Народний артист посмертно. Навіщо Рада перетворює Кузьму в бронзову статую
Ніколи такого не було - і ось знову. Звання народного артиста не дає спокою українським політикам, вони регулярно пропонують щось з ним зробити. Присудити, відняти, декоммунизировать, розширити... Не став винятком і парламент дев'ятого скликання - 260 народних депутатів звернулися до президента Володимиру Зеленському з пропозицією присвоїти лідера групи "Скрябін" Андрія Кузьменка звання народного артиста України. Посмертно.
Адже чим ще зайнятися парламентаріям, коли рейтинги падають, війна чомусь не закінчується сама по собі, а економіка вперто не хоче рости? Можна згадати про Кузьму - поставити його до порядку денного, обговорити і привласнити яке-небудь звання. Головне - ніхто проти не буде! У нас, як водиться, про покійних - або добре, або ніяк. Вхопився За цю ідею "слуга народу" Павло Мельник і подав запит до президента. У тому, що парламент підтримає ініціативу, можна було не сумніватися.
Сучасне законодавство передбачає кілька умов для отримання звання народного артиста. І крім досить розпливчатою формулювання про наявність "видатного виконавської майстерності, створення високохудожніх образів, вистав, кінофільмів, що здобули міжнародне визнання особливих заслуг у розвитку культурно-мистецької спадщини", є більш конкретні вимоги. Зокрема, його можна одержати не раніше, ніж через десять років після надання звання заслуженого артиста. Також особи, які претендують на таку "високу честь", обов'язково повинні мати вищу освіту на рівні спеціаліста або магістра (при цьому закон не уточнює, в якій спеціальності артист повинен закінчити університет - тому дипломований стоматолог Кузьма цілком відповідний претендент).
Звичайно ж, на ці умови всім начхати. За роки незалежності президенти - від Кравчука до Зеленського - взяли собі за правило роздавати звання з панського плеча, керуючись власними уподобаннями. Право присудити улюбленому співакові чергове звання не скористався хіба що Олександр Турчинов. Найбільше звань роздав за 10 років Леонід Кучма - при його правлінні 291 артист став народним. Трохи відстає Віктор Ющенко - він встиг присудити 183 звання за п'ять років. А ось побіжний гарант Віктор Янукович обмежився лише 58 народними артистами - мабуть, вирішив взяти не кількістю, а якістю. Адже звання народного артиста ні до чого не зобов'язує. Президенти швидко зрозуміли, що можна нагородити найвищої творчої нагородою України громадянина Росії Миколи Баскова, можна - пише матюки порнографічні вірші Олега Гаврилюка, можна - російського диригента Валерія Гергієва, який кількома роками пізніше підпише лист на підтримку окупації Криму.
Звання народного артиста в Україні повністю дискредитована. Це звичайний симулякр, один з атрибутів ярмарку марнославства. Святослав Вакарчук з "Океаном Ельзи" збирає стадіони по всій країні і без звання народного, в той час як "народному" Іллі Рєзніку в'їзд в Україну зовсім заборонений за незаконне відвідування окупованого Криму.
Президенти роздали звання майже 800 артистів різних жанрів, і тепер в цьому списку поруч з великим актором Богданом Ступкою варто співаючий ректор Михайло Поплавський, а біля переможниці "Євробачення" Джамали (яка, до речі, отримала звання, "перескочивши" сходинку заслуженої артистки) примостився навпочіпки автор безсмертних рядків "Ви звичайно не б**дь, Просто дуже схожі / Не хочу ображати, Але читаю по пиці / Вашу б***кую суть, Вашу сучью натуру" Гаврилюк.
Питання про скасування або реорганізацію інституту "народного артиста" із завидною регулярністю з'являється в політичному порядку денному. Особливо актуальним він став після початку війни з Росією і окупації Криму, коли виявилося, що цілий ряд народних артистів є якщо не агресивними українофобами, то просто політично "сліпими" любителями московських гонорарів. Хтось- як Ані Лорак, Таїсія Повалій або "заслужена" Світлана Лобода - тихо ігнорував військові дії і спокійно гастролював по країні-агресору, хтось- як нині покійний Йосип Кобзон - співав в обнімку з ватажком терористів "ДНР" Олександром Захарченком і називав активістів Евромайдана "бандитами".
Ще в 2005 р. президенту Ющенку пропонували скасувати присудження звання народного і заслуженого артистів України. З тих пір тема спливає в інформаційному просторі приблизно раз на півтора року. У 2014 р. пункт про "скасування застарілої системи заохочень і звань у галузі культури" навіть був записаний в коаліційну угоду, проти надання звань у сфері шоу-бізнесу виступив тодішній міністр культури Євген Нищук, пізніше звання запропонували скасувати депутати фракції Блок Петра Порошенка. Дискредитацію звання помічали й самі артисти - свого часу Павло Зібров запропонував декоммунизировать "народних", так як це "сталінізм і ленінізм", а лідер рок-гурту "ВВ" Олег Скрипка просто відмовився від звання заслуженого артиста, так як "50 відсотків цих звань купувалися за гроші".
Ось тільки віз і нині там - далі розмов справа не заходить. Не в останню чергу тому, що якщо для діячів шоу-бізнесу ці звання дійсно нічого не дають, то для режисерів, артистів театру і цирку, хорових колективів, диригентів, композиторів - особливо тих, хто не живе у столиці - вони дуже цінні. Звання народного артиста - це надбавка до зарплати у 40%, гарантована підвищена пенсія і пільги на комуналку після виходу на пенсію. Та й місце на столичному Байковому кладовищі теж просто так на дорозі не валяється.
Але звання "народного" для Кузьми, та ще й посмертно... В трагічну загибель Кузьми в 2015 р. було складно повірити. Він дуже любив життя, сміх і музику, любив цей світ, тому його смерть виявилася справжнім ударом для тисяч шанувальників. Його любили зовсім не за наївні вірші і продюсування "Співаючих трусів". Він був хлопцем із сусіднього двору - у дірявих джинсах, потертої футболці, з широкою посмішкою на всі тридцять два і вічно розпатланим волоссям. Волелюбний і впертий, він умів розмовляти з людьми на рівних, що дуже подобалося. За блискучу харизму Кузьмі прощали багато чого, навіть агітацію за Януковича в 2004-му Він був людиною, здійснюють помилки, але не втрачає при цьому своєї чарівності.
Після смертельної аварії, яка забрала життя Кузьми, п'ятий президент Петро Порошенко посмертно нагородив його орденом "За заслуги" I ступеня, а по всій країні почали з'являтися різного ступеня безглуздості пам'ятники музикантові. Минуло п'ять років - і про Андрія знову згадали політики. І зробили це зовсім не для того, щоб вшанувати пам'ять артиста. Ідея надати Кузьмі посмертно звання народного артиста до болю нагадує спробу зробити з нього бронзову статую. Українського героя, досконалого і бездоганного, месію і генія, проповідника, без гріха і докору. Але надягати на іронічного, безпосереднього, харизматичного Кузьму цю закостенілу маску - практично блюзнірство.
Мені здається, йому б не сподобалося.