової ланки освіти, — цитують одне з листів до Мінкульту в соцмережах. — Навіть стоїть питання про те, що, якщо ми будемо визначені як неформальна освіта, не будемо мати права видавати свідоцтво про закінчення школи, тобто на рівні гуртка аматорів клубних працівників. Глава нашої асоціації вже вибивається з сил, був на прийомі у міністра, але Нищук не чує!"
Мінкульт запевняє, що фінансуватимуться і ті й інші навчальні заклади. Але що будуть брати з держбюджету, а що з "культурних кошиків", нагорі поки не озвучують.
Потрібна держпрограма і скорочення чиновників
Противники реформи вважають, що Україні слід перейняти досвід Фінляндії чи Японії, де існують державні програми з навчання дітей мистецтв. Шаліт стверджує, що дані офіційного звіту МВС станом на 2005 р. свідчать про те, що жодна дитина, який ходив у школу естетичного виховання, не перебував на обліку в міліції і не був правопорушником. Але для повноцінного розвитку державних програм з навчання мистецтву потрібно створити конкурентне середовище, а це зарплати і матеріально-технічна база.
Ще одна проблема, на яку звертають увагу Кабміну, розростання бюрократичного апарату на місцях. "Зараз в кожній громаді відкрили свій відділ культури, а там часом працюють по 20 чоловік. Грошей на зарплати вистачає, а на саму культуру вже нічого не залишається", — каже Пустує.
Зміна влади в радах
У свою чергу, джерела "ДС" в Мінкульті кажуть, що у на скандал навколо ймовірного закриття музичних і художніх шкіл може бути і інша підґрунтя, оскільки міністерство звільнило директорів шкіл мистецтв від прямого впливу на процес реформи. "Для отримання об'єктивної інформації з регіонів щодо розвитку процесів децентралізації" створили Раду з питань культурної освіти при Мінкульті, куди увійшли представники всіх сфер галузевої освіти, в тому числі чотири регіональних представника шкіл мистецтв.
У той же час Всеукраїнська рада директорів початкових спеціалізованих шкіл естетичного виховання розпустили. Представники цієї організації з різних регіонів України (в тому числі Харкова, Дніпра, Полтави) написали 11 листів на ім'я міністра Євгена Нищука, де зажадали пояснити, як добирали представників у раду і чому там немає їх і тим більш Олександра Шаліта. На листи Мінкульт не відповів, але 2 лютого запропонував колишньому голові Ради директорів увійти в нову раду на умовах взаємної поваги" і превалювання інтересів суспільства над особистими амбіціями. Неофіційно в Мінкульті скандал називають штучно роздутим і запевняють, що всі проблеми, пов'язані з децентралізацією, вирішуються у міру їх надходження. Радник міністра культури Ірина Френкель розповіла "ДС", що у відомстві не допустять, щоб дітей залишили без художньої освіти, а школи — без держфінансування. Докладніше про те, як саме у відомстві збираються вирішити питання реформування музичних і художніх шкіл, ми розповімо вже найближчим часом. Проте вже сьогодні можна зазначити, що чіткого плану у Мінкульту поки немає.
Через відсутність інформації з боку Міністерства культури конфлікт продовжує розпалюватися. Вчителі звинувачують державу в спробі забрати у дітей можливість естетично розвиватися, а батьки підраховують, у скільки їм може обійтися нова реформа.
Втім, в заочному протистоянні Мінкульту і колективів шкіл, які місцями нагадують внутрішньоцехові розбирання, за кадром залишаються прямі споживачі їх послуг — батьки. Головне завдання децентралізації — розподіл коштів на місцях залежно від реальних потреб. Тобто в першу чергу визначати, чи буде збережено музична або художня школа, повинні самі члени громади. По-хорошому саме з такою заявою повинен був виступити Мінкульт.
Між тим в основі совкової ментальності, яка дісталася в спадщину левовій частці українців, лежить звичка перекладати відповідальність за все навколо на абстрактну владу. Але якщо, приміром, мешканці багатоквартирного будинку не хочуть створювати ОСББ і брати на себе відповідальність за стан будинку, то навряд чи в цьому винен Кабмін. Можливості відстояти школу, парк, спортивний майданчик при всій бюрократичності процесів є. Якщо у новоствореній громаді місцеві лідери не хочуть йти назустріч людям, значить, цій громаді потрібні інші лідери.
