Невідкладної допомоги без лікарів. Чи зможуть парамедики врятувати життя українців

Парамедики, які приїжджають на виклик карети швидкої допомоги, — це не тільки сценка з американського кіно. Це те, з чого Моз збирається розпочати масштабне реформування сфери. Правда, поки що ініціативи нового глави відомства Уляни Супрун, нехай і з приставкою " в. о., хвалять тільки в стінах самого міністерства. Експерти і лікарі-практики налаштовані куди більш скептично.

Рівняння на Захід

На думку Уляни Супрун, швидкі в Україні повинні бути такими ж, як в Америці. Там на виклик приїжджає бригада невідкладної допомоги у складі парамедика і медтехніка. Завдання першого — надати хворому мінімальну медичну допомогу, другого — забезпечити її безпечне транспортування.

Хто такі парамедики? В Україні це слово знають хіба що по американських серіалів та зведень з фронту. Термін з'явився в США як похідне від парапрофессионал (paraprofessional) — помічник професіонала, у якого є відповідна підготовка, але немає диплома і лікарської ліцензії.
Парамедики працюють не тільки в швидкої допомоги, але і в інших службах — пожежних, поліцейських, аварійно-рятувальних. І це не тільки в США, але і, припустимо, в сусідній Польщі. Там людина, з яким трапилася біда, телефонує на номер 112 (аналог американської 911), повідомляє про проблему, і диспетчер приймає рішення, кого саме висилати на допомогу.

Глава українського Моз Уляна Супрун, майже все життя прожила в США, впевнена, що подібна система успішно запрацює і в нас. І обіцяє в короткі терміни підготувати програму для навчання екстрених медтехников. В тому числі — з інструктажем у Сполучених Штатах. Якщо навчання пройде успішно, пілотний проект по впровадженню парамедиків на неотложках стартує в Одесі. За запевненням Супрун, декілька чоловік вже стажуються за океаном, проте терміни впровадження реформи в життя в Миндраве воліють не називати.

Заступник Супрун Олександр Лінчевський говорить, що в рамках реформи невідкладної допомоги буде вдосконалено диспетчерська служба — вона займеться відсіюванням непрофільних викликів. У планах міністерства також створення безкоштовного колл-центру, де можна буде отримати консультацію лікаря, а також розширення мережі підстанцій. Крім того, передбачається тренування лікарів і фельдшерів, а також розроблення спеціальних навчальних програм для парамедиків та водіїв швидкої. Навчання одного парамедика, за словами Лінчевського, триватиме три-чотири роки, його мають намір прирівняти до рівня бакалаврату. Що стосується водія-техніка, то, на думку МОЗ, йому буде досить тритижневої підготовки — з теорії та практиці.

Ще одне анонсоване нововведення від Моз — створення в лікарнях відділень екстреної медичної допомоги. Передбачається, що саме сюди бригада швидкої у складі парамедика і медтехніка привезе пацієнта, а вже там вузькопрофільні фахівці нададуть йому необхідну допомогу на догоспітальному етапі.

Ні врятувати, ні довезти

Ініціативи Уляни Супрун не тільки не викликали захоплення у лікарському середовищі, але й обурили більшість медиків-практиків і експертів. На думку лікарів, є десятки діагнозів, які парамедик не може (та й не має права) поставити. А бувають випадки, коли зволікання смерті подібно. Наприклад, набряк легень, інсульт, інфаркт, больовий шок.

Як заявив "ДС" екс-міністр охорони здоров'я, народний депутат Олег Мусій, ідея введення парамедиків в Україні — повна профанація. Він нагадав, що в Штатах парамедики з'явилися з прагматичних причин. Підготовка і 15-річне навчання лікаря коштує близько мільйона доларів. Значить, і платити такому фахівцеві необхідно не менше $150 тис. Оскільки тримати в штаті дорогого доктора накладно, вирішили ввести його "замінник" з більш низькою кваліфікацією і, відповідно, оплатою праці. Його завдання — стабілізувати стан пацієнта, довезти його живим до лікарні і довірити в руки досвідченому доктору.

Українські ж лікарі, які пройшли повний курс навчання, отримують декілька тисяч гривень. Сумнівно, що парамедикам будуть платити більше.

Експерти відзначають, що одна з головних перепон на шляху реформи невідкладної допомоги — відсутність якісних доріг з окремою смугою для поліції і швидкої. "Якщо немає доріг, то про яку швидкості доставки може йти мова? Та ще якщо в машині немає лікаря, який надасть у разі погіршення здоров'я необхідну допомогу? Ми просто отримаємо зростання смертності", — стверджує Мусій.

Крім того, в Україні відсутні відділення інтенсивного лікування при лікарнях. Там повинні працювати мультибригадные лікарі плюс вузькі фахівці, наприклад, хірурги, нейрохірурги, пульмонологи. На сьогоднішній день таких немає ні в одному лікувальному закладі країни. І хоча у міністерстві заявили про наміри створити такі відділення, до реального втілення цих ініціатив у життя може пройти не один рік.

"Хапай і неси" vs "стій і лікуй"

Критикуючи запропоновані ініціативи міністерства охорони здоров'я, експерти при цьому не заперечують, що реформа у сфері охорони здоров'я, у тому числі, надання екстреної допомоги, давно назріла. На думку голови громадської організації "Медичний контроль" Ігоря Щедріна, Україні потрібно визначитися з самою системою надання швидкої допомоги.

"У світі медицини є дві основні системи надання невідкладної допомоги. Це англо-американська, заточена на принцип "хапай і неси", і франко-німецька, передбачає варіант "стій і лікуй". З цього випливає різниця в компетентності та професійної підготовки парамедиків в Америці і французьких або німецьких лікарів", — зазначає експерт.

Україна дотримується франко-німецької моделі. Наголос робиться на те, що якщо є можливість вирішити проблему на місці, то треба так і робити. А значить, займатися наданням екстреної допомоги повинні кваліфіковані, підготовлені доктора.

При цьому аналітики звертають увагу на той важливий момент, що будь-яким реформам неминуче супроводжують значні бюджетні витрати. І в даному випадку вони ляжуть на плечі місцевих бюджетів. Підготувати відділення інтенсивної допомоги, навчити штат парамедиків, створити додаткові підстанції для швидкої, переоснастити самі карети неотложек — усе це вимагає величезних фінансових вливань. Можна тільки уявити реакцію місцевої влади, коли із центру їм спустять таку затратну "реформу".

"Я не бачу, щоб це було погоджено з регіонами, що вони готові підвищувати якість швидкої медичної допомоги та інших установ до стандартів американської системи. Це означає, що реформа не запрацює. Вона може бути втілена на папері. А на практиці призведе до збільшення навантаження на систему охорони здоров'я, до якої вона не готова. І, як наслідок, до погіршення якості екстреної медичної допомоги", — впевнений Ігор Щедрін.

Експерти сходяться в думці, що Україні якщо і варто наслідувати чийсь досвід, то ізраїльський. У свій час ізраїльтяни будували свою систему охорони здоров'я, виходячи з наявних ресурсів, а не озиралися на інші країни. Сьогодні в Ізраїлі два види машин швидкої допомоги. Одна з них — "біла карета, в якій перебуває водій-фельдшер і його помічник, закінчив спеціальні місячні курси. Такий автомобіль призначений для неважких або планових пацієнтів. Наприклад, "біла карета" виїжджає на пологи, незначні травми, болю в животі. Загалом, тоді, коли не потрібно особливого лікування. При цьому така бригада може проводити первинну реанімацію. Головна їх завдання — довезти людину до лікарні живим.

А ось "помаранчеві карети" — це справжні реанімаційні бригади з парамедиками або лікарями. Вони оснащені так само, як стаціонарне відділення реанімації в лікарні. У такій кареті пацієнту можуть зробити штучне апаратне дихання і навіть електростимуляцію серця. Такі бригади виїжджають на невідкладні стани — важкі травми, серцеві напади.

Україні теж не варто кидатися з крайності в крайність, сліпо копіюючи західний стиль надання медичної допомоги, а шукати власний шлях. Який дозволить проводити реформування поступово, виважено і з розрахунком можливих ризиків, у тому числі фінансових. Інакше задумані ініціативи обернуться шоковою терапією для лікарів і численними смертями пацієнтів.