Наодинці з природою. Топ-10 парків України
"Радомисль": папір і пам'ятник на воді
Насправді замок "Радомисль", розташований у містечку Радомишль на Житомирщині, зовсім не замок: тут на фундаментах паперової фабрики в кінці XIX ст. звели водяний млин. У будівлі на березі річки Мыка три крила, вежа-дзвіниця, і зовні воно дійсно нагадує середньовічний замок, оскільки побудована в стилі неоготики. Млин працював до 60-х років минулого століття, а потім прийшла в занепад.
Шість років тому, після ґрунтовної реконструкції, тут відкрили історико-культурний комплекс "Замок Радомисль". Гордість комплексу - єдиний у світі музей домашньої ікони, у колекції якого понад п'ять тисяч експонатів.
Пам'ятаючи про те, що тут колись стояла фабрика з виробництва паперу для Києво-Печерської лаври, в музеї відновили "папірню" - папір тут роблять на такому ж обладнанні, яке використовували ченці в XVII ст. Спеціально для гостей проводять майстер-класи - будь-який бажаючий може власноруч виготовити лист і нанести на нього текст. У замку є концертний зал, старовинна трапезна, яку прикрашає величезний котел на відкритому вогні.
Поруч з замком розбитий ландшафтний парк. Він знаходиться між двома природними водоспадами, так що вся територія парку порізана струмками, протоками й озерами. Працівники замку кажуть, що прогулянки по парку краще будь-яких ліків - повітря тут не тільки чиста, але і насичений ефірними маслами завдяки зростаючим в парку хвойним деревам. Оскільки територія парку зі всіх сторін оточена водою, тут живуть видри, бобри і навіть лелеки. Рибалкам пропонують порибалити - у місцевих озерах риби водиться в надлишку. А на старовинній козацькій чайці можна проплисти між островами і вийти в річку Мыка. Найбільший з островів парку - острів Любові у формі серця. Про неї ходить легенда: мовляв, варто подивитися на острів з башти замку і вдарити у дзвін, і здійсниться будь-яке бажання.
У парку "Замку Радомисль" можна побачити і унікальний пам'ятник на протязі річки. Скульптурна композиція споруджена на честь Єлисея Плетенецького - архімандрита Києво-Печерської лаври і засновника радомишльському "папірні". Вона зображує ченця, що пливе в човні, перед яким лежить розкрита книга. Причому свічка, яку тримає кам'яний чернець, горить і вдень і вночі.
"Гуцульщина": Стоунхендж і водоспади
Навряд чи хтось не чув пронизливу пісню про гуцулку Ксене. Побачити, як жили ті самі гуцули, зануритися в швидкі води річки Черемош, здійснити сходження на гору Грегіт - лише мала дещиця активностей, які пропонує Національний природний парк "Гуцульщина" в Косівському районі Івано-Франківської області. Покутсько-Буковинські Карпати часто називають найбільш живописними і цікавими ділянками українських гір - саме на Гуцульщині збереглися стародавні ремесла, традиції і звичаї, архаїчні вірування. Недарма вчені говорять про "гуцульському феномен": самобутній говір, одяг, предмети побуту і багата кухня створили Гуцульщині воістину світову славу. Місцеві пейзажі можна побачити у фільмі "Будинок літаючих кинджалів" китайського кінорежисера Чжана Імоу, картині Олеся Янчука "Залізна сотня" про бійців УПА.
Головне багатство парку - ліси та ріки. Територія тут порізана численними струмками й джерелами. Спускаючись з гір, вони утворюють водоспади, які місцеве населення називає "гуками" через сильного шуму. Самі, мабуть, відомі водоспади в цій місцевості розташовані біля села Шешори - це Великий і Малий Гук, Сріблясті водоспади. Вода добре прогрівається, так що водоспади перетворюються на популярне місце відпочинку. Ще одна перлина парку - озеро Лебедин, розташоване на висоті
650 м над рівнем моря.
Через територію парку прокладено безліч туристичних маршрутів, еколого-пізнавальних стежок. Завдяки мальовничим краєвидам, чистому повітрю і великій кількості річок територія парку перетворилася у величезну рекреаційну зону. Тут працюють бази відпочинку, активно розвивається сільський туризм, є місця для наметових таборів. Об'їздити гори можна на конях чи велосипедах, а на околиці села Шешори і міста Косова взимку функціонують гірськолижні підйомники.
На території парку є і давні сакральні об'єкти, яких більше трьох тисяч років. На Лисини Космацької збереглися залишки календарно-астрономічного святилища - обсерваторії, яка стародавнє всесвітньо відомого Стоунхенджа. А в Терношорском святилище родючості і народження нового року і досі стоїть десятиметрова статуя вагітної жінки, вага якої понад 100 т.
Гетьманський парк: журавлі і сосни-велетні
Сірий журавель - символ Гетьманського національного природного парку, що розкинувся на території Великописарівського, Тростянецького та Охтирського районів Сумської області. Ця струнка птах часто зустрічалася в долині річки Ворскла, одного з найбільших лівих приток Дніпра. Сьогодні сірий журавель занесений в Червону книгу, але в Гетьманському парку його все ж таки можна побачити. Як і кілька десятків інших видів рідкісних тварин - всього в парку водиться більше двох з половиною тисяч видів. Причини такого багатства - особливі мікрокліматичні умови цієї зони.
Головні визначні пам'ятки парку - річка Ворскла та її заплава, незаймані болота та луки, соснові та дубові ліси. Одна з місцевих дивовиж - Литовський бір, що прилягає до русла річки. Тут зустрічаються дерева, яким більше двох сотень років, а сосен нижче 40 м в бору просто немає. Спеціально для туристів співробітники парку розробили екологічний маршрут "Литовський бір", загальна протяжність якого 1660 м. Колись лісів тут було куди більше - Ворскла служила кордоном між лісом і степом. Але з кінця ХVII ст., коли край почали активно заселяти, почалася вирубка Лосицких лісів, як їх тоді називали. Пізніше один з лісових ділянок, відійшов села Литовка, став іменуватися Литовським бором. Сьогодні це єдина ділянка лісу, який дійшов до наших днів у первозданному вигляді. Екологи наголошують: Литовський бір - унікальний зразок самої старої лісової екосистеми Лівобережної України.
Ще один маршрут прогулянки по парку - еколого-пізнавальна стежка "Чудовий світ Слобожанщини" протяжністю близько 10 км Стежка прокладена по самих мальовничих місць парку - проходити її можна як пішки, так і на велосипедах.
Назва парку "Гетьманський" пов'язане із створенням на території Центральної та Північно-Східної України Гетьманщини. Після проголошення Глухова столицею Гетьманщини правили тут чотири гетьмана (Данило Апостол, Іван Скоропадський, Кирило Розумовський і Павло Полуботок). На території Сумщини перебували центральні державні установи Гетьманщини, а також гетьманські маєтки. Так що в пам'ять про ті часи і вирішили назвати природний парк.
Шацькі озера: вугри і чорниця
Шацькі озера - група з трьох десятків озер в межиріччі Прип'яті і Західного Бугу. Цей комплекс називають блакитними очима волинської землі. Найбільший водоймище - озеро Світязь, друге за величиною в країні. Воно розкинулося на 9 км в довжину, а максимальна глибина становить 58,4 м. Інші озера куди менше - саме маленьке, озеро Навраття, всього 175 м в довжину і 150 м в ширину, а середня його глибина - 1 м.
Завдяки тому, що більшість озер не дуже глибокі, вода в них добре прогрівається, до того ж рівнинний рельєф регіону, так що Шацькі озера стали улюбленим місцем відпочинку сімей з дітьми. Сьогодні у парку функціонують чотири зони відпочинку: "Гряда", "Світязь", "Урочище Гушово" та "Пісочне". Тут розташовано безліч пансіонатів, баз відпочинку, санаторіїв, майданчиків під наметові табори. В самих озерах водиться понад десяток видів риби, причому зустрічаються навіть досить екзотичні. Наприклад, у Світязі живе канадський сом, в Пісочному - форелеокунь, в Люцимирі і Чорному Великому озері - амурський сазан. Водяться тут і річкові вугри, і раки, так що риболовля - один з головних видів відпочинку на Шацьких озерах.
В цілому комплекс Шацьких озер вважається одним з найбільших озерних комплексів в Європі. Хоча в Шацький природний заповідник входять і луки, і лісові угіддя, і заболочені території, парк включений до списку біосферних заповідників ЮНЕСКО входить до складу транскордонного резервату "Західне Полісся" як Шацький біосферний резерват. Територія Волинського Полісся - справжній рай для любителів чорниці, тут дуже поширені сосняки-чорничники. А ще ліси навколо Шацьких озер - прекрасне місце для збору грибів. Полюючи за грибами, можна легко зустріти когось із місцевих мешканців - на території парку живуть лосі, лисиці, борсуки, зайці, дикі кабани, безліч видів пернатих.
Побачити все розмаїття Волинського Полісся можна завдяки еколого-пізнавальним маршрутом. Їх у парку два. "Лісова пісня", протяжністю 5,6 км пролягає сосновими лісами між озерами Пісочне і Перемут, а стежка "Світязянка" протяжністю 5,2 км проходить поблизу озера Світязь.
Подільські Товтри: каньйони і рибалка
Товтри - це єдиний у світі гірський кряж, що утворилася не в результаті тектонічних процесів, а завдяки життєдіяльності живих організмів. Багато мільйонів років тому цей кряж сформувався вздовж берегової частини стародавнього океану - Сарматського моря, яке знаходилося між континентами Гондвана і Лавразія. Сьогодні Подільські Товтри - унікальний географічний об'єкт, він входить в список семи природних чудес України. Всього в парку налічується 160 товтр. Незважаючи на те, що вони мають різну висоту, частина з них вкрита лісами, частина лиса, всі вони мають одну спільну рису: їх західний схил крутий, а північно - східний- пологий. Аналогів Подільським Товтрам в світі немає, подібні за геологічними структурами скелясті гряди існують тільки у Великобританії і США.
Річки, що впадають у Дністер, порізали товтри глибокими мальовничими каньйонами глибиною до 200 м. А час і вітер попрацювали над створенням скель самої вигадливої форми - тут і там здіймаються колони, величезні кам'яні гриби, мальовничі нагромадження каміння.
Унікальний ландшафт сприяє створенню особливих кліматичних умов - тут росте безліч рідкісних видів рослин, а тваринний світ налічує більше 200 видів птахів і безліч інших видів тварин, багато з яких занесені в Червону книгу України.
Спеціально для туристів у парку прокладено безліч маршрутів - від пішохідних до автомобільних. Тут можна кататися на конях та велосипедах, взимку популярні лижні прогулянки, а влітку - водні. По Дністровському водосховищу проводять екскурсії на теплоходах, а каньйони товтр - ідеальне місце для занять дельта - і парапланеризмом. Ну і, звичайно, тут безліч місць для риболовлі. Свежевыловленный лящ, смажений в паніровці з кукурудзяного борошна, - місцевий делікатес.
У парку облаштовані стоянки, де можна розбити наметовий табір. Є і міні-готелі, а також бази відпочинку. Крім того, у парку розташовані санаторії та лікарні - у товтрах безліч джерел мінеральних вод.
Одне з найцікавіших місць парку - Бакотська долина. Тут розташований стародавній скельний монастир. До наших днів збереглися келії ченців, місця для молитов і поховання.
"Синевир": легенди, лісосплав і ведмеді
Була колись у багатого графа дочка Синь. І закохалася вона в простого хлопця по імені Вир. Батькові це не сподобалося, і він наказав убити Вира, скинувши на нього камінь. Синь, дізнавшись про це, прибігла до каменя і почала плакати. Та так горювала, що наплакала ціле озеро, вода в якому синя-синя. І сьогодні стоять на березі озера фігури закоханих. Таку легенду розповідають на Закарпатті про Синевир - найбільше озеро в Українських Карпатах. Синевир знаходиться на висоті 989 м над рівнем моря, середня його глибина - 10-12 м, максимальна - 22 м. В озері водиться форель, але рибалити тут не можна - заповідна територія. Близько 30 років тому на територіях, що оточують озеро, був створений Національний парк "Синевир".
Однак Синевир - не єдиний унікальний природний об'єкт на території парку. Мандрівників приваблюють і мальовничі пейзажі, і бурхливі водоспади, вічнозелені ліси й стрімкі гірські струмочки - для зручності туристів в парку розроблено кілька пішохідних маршрутів.
З 2011 р. у парку "Синевир" почав роботу реабілітаційний центр бурого ведмедя. У ньому працюють з тваринами, які постраждали від жорстокого поводження, стихійних лих. Сьогодні тут живуть 11 тварин. Цієї весни вперше з моменту створення центру у ведмедів народилося потомство - на світ з'явилось троє малят. Центр відкритий для відвідувань, так що можна своїми очима подивитися і на великих, і на маленьких клишоногих жителів Карпат.
На території парку "Синевир" також розташовані кілька унікальних музеїв. Так, у Музеї лісосплаву можна побачити, як заготовляли, сортували, зберігали і транспортували ліс. У Карпатах лісосплавом займалися бокораши - деревину транспортували у вигляді плотів-бокоров. У музеї можна побачити і сокири, і одяг, і предмети побуту бокорашів.
А музей "Старе село" на березі річки Колочава - мініатюрне Закарпатті під відкритим небом. Дерев'яні будинки горян, домашнє начиння, одяг - в музеї-скансені об'єднані культура гуцулів, бойків, лемків, угорців, румунів, німців і інших народностей, що населяють цей край. Ще одна визначна пам'ятка музею - паровоз, який працював на Колочавської вузькоколійці.
"Качанівка": альтанка Глінки і ставки
Палацово-парковий комплекс Тарнавських - унікальне для Лівобережної України споруду. У 1771 р. за дорученням імператриці Катерини II хутора Парафіївка і Качанівка були подаровані генерал-губернатору Малоросії Петру Румянцеву-Задунайському. На його замовлення в маєтку звели великий палац в псевдоготичному стилі. Кількома роками пізніше тут розбили парк. В ньому були і дуби, і фруктові дерева, і виноградні кущі, для догляду за якими виписали спеціального садівника. Пізніше садибу перебудували у стилі класицизму, але справжній зоряний час Качанівки настав за Григорія Тарнавском, став господарем маєтку в 1834-м.
Будівля палацу розширили, а парк перебудували. В ньому з'явилися липи і берези, на збільшеному ставку насипали два штучні острови, в самому ставку поселили лебедів. Береги ставка обмотували водні рослини, а вздовж західного берега висадили алею з білої верби, яка частково збереглася до наших днів. Тарнавський перетворив свій маєток в центр культурного життя регіону. Він колекціонував предмети мистецтва, завів власний оркестр, у нього гостювали Тарас Шевченко, Микола Гоголь, Михайло Глінка. Наступні власники звели в маєтку оранжерею, в якій успішно росли тропічні рослини. У часи радянської влади в маєтку влаштували санаторій, так що від колишнього блиску мало що залишилося. Нове життя почалося для Качанівки в 1981-му - тоді був створений історико-культурний заповідник "Качанівка".
Сьогодні у відреставрованих палацових залах розміщено музейну експозицію, що розповідає про історію палацу, його колишніх власників і знаменитих гостях. У флігелях обладнані готельні номери, працює кафе. Качанівський парк розташований на двох рівнях: на верхньому рівні дерева обрамляють палацовий комплекс, а на нижньому розбитий один з найбільших в Європі пейзажних парків. Крім різноманітних рослин, парк приваблює відвідувачів можливістю посидіти на березі ставка (а їх тут 12), помилуватися "романтичними руїнами", майстерно вписаними в ландшафт, гірками Любові і Вірності, поблукати тінистими алеями і доріжками (загальна їх протяжність - майже 60 км). Біля одного з ставків стоїть альтанка Глінки - павільйон, в якому знаменитий композитор працював над "Русланом і Людмилою".
"12 місяців": парк щасливих тварин
Ведмеді, вовки, білі леви, пугачі і десятки інших тварин з різних куточків землі оселилися в зоопарку "12 місяців" неподалік від Києва. Саме тварини - повноправні жителі містечка, в гості до яких приїжджають діти і дорослі. Всі клітини облаштовані так, щоб максимально відтворити реальні умови життя тварин: десь лежать оберемки листя, десь колоди. Вольєри тут будували з розмахом, так що у жителів "12 місяців" справжні хороми. На "Острові котів" живуть білий лев і бенгальський тигр, каракалы, пуми і рисі. Їхні сусіди - камчатські ведмеді-двійнята Тобі і Куба. В їхньому вольєрі облаштований персональний ставок з живою рибою - ведмеді люблять порибалити. На "Острові приматів" можна познайомитися з справжньою принцесою мавпочок - Магда щедро роздає відвідувачам посмішки і повітряні поцілунки. По вулицях ж казкового містечка спокійно розгулюють павичі і пелікани.
Одна з головних особливостей зоопарку - можливість погодувати його мешканців. Щоправда, робити це можна лише у чітко визначений час. Корм для тварин продають за символічну ціну прямо в зоопарку. Причому пригостити можна не тільки мавпочок, але навіть тигрів - у вольєрах для хижаків встановлені спеціальні системи, за допомогою яких можна безпечно погодувати тварин м'ясом.
Сьогодні "12 місяців" - найбільший приватний зоопарк на території України. Його власник Михайло Пінчук виріс на книгах англійського натураліста Джеральда Даррела, а ставши успішним бізнесменом, вирішив здійснити дитячу мрію і побудувати для тварин, народжених у неволі, парк, де вони були б щасливі. Втім, в зоопарку щасливі не тільки тварини, але і діти і дорослі.
Посеред парку височить казковий замок - стилізація палацу Нойшванштайн короля Людвіга II. Саме цей силует можна побачити на заставці фільмів Діснея. У казковому будинку працює ресторан. Неподалік розташувався барвистий фонтан, а в невеличкому озерці поруч з замком можна навіть половити осетрів. В "12 місяців" є контактний зоопарк, в якому люблять гуляти малюки. А в жаркий літній день у зоопарку можна не лише спостерігати за тваринами, але і засмагати біля басейну. Тут працюють басейн для дорослих з системою джакузі і водним баром, дитячий басейн з водоспадом у формі мухомора.
"Екопарк Фельдмана": щастя цілий рік
Море зелені, ігрові майданчики, вигадливі пустотливі скульптури і більше двох тисяч пещених тварин - "Екопарк Фельдмана" в Харкові обіцяє своїм відвідувачам 365 днів щастя. Головна місія проекту - створити середовище, в якій і діти, і дорослі відчують, що все живе на землі - одна велика сім'я. Сьогодні екопарк - це територія для сімейного відпочинку з безліччю розваг і зоопарком. Причому відвідувачі можуть не тільки спостерігати за тваринами, але і спілкуватися з ними - в екопарку є контактний зоопарк.
В екопарку живе більше двох тисяч тварин, одна з його гордощів - колекція приматів, яка налічує дві сотні мавп. На території парку облаштовані дитячі ігрові майданчики, мотузковий парк, "місто майстрів". Знайти собі заняття тут зможуть і стар і млад. Для дітей проводять освітні екскурсії та шоу-програми, для них працюють аніматори, влаштовують майстер-класи. Для дорослих працюють кафе, в парку облаштовані зони відпочинку, так що можна просто неспішно провести час на свіжому повітрі, поки діти грають з аніматорами або спостерігають за піруетами, які виписують у повітрі кумедні мавпочки. Примітно, що він працює круглий рік, а вхід до нього безкоштовний.
Але родзинка екопарку не тільки в дитячих майданчиках і просторих вольєрах з тваринами. Тут працюють служба порятунку тварин, театр дітей і тварин, кінний комплекс, дитячий еколого-натуралістична академія.
Для любителів піших прогулянок організована екостежка протяжністю в декілька кілометрів і пішохідні доріжки, які проходять через найкрасивіші місця екопарку, включаючи мальовничі озера. Для любителів спорту на території парку відкриті прокат велосипедів і лиж, створені футбольні поля, а в глибині лісу облаштовано майданчик для занять йогою.
Особливу увагу в екопарку приділяють дітям з особливими потребами. Тут, наприклад, працює центр психосоціальної реабілітації - за допомогою спілкування з тваринами допомагають дітям з психічними та поведінковими порушеннями, у тому числі із зони проведення АТО. Для допомоги дітям з особливими потребами також використовують арт-терапію.
Нижньодністровський парк: царство птахів
Нижньодністровський національний природний парк розташований в Одеській області і об'єднує частини територій Білгород-Дністровського, Біляївського та Овідіопольського районів. Головне скарб парку - дельта Дністра, яка входить в перелік водно-болотних угідь міжнародних значень. Тут і низинні болота, і заболочений ліс, і безлесая заплава. Унікальні ландшафти і природні умови місця сприяють тому, що заповідник став домом для безлічі тварин. Тільки серед птахів, що живуть у заповіднику, 58 видів занесені в Червону книгу. Тут живуть два десятки "червонокнижних" тварин, кілька десятків видів комах і дев'ять рідкісних видів риб. Парк може пишатися і рідкісними рослинами - всього ж тут зростає більше 700 видів флори. Все це пишність можна подивитися, прогулюючись за чотирма маршрутами, розробленими в парку. Так, наприклад, маршрут "Царство птахів" завдовжки в 20 км прокладений по руслу Дністра, Глибокого Турунчука в Дністровський лиман. Розсікаючи з вітерцем на катері по водній гладі, туристи бачать пеліканів, бакланів, чапель, лебедів.
Туристичний маршрут "Дністровська Амазонія" проходить по основному руслу Дністра, рукав річки Дністер Турунчуку і мальовничій протоці Амазонка через плавневий ліс. Туристів, які потраплять в парк наприкінці серпня, обіцяють пригостити тутешнім делікатесом - плодами водяного горіха.
Прокладений в парку і пішохідний маршрут. Подорож "По стежці діда Овсія" займає від трьох до п'яти годин - маршрут придумав лісник Овсій Костецький. На мілководдях Дністровського лиману можна побачити пеліканів, а в повітрі - орлана-білохвоста. Однак саме, мабуть, вражаюче видовище - величезні осередку великих бакланів.
Ще один маршрут в парку присвячений дивовижною птиці - блискучому ибису. Саме йому поклонялися древні єгиптяни. Приліт ібісів в дельту Нілу обіцяв хороші улови і врожаї на полях - їх приліт збігався з весняною повінню. Якщо його не було, то і птиці не прилітали, оскільки їх чекав би голод. Точно так само поводяться і ібіси на Дністрі: якщо Дністровська гребля затримує воду під час весняного водопілля, то ібіси просто не гніздяться.