Ні слова про футбол. Що означає перемога "Шерифа" в матчі з мадридським "Реалом"

"Зустріч іспанського" Реала "і футбольного клубу" Шериф "з Тирасполя (Молдова) завершилася в Мадриді з рахунком 1: 2", — повідомила УЄФА. Півзахисник "Шерифа" Джасурбек Яхшібоев відкрив рахунок на 25-й хвилині матчу групового етапу Ліги чемпіонів. Нападник "Реала" Карім Бензема зрівняв рахунок з пенальті, а на 89-й хвилині другий півзахисник "Шерифа", Себастьян Тіль, забив переможний гол.

Для "Шерифа" це другий в його історії матч у групі Ліги чемпіонів. У першому матчі клуб з Молдови обіграв донецький "Шахтар" з рахунком 2: 0. 19 жовтня "Шериф" зустрінеться з італійським "Інтером" в Мілані.

"Молдавський" Шериф "- головне відкриття Ліги чемпіонів", — коментує перемогу російський сайт Sports.ru. "Невелика команда з Тирасполя з бюджетом Оренбурга" (близько 5 млн євро) пройшла у відборі "Црвену Звезду" (2:1 за сумою двох матчів), загребське "Динамо" (3:0), обіграла "Шахтар" (2:0) і навіть "Реал" (2:1) в першому турі групового етапу. Успіх "Шерифа" дивний. Рівень футболу в країні (в Молдові. — авт.) стрімко падає. "Шериф" — представник однієї з найслабших футбольних країн — в сезоні-2021/22 вже виграв стільки ж раз, скільки три російські команди в ЛЧ-2020/21, і заробив чотири річних бюджети. Як це вийшло? І що тепер буде з молдавським футболом і "Шерифом"?.

Треба сказати, що буря захоплень представляється трохи роздутою. "Шериф" вийшов на сильний, несподіваний, але, тим не менше, лише проміжний результат. З цим згоден і тренер "Шерифа", українець Юрій Вернидуб.

"Поки ми ще не думаємо про вихід в плей-офф, адже нічого екстраординарного ми поки не створили. Ми просто рухаємося вперед крок за кроком. Попереду ще чотири найважливіших матча. Коли настане пора заключної гри, тоді і поговоримо про наступні стадії", — цитує Вернидуба сайт УЄФА.

Отже, зі спортивної точки зору перемога "Шерифа" цікава, але на сенсацію не тягне. Щоб зрозуміти причини шуму, піднятого навколо неї, залишимо осторонь футбол і розберемося з прикметником "молдавський", що відноситься до цієї команди. Тут нас чекають вже нефутбольні, але цікаві відкриття.

Чий "Шериф"?

"Шериф" — придворна команда однойменного холдингу, що складається з компанії "Шериф", зареєстрованої в Молдові, і її дочірніх компаній, що працюють на території ПМР, що "тимчасово не контролюється конституційною владою Молдови". Це "тимчасовий період" триває вже 30 років, і кінця йому не видно. У Молдову холдинг податків не платить, але безперешкодно торгує з усім світом з-під молдавського даху, користуючись банківською системою і митницею Молдови. Такий бізнес-рай був створений для "Шерифа" в період 2001-2005 років, коли Молдовою керували комуністи на чолі з Володимиром Вороніним. У 2001 році уряд Молдови ухвалив постанову №1001, відповідно до якої товари, що ввозяться в Придністров'я, звільнялися від сплати податків і зборів в молдавський бюджет, а економічні агенти з ПМР могли отримувати офіційну реєстрацію в Молдові і здійснювати на її основі, як молдавські економічні агенти, повноцінну зовнішньоекономічну діяльність, нічого в молдавський бюджет не сплачуючи. У 2005-му було прийнято ще одну постанову уряду, про регулювання трафіку вантажів і послуг, що є предметом зовнішньоторговельної діяльності економічних агентів Придністров'я. Ці дві постанови (а зовсім не два закони, проведених через парламент) з тих пір ніхто не скасував.

При цьому податкові виплати "Шерифа" в "бюджет" невизнаної ПМР знаходяться на рівні 52% надходжень до нього. Усе інше, за вирахуванням сущих дрібниць, забезпечують виплати МолдГРЕС, що продає в Молдову електроенергію, одержувану в процесі розпилу російського газу.

Сформований таким чином "бюджет ПМР" йде на утримання "придністровської державності". В тому числі на придністровські силові структури; на арешти і утримання в тюрмах супротивників тираспольського режиму; на здійснені "невстановленими особами" вбивства тих, кого з якихось причин було незручно заарештувати; на утримання армії ПМР, що становить, спільно з російськими "миротворцями", озброєне угрупування, яке загрожує Україні ударом з півдня. Наприклад, ударом назустріч російському десанту, якщо такий буде висаджено для захоплення Одеси. Бюджет ПМР також витрачається на антимолдовську і антиєвропейську пропаганду, включену в дошкільне виховання, в шкільні та вузівські програми, в усе придністровське теле- і радіомовлення, тобто, в пропаганду, що промиває мізки жителів ПМР від народження до самої смерті.

Неважко помітити, що все це свято сепаратизму і торжества нацистських ідей "руського миру" на "тимчасово неконтрольованій території Молдови" саме Молдова, за фактом, і фінансує, забезпечуючи наповнення "бюджету ПМР": на 52% за рахунок створення для холдингу "Шериф" сприятливих можливостей для бізнесу, а на решту — за рахунок співучасті в РосПилі російського газу, через ланцюжок ГАЗПРОМ — ИнтерРАО ЄЕС — МолдГРЕС — Premier Energy.

Звичайно, формально тут немає ніякої політики. Молдова, за офіційною версією, прийняла постанови 2001 і 2005 років з гуманних міркувань, турбуючись про долю "тимчасово непідконтрольного" їй регіону. Вибір МолдГРЕС в якості постачальника кожен раз відбувається на основі тендера, організовуваного Premier Energy, виходячи з найменшої запропонованої ціни. Холдинг "Шериф" займається тільки бізнесом і до політичних репресій формального відношення не має.

Але це не більше ніж ширма. Молдова, за фактом, на всі 100% контролює Придністров'ї і свідомо допускає все, перераховане вище. Головна причина цього — продажність молдавського політикуму.

Припинивши дію постанов 2001 і 2005 року і закупівлю електроенергії на МолдГРЕС, розкривши реальну роль "Шерифа" в формуванні органів придністровської влади і політики, порушивши кримінальні справи за створення неконституційних органів влади та збройних формувань проти тираспольській верхівки, включаючи верхівку "Шерифа", причетну, за фактом, до всіх злочинів влади ПМР, і виписавши на всю братію ордера на арешт, "проблему ПМР" можна закрити на три дні. Вирішальну роль тут, природно, зіграє відсутність у Молдови кордону з Росією і нинішня позиція України. Інше питання, що у влади Молдови ніколи не було і сьогодні немає бажання закривати проект ПМР. Невизнана псевдореспубліка, з усіма її репресіями, злочинами, пропагандою і військовою загрозою Україні, вкрай вигідна молдавській владі економічно.

Усвідомивши все це, повернемося до питання про те, чия ж все-таки команда "Шериф". Схоже, її слід визнати кріптомолдавською: власникам "Шерифа" іноді вигідно говорити, що вони — молдавська команда, а іноді — ні. На виїзді — вигідно, оскільки команду з невизнаної ПМР до матчів Ліги чемпіонів ніхто не допустив би. А в самій ПМР — невигідно. Там "Шериф" і його успіхи є частиною міфу про небувалий розквіт незалежного від Молдови Придністров'я. Ось, до речі, привітання "прем'єр-міністра ПМР" Олександра Мартинова, настільки прекрасне, що гріх його не процитувати повністю:

"Хочу привітати футболістів, керівництво і тренерський штаб футбольного клубу" Шериф "з сенсаційною перемогою над мадридським" Реалом ". Хочу зазначити, що така перемога — це великий крок вперед у розвитку не тільки футбольного клубу" Шериф ", але і Придністров'я в цілому. Тепер ми відомі всьому світу не тільки нашою культурою, високоякісною продукцією, а й футбольним клубом, який може здобувати грандіозні перемоги в великих турнірах над великими командами на, воістину, великих стадіонах".

Іншими словами, формулюючи відповідь на поставлене вище питання слід, очевидно, визнати що хоча "Шериф" не є, по суті, молдавською командою ні з якого боку, він часом успішно мімікрує під молдавську команду, витягуючи цим вигоди для своїх власників. А оскільки інтереси його власників переплетені з інтересами Росії, яка намагається зберегти за собою придністровський плацдарм, то закос "Шерифа" під молдавську команду вигідний і Москві, і легко підхоплюється по команді московськими міньйонами в Молдові. Що, власне і стало основою для галасливої сенсації, на порожньому, відверто кажучи, місці.

Кому "Шериф" забив голи

Ясно, що "Реалу", і навіть два, але ми зараз не про футбол. А політичний гол в ворота Молдови пропустила Майя Санду.

Вона не відреагувала на перемогу "Шерифа, про яку в Росії, Молдові, та й в Україні теж, кажуть зараз геть усі. Це стало явним виграшем холдингу "Шериф", що грає проти Санду через спини не тільки власної футбольної команди, але і власної "держави" в особі ПМР.

Санду зловили в пастку хибної політики Молдови, яку вона успадкувала, прийшовши до влади, і не змінила досі. Дійсно, привітати "Шериф" як "молдавську команду", було б для Санду погано, бо це стало б визнанням ПМР, нехай і непрямим. Заявити, що команда не молдавська — теж погано, оскільки така позиція породила б цілу купу питань. Наприклад, чому, в такому випадку, "Шериф" грає на виїзді як молдавська команда? І тут же слідом полетіла б репліка, що, мовляв, спорт поза політикою, і чому це молдаванам, які опинилися не з своєї волі на "тимчасово неконтрольованій конституційною владою території" не можна в футбол зіграти? В "Шериф", звичайно, грають суцільно легіонери, але на такий випадок там тримають чотирьох громадян Молдови — в запасному складі. А далі, паровозом, могли виникнути питання про те, чому це, маючи більшість у парламенті і власний уряд, нова європейська влада Молдови до сих пір не скасувала постанови 2001 і 2005 років? А якщо вони, навпаки, лише зміцнюють молдавську державність, сприяючи поверненню Придністров'я під контроль конституційних властей, то як це буде відбуватися і в які терміни?

Словом, Санду і її оточення зависли від завдання, непосильного для їх інтелектуальної потужності. Але тут, так вже щасливі збіги, в Молдову з офіційним візитом прибув президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр. "Молдавський трикутник" в особі президента Санду, прем'єра Гаврилиця і спікера Гросу отримав можливість "не помітити" перемоги "Шерифа". Мовляв, зайняті були, не до футболу, та й не вболівальники ми.

Тим не менш це все одно стало великим програшем Санду. Футбол і виграш "Шерифа" куди цікавіше умовній "вулиці", ніж нудний бюрократ Штайнмаєр. Відмовчатися з приводу перемоги "Шерифа" Санду, яка і без того втрачає популярність через невміння публічно спілкуватися і тримати удари, не "зависаючи" на складних питаннях, дозволила ще сильніше ізолювати себе і своє оточення від основної маси виборців і ризикує отримати навздогін пісеньку шеріфовскіх уболівальників на свою адресу. Що-небудь таке, неформально-вірусне, з приспівом "ла-ла-ла-ла".

Тим, хто все ще цікавиться молдавської політикою, мовчання Санду продемонструвало, що у неї немає ні плану, ні домашніх заготовок, ні політичної волі для реальних дій на придністровському напрямі. Вона не готова ні тиснути на Тирасполь, ні навіть шукати з ним компроміс, але з поверненням Придністров'я в правове поле Молдови, а без цього повернення ситуація залишиться в стадії нинішньої порочної заморозки. Іншими словами, Санду вже програла Придністров'ю. Власне кажучи, історія з придністровськими номерами вже продемонструвала це. Так що нинішнє невиразне мовчання у відповідь на пропагандистську кампанію "Ура, молдавська команда "Шериф" перемогла" лише підтвердило політичну імпотенцію нової молдавської влади.

Але придністровське врегулювання, реальне, а не на словах, тобто, з обов'язковим поверненням Придністров'я в правове поле Молдови, з закриттям всіх сірих схем, з розпуском незаконних силових структур і з виведенням російських військ — ключова умова для успіху в Молдові європейських реформ в принципі. Знову ж, реальних реформ, а не імітуючої їх балаканини. Без закриття проекту "ПМР" в Молдові нічого не зрушиться з місця.

А це значить, що в мовчанні Санду чутно визнання чергового програшу взагалі всіх молдавських реформ і неминучості повернення Молдови на корупційні круги своя. У порівнянні з цим два голи в ворота "Реала" — дрібниця, про яку і говорити не варто. "Реалу" і в страшному сні не приснився розгром такого масштабу.

При чому тут Україна

Зрозуміло, що в Україні не могли не помітити перемоги "Шерифа". Юрій Вернидуб — українець і досить відомий в Україні тренер. Але видовищний спорт взагалі, і футбол зокрема, в наш час не існують поза політикою.

І ось вже і в українське інформаційне поле обережно вкидається відредагований в Москві погляд на перемогу Усика: мовляв кримчанин, "російський хлопець з російського Сімферополя", "ми ж все брати: росіяни, українці, білоруси". І це лише початок. Можна не сумніватися, що з перемоги "Шерифа", що в Молдові, що в Україні буде вичавлений весь можливий пропагандистський Жир.

Підводячи підсумок сказаному, зафіксуємо два очевидних, хоча і не дуже приємних факти.

Перше. Майя Санду і її команда з тріском продули матч "Шериф" — "Реал". Цікаво, вони хоч зрозуміли, як їх розгромили?

Друге. Видовищний спорт, як і інше лицедійство: цирк, кіно, стендап і т. п. — політика в чистому вигляді. Середній виборець не зможе оцінити політика, але легко проголосує за розкрученого кумира, якого йому під виглядом політика підсунуть. Те, що таку фігуру ще не виростили в ФК "Шериф" — очевидний прокол російських партнерів холдингу і, почасти, удача Молдови. Але Молдова не здатна цією удачею скористатися, а вона не триватиме вічно.

Зате в Україні така технологія поставлена на потік, так що стежимо за успіхами українських спортсменів, за їхнім оточенням і за висловлюваннями на політичні теми: хто їм брати, а хто не брат. Власне, це все. Тренера "Шерифа" і його команду — з футбольною перемогою. Але саме і тільки з футбольною.