Невзяті Бастилії. Як український канабіс пов'язаний з французькою революцією

232 роки тому, 14 липня 1789 року, в ході Великої французької революції... Загалом, фортецю, перетворену в тюрму, повсталий народ розніс буквально по камінчику. Без будь-якої оглядки на вартість цієї нерухомості та на її історичну цінність. І хоча пізніше сталося багато різних подій — Велика французька революція була дуже непростою і неоднозначною — про відновлення Бастилії як історичної пам'ятки, шедевра архітектури, сакрального місця, де страждали кращі люди епохи/куди нікого ні за що не саджали, не заїкнулася жодного разу жодна французька влада.

Звичайно, насправді все було не так, як у міфі. Бастилію прийшли грабувати, оскільки населення зголодніло, і хтось пустив чутку, що в фортеці є запаси продовольства. Версія про бажання народу звільнити ув'язнених, яких на той час там було чи то сім, чи то вісім, з'явилася вже постфактум — так само, як і версія війні між американськими Північчю і Півднем заради скасування рабства. Підрядник непогано заробив на знесенні.

І, тим не менше, коли народ незадоволений настільки, що приходить штурмувати з голими руками цілу фортецю, з ним безперечно краще не сперечатися. Краще йому підтакнути, сказати, що так, фортеця була безглузда і всім заважала, і добре, що її знесли, і навіть свято з цього приводу непогано б заснувати. Свято — воно тим хороше, що його святкують. І, значить, принаймні в цей день нічого більше не знесуть, а у влади з'явиться час перевести дух.

До чого це я? Так ось, за день до 232-ї річниці взяття французької Бастилії Верховна Рада України провалила закон про легалізацію медичного канабісу. Цей закон на практиці означає для безлічі людей, які страждають важкими захворюваннями з сильними болями, доступ до ефективних і недорогих, на порядок дешевше, ніж сьогодні, знеболюючих. Вдумайтеся: ці люди постійно відчувають біль, яку їм нічим не зняти.

І цей закон був провалений. Депутатам, які заморочити обіцянками голови наївного населення і пройшли на їх голосах в ВР, на страждання цього населення, цілком передбачувано, виявилося наплювати.

Особливого цинізму цій історії надав її фон.

- Депутатів ВР раз у раз ловлять упоротими всякою різною наркотою, і це вже не викликає навіть млявого інтересу в новинах. Депутат на речовинах став нормою нашого життя. Пройшов в депутати, особливо, якщо від президентської партії, — уколюйся, нюхай, кури, скільки влізе. Колеги пробачать, а президент зрозуміє. Вчитавшись в текст деяких законів, розумієш, що приймали їх виключно під речовинами. І що докладне дослідження того, як кожна конкретна речовина позначається на депутатській законотворчості, було б цікавим і своєчасним.

- Конопля хоча і заборонена, але при бажанні доступна. І насіння доступні. І можна, якщо тільки для себе, практично без ризику, наплювавши на заборону, виростити самому. Заборона, за фактом, потрібна для того, щоб навколо неї годувалася орда контролюючих, перевіряючих, вказуючих і за всіма перерахованими наглядаючих. Ніякого іншого сенсу в ній немає. А ось люди, життя яких повинен був полегшити провалений закон, далеко не завжди можуть і будуть курити траву. Їм потрібні доступні препарати на основі каннабіола, а не косяки.

- При сильному бажанні вирішити питання про медичний канабіс можна було і без спеціального закону, простою постановою Кабміну про перенесення засобів, що містять каннабіол, з Таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, у Таблицю II.

- Немає, мабуть, більш ідіотської заборони, ніж заборона на коноплю і її похідні. Порівняти її можна хіба що зі спаленням відьом. Від конопель немає явної шкоди для здоров'я — ну, крім самого процесу куріння, але ж тютюн не заборонений. Немає фізіологічного звикання — а у тютюну і алкоголю є. Нарешті, є ряд корисних ефектів. Звичайно, при надмірному вживанні конопель багато чого недоброго може трапитися. Але і простою водою можна завдати шкоди здоров'ю, взявши та й потонувши в ній. І що? Заборонимо воду?

Втім, це все пусті балачки. Депутатам глибоко плювати і на шкоду здоров'ю населення, і на його відсутність. Територія заборон — бізнес серйозних людей, а що там болить у лохів — це депутатів не цікавить. Лох і повинен страждати, інакше йому буде не впарити в черговий раз про зарплату в 4000 євро. А пристойні люди, які не ніщеброди якісь, знайдуть собі все, що їм потрібно, навіть поверх заборон.

Загалом, не прийняли закон — курите, лохи, бамбук. Причому за провалений законопроєкт не проголосував навіть його автор, нардеп від "Слуги народу" Михайло Радуцький. Що, втім, теж зрозуміло: підійшли серйозні люди, поцікавилися, як здоров'я, сім'я, діти, бізнес, машина, квартира, і ласкаво пояснили всю згубність цієї затії.

Населення, розчароване в черговий раз, постояло трохи перед Радою і розчаровано розійшлося.

А на наступний день, вже точно в 232-у річницю взяття Бастилії, до Верховної Ради прийшли пенсіонери МВС з вимогою про перерахунок пенсій. І хоча в цій акції був глибокий символізм, депутатам, на відміну від гашеківського Брейтшнейдера, знову нічого не загрожувало. Звичайно, ветерани МВС добріші, ніж хворі, які потребують паліативного знеболювання, і самі можуть зробити боляче. Але, хоча експравоохоронці і зчепилися з колишніми колегами, всі їхні спроби прорватися в Раду були відбиті. І Разумков до них не вийшов. І перед Кабміном повторилося майже те ж — там, правда, зрештою, намагаючись відв'язатися від настирливих візитерів, направили на переговори з ними corpore vili в особі заступника міністра соціальної політики.

А попереду зима, і зростання тарифів, і вже зараз в квитанціях ЖКГ з'явилася рекомендована попередня оплата за опалення (цікаво, а в Бастилії хоч якось топили?). Але влада спокійна. Вона відмінно засвоїла, що її поділ по гілках і загальна чисельність прекрасно працюють за тим же принципом, за яким риби в косяку ховаються одна за одну від хижака. Ось начебто і нікуди їм сховатися — але хижакові ніяк не прицілитися для кидка. І наші три гілки влади, ховаючись одна за одну, успішно розповідають населенню про те, що їм дуже прикро, що все так вийшло, і вони населенню співчувають. І роблять все, буквально все, що в їх силах. І не треба просити більшого, це неможливо сьогодні. І, тим більше, не треба нічого ламати і зносити, це ж цінні архітектурні пам'ятники. Краще їх приватизувати, або цивілізовано, за планом, знести і відкрити на їх місці, наприклад, ТРЦ з ігровими автоматами — правда ж, здорово? Зате, коли справи підуть на лад, всі страждання і збитки будуть компенсовані і кожен учитель буде отримувати зарплату в 4000 євро.

І населення готове терпіти і чекати — саме тому, що воно населення. Яке влада за його безсилля щиро і заслужено зневажає. Громадяни, що відчувають себе не населенням, а народом, цього слухати не стали б. Але поки громадяни дрімають, в Бастилії цілком можна жити, і досить непогано. Сподіваючись встигнути піти звідти до того, як все почнеться.