Нестерпна легкість чорної комедії. Хто такий Ізі і куди він везе труну

Два тижні тому в Італії, а вчора у нас в прокат в 110 кінотеатрах в 50 містах вийшла українсько-італійська комедія IZI (Easy). Це історія про депресивному 40-річного італійця, колишнього красеня і успішного пілота "Формули-3", який втратив форму, погладшав, опустився на саме дно відчаю і, не в змозі покінчити життя самогубством, змушений у всьому коритися своєму братові, єдиному, хто підтримує його... Несподівано на нього звалюється вельми незвичайна завдання: перевести з Італії в Україну, в високогірне карпатське село труну загиблого на виробництві українського трудового мігранта. Це дивне і у вищій ступеня авантюрне подорож породжує масу комічних ситуацій у дусі самого що ні на є добірного чорного гумору, але головне - повертає герою смак до життя.

Сценаристом і режисером фільму виступив Андреа Маньяні, головну роль зіграв володар премії незалежних швейцарських кінокритиків "Кращий актор" фестивалю в Локарно Нікола Ночелла, в картині знялися Барбара Буші, Ліберо Де Риенцо і Остап Ступка.

У виробництві картини взяли участь компанії Fresh Production Group (Україна), Bartleby Film (Італія), Pilgrim Film (Італія) за підтримки Державного агентства України з питань кіно, міністерства культури Італії, Італійського інституту культури в Києві та Аудіовізуального фонду FVG (Італія).

Про історію створення фільму, комічних ситуаціях в процесі зйомок і сприйняття IZI італійськими глядачами ми поговорили з PR-директором Fresh Production Group Наталією Паламарчук.

- Як з'явився IZI?

- Андреа Маньяні написав сценарій про загиблого гастарбайтерку з Сербії. Головний герой повинен був везти труну з тілом на батьківщину загиблого. Але волею долі ще в 2010-му наші продюсери познайомилися з Андреа в Греції на курсах сценаристів і запропонували йому поміняти країну на Україну. Режисер приїхав до нас, побував у Карпатах, подивився локації. Пару років ми намагалися зібрати гроші, подали проект на конкурс Держкіно, виграли, і таким чином разом з грошима Держкіно і нашої компанії вийшло 58% фінансування від України. Два місяці готувалися і в лютому 2016-го запустили зйомки. Три місяці знімали в Україні - тут було знято 85% матеріалу. Потім група поїхала в Італію, де знімали ще шість днів. Постпродакшн - тобто монтаж, доведення звуку - був у Римі, працювали італійські фахівці. Одночасно фільм брав участь у Таллінському кінофестивалі в секції Work in progress і взяв спеціальний приз журі. Там же нас помітила великий французький селс-агент компанія Premium Films, з якою ми сподіваємося вийти на світовий ринок. На сьогоднішній день ведуться переговори з 57 територій світу.

- Наскільки складними були зйомки?

- Судіть самі. В перший же знімальний день у Києві був величезний шквальний вітер, срывавший декорації. Ми знімали на Столичному ринку, величезні банери летіли над землею. Потім працювали на "Кузні на Рибальському", створювали штучний дощ у лютому. Було дуже холодно, і Нікола, виконавець головної ролі, ходив весь час в ковдрі. В Карпатах є свої труднощі: перевали, снігопади, відсутність доріг і під'їздів до відібраних локаціях. Складними були трюкові сцени. Наприклад, коли по річці плив труна, а на ньому сидів Микола. Це великі плани, на яких, відповідно, не можна використовувати каскадера. Він боявся, але впорався. Взагалі перебування в Карпатах було для Миколи великою роботою над собою.

А ще італійцям складно було прийняти західноукраїнську кухню - все смачно, але занадто багато часнику. Однак полюбили згодом.

- Ви знімали комедію. А на самому майданчику траплялися кумедні ситуації?

- У нас була сцена з конем. Знайшли в Києві гнідого коня з білими мітками, нас запевняли, що це типова закарпатська порода. Кілька сцен з них знімали в Києві. А коли приїхали в Карпати, нам пояснили, що в Карпатах тільки чисто гніді. І нашим художникам довелося підфарбовувати цього гнедому фарбою голову і груди.

Або, наприклад, Ніколі треба було стрибати з підвісного мосту з 10 метрів у гірську річку, рівень води в якій знизився за одну ніч. Були сцени, коли він повз по березі річки, весь забруднений брудом. І це виглядало смішно навіть не в кадрі.

- Бувало так, що ви ці складності звертали собі на благо?

- Один епізод знімали високо в горах. Група - велика, 80 осіб, машини зупинялися біля підніжжя, і треба було підніматися вгору на кілометр і спускатися точно так само. Снігу не повинно було бути у відповідності зі сценарієм, але раптом пішов великий, просто-таки театральний сніг. Ніхто не був до цього готовий, але ми вирішили його залишити, і кадр вийшов несподівано вдалим, красивим.

- Можете сказати - зі своєї суб'єктивної точки зору - про що цей фільм?

- Основний посил - якою б не слабохарактерний чоловік був, як би йому не хотілося виходити зі своєї зони комфорту, яка б депресія у нього не було - життєві обставини дають йому можливість пройти через певні випробування. І тільки від нього залежить, як він пройде їх. Ось наш герой не здається і йде до кінця, зазнаючи позбавлення, тягне на собі цей труну. В кожній людині є щось хороше, заради якого варто жити. У фіналі фільму він тримає на руках тримісячну дівчинку, доньку Тараса, і розуміє: у нього почалося нове життя.

- Ви були на показах в Італії. Яка реакція глядачів?

- В Італії публіка вільніше в емоціях. Фільм сприйняли із захопленням. Там кажуть, що це відродження італійської комедії і що вони давно такого не бачили. На прем'єрі в Києві обстановка була нерепрезентативная - святкова, було заповнено три зали, глядачі відверто і багато сміялися. Подивимося, що покаже понеділок після першого вікенду. В Італії другий тиждень прокату була краще, ніж перша.

- Де ще покажуть фільм?

- Фільм вже показали в Швейцарії, Бельгії, Фінляндії, а покажуть у Франції, Туреччині та Китаї. Це вже підтверджена інформація. Після прем'єри в Локарно на другий показ квитки продавалися з великим ажіотажем, був відкритий додатковий показ. Після прем'єри в Києві міжнародна знімальна група вирушила в промо-тур по Україні.

- Які подальші плани вашої компанії?

- У цьому році чотири наших проекту стали лауреатами на 10-му конкурсному відборі кінопроектів Держкіно. Всі вони заплановані у виробництво на 2017-2018 роки. Зараз у нас готується до випуску великої копродукционный фільм "Урсус" спільного виробництва Німеччини, України, Грузії та Болгарії. Зараз він на стадії постпродакшну. Сподіваємося, що все встигнемо. І, звичайно, думаємо над продовженням IZI. Головне - подолати інерцію відносини українського глядача до свого кіно. Просто потрібно нашу публіку привчити до того, що українське кіно може бути хорошим.