Не пацієнти, а клієнти. Скільки потрібно платити за здоров'я
З квітня 2019 р. на Полтавщині в рамках медичної реформи буде запущений пілотний проект по роботі зі спеціалізованими і высокоспециализированными мед - установами. Це означає, що лікарні будуть отримувати гроші з держбюджету виходячи з кількості пролікованих випадків. Як кажуть у Національній службі охорони здоров'я України, яка з недавніх пір відповідає за розподіл коштів та контроль якості роботи вітчизняних медустанов, за кожну медичну маніпуляцію буде встановлено конкретний тариф - з 2020-го він стане єдиним для всіх українських лікарень і клінік. В цей тариф будуть включені і амортизація обладнання, і ліки, і оплата праці лікарів. Поки тарифи в Моз не розголошують - розраховують вартість. Базовий тариф зможе покрити близько 90% випадків лікування. Однак у випадку, наприклад, з онкологією доведеться використовувати дорогі ліки, тому й тариф буде відрізнятися.
У Моз визнають, що на всі медичні потреби грошей в бюджеті навряд чи вистачить. Так що доведеться вирішувати, яким медустановам давати гроші, а кому відмовляти. Виправити ситуацію, щоб якісне лікування отримували всі громадяни країни, має система медичного страхування - її теж планують запустити до 2020-го.
Примітно, що реформа системи охорони здоров'я передбачає активну участь в ній приватних медустанов. Сьогодні кілька десятків приватних клінік приєдналися до реформи первинної ланки охорони здоров'я. Однак куди більший попит на послуги приватних центрів і лікарень слід очікувати в ході впровадження принципу "гроші йдуть за пацієнтом" на вторинному та третинному рівнях медичної допомоги. За прогнозами Нацслужбы здоров'я вже через кілька років звичайний українець зможе вибрати, куди лягти на операцію - у найближчу комунальну лікарню або приватний медцентр. Гроші за операції або перев'язки будуть платити з бюджету і тим і іншим.
Сьогодні приватний сектор займає до 20% ринку медпослуг, тоді як ще в 2012-му ця цифра була менше одного відсотка. У країні працює близько 50 тис. приватних медустанов, однак левова частка з них (близько 60%) - це стоматологічні клініки та кабінети, ще близько 30% - офтальмологічні клініки і клініки пластичної хірургії. Що ж стосується багатопрофільних клінік, то їх всього кілька десятків, так і розташовані вони у великих містах. До того ж левова частка українців не наважується звертатися в приватні центри через дорожнечу послуг. Так, наприклад, пологи в державних пологових будинках "коштують" від кількох тисяч гривень до кількох тисяч доларів. У приватному пологовому будинку (їх всього чотири, причому три - в Києві) вартість пологів у два-три рази більше. За останні кілька років вартість медичного обслуговування у приватних клініках зросла на 10-15%. Правда, не варто забувати, що паралельно дорожчають і обладнання, і ліки, багато з яких доводиться купувати за валюту. Плюс зростають витрати на зарплати і зміст самих центрів. Так що дорікати приватні медустанови бажання поживитися за рахунок хворих українців не варто.
Однак державна медицина, на жаль, лише формально безкоштовно - за різними даними, щорічно пацієнтами госбольниц стають 18 млн українців, понад 90% з яких змушені платити або доплачувати за лікування з власної кишені. Це і ліки, і товари медичного призначення, та благодійні внески, і "подяки" для лікарів, медсестер і санітарок. Примітно, що якщо підсумовувати всі ці витрати на "безкоштовну медицину", то виявиться, що аналогічний курс лікування в приватній клініці обійдеться в таку ж суму або ж ненабагато перевищить її. При цьому в приватній клініці пацієнт може розраховувати на комфортабельні умови, нове обладнання і доброзичливе ставлення. До того ж у лікарів в приватних клініках зазвичай більше можливостей підвищувати кваліфікацію - їздити на семінари й конгреси, переймати досвід українських та зарубіжних колег. У деяких українських клініках є обладнання, на якому проходять практику студенти внз, державні інститути і університети просто не можуть дозволити собі купити такі апарати.
У той же час слід зазначити, що на медичному ринку країни існує значний перекіс у плані кількості лікарів за окремими спеціальностями. Так, наприклад, за даними Pro-Consulting, найбільше в країні терапевтів, хірургів і стоматологів (один спеціаліст на 1200-1500 чоловік), тоді як на одного дерматовенеролога або отоларинголога припадає понад 10 тис. потенційних пацієнтів. А фахівців з лікувальної медицини і зовсім один на сто тисяч чоловік. Відповідно, і вартість їх послуг різниться. В середньому ж консультація терапевта або ж хірурга у приватників коштує 200-300 грн. Однак, приходячи на прийом в приватну клініку, пацієнт відразу бачить вартість консультації профільного спеціаліста. В державну лікарню йому доводиться приносити з собою медичні рукавички або гінекологічні набори, а після сором'язливо пхати докторові конверт з "подякою".
Власники приватних медустанов все частіше говорять про необхідність зміни самої ідеології надання медичних послуг: до них повинен приходити не пацієнт, а клієнт. Тобто людина, яка має певні права. Змінювати принципи роботи приватників змушує не тільки конкуренція між собою, але й прийдешнє втілення в життя принципу "гроші йдуть за пацієнтом" з боку держави.
Незважаючи на те що, приміром, лікар первинної ланки у приватній клініці буде отримувати на пацієнта ті ж 370 грн на рік, що і лікар у комунальній поліклініці, приватні медустанови зацікавлені у співпраці з державою. Як мінімум це безкоштовна реклама - людина, яка прийде до приватного сімейного лікаря, напевно захоче скористатися і іншими послугами клініки. Так що приватним клінікам і державним лікарням доведеться поборотися за пацієнта. А це означає, що на всьому ринку буде підвищуватися якість послуг, що дозволить комфортно і якісно лікуватися не лише тим, хто має високі доходи.
У приватних медичних клінік є суворий контролер - страхові компанії
З відкриттям повноцінних хірургічних стаціонарів, де успішно проводять навіть дуже складні втручання, такі як операції на серці, міф про те, що приватна медицина в Україні - це виключно діагностика, розвіяний. Однак думка про те, що лікуватися в платній клініці (а тим більше оперуватися) занадто дорого, поки поширене. Поряд з цим спотвореним переконанням вкоренилася ще два: "приватні клініки призначають зайві обстеження, щоб заробити більше грошей", і "в приватних клініках прагнуть затримати в стаціонарі, щоб заробити". Жодне з них не має під собою підстав і ось чому.
Якщо говорити про дохід, то для того щоб заробити, клініці потрібно якомога швидше поставити пацієнта на ноги і виписати зі стаціонару, щоб лікувати наступного. Тут працює гранично проста арифметика: якщо людина затримається в стаціонарі на день, медцентр заробить на ньому порядку 2650-4950 грн (стільки в середньому обходиться у стаціонарі, куди входить: комфортна одномісна палата, свій халат, рушник, тапочки, триразове харчування, супровід платного лікаря, постійний супровід середнього та молодшого персоналу, а також внутрішньом'язові та внутрішньовенні ін'єкції, перев'язки і все необхідне), але за браком місця не зможе приступити до лікування такого пацієнта, якого операція буде коштувати, наприклад, 15 тис. грн.
До речі, саме прийнята в усьому світі система fast track - коли пацієнт перебуває в стаціонарі мінімум часу, а більшість процедур проводяться амбулаторно - допомагає таким великим приватним медичним мереж, як "Добробут", встановлювати доступні ціни на хірургічні послуги.
Щодо "зайвих обстежень" мене часто запитують про те, як можна перевірити, не відправляє лікар пацієнта на непотрібну діагностику. Насправді у нас є дуже суворий контролер - страхові компанії, які скрупульозно стежать за тим, щоб в рахунку за медпослуги не було зайвого.
До питання про вартість, в середньому хірургічне лікування в платній клініці обійдеться на 10-30% дорожче в порівнянні з державною. До того ж ми робимо все для того, щоб забезпечити повну прозорість платежів: прайс у форматі "пазла", надання прорахунку лікування ще до початку операції. Щоб пацієнт розумів, на що розраховувати, зміг підібрати оптимальний за ціною індивідуальний пакет лікування.
