На місце В'ятровича. Хто хоче стати главою Інституту нацпам'яті
П'ять з половиною років Українським інститутом національної пам'яті керував Володимир В'ятрович. У вересні цього року він написав заяву про відставку. У своєму зверненні з цього приводу В'ятрович зазначив: "Я отримав запевнення від прем'єр-міністра, що, незважаючи на зміну керівника, інститут збереже статус органу влади та інструменту політики національної пам'яті, будуть продовжені формат і напрямки роботи".
Наприкінці вересня Кабмін оголосив конкурс на заміщення посади голови Українського інституту національної пам'яті. Згідно з розпорядженням № 894 конкурс стартував 4 жовтня. Його підсумки повинні були підвести 14 жовтня, однак з невідомих причин конкурс продовжили до 1 листопада. За даними "Історичної правди", ініціатором продовження термінів проведення конкурсу став міністр культури, молоді і спорту Володимир Бородянський.
У понеділок, 4 листопада, став частково відомий список кандидатів на посаду голови УІНП. Примітно, що серед кваліфікаційних вимог до кандидатів немає жодної згадки про те, що претендент на цю посаду повинен мати якесь відношення до історії. Серед вимог - ступінь вищої освіти не нижче магістра, не менше семи років робочого стажу, досвід роботи на керівних посадах державної служби чи досвід роботи на керівних посадах у відповідних сферах відродження та збереження національної пам'яті не менше трьох років або досвід управління змінами у великих організаціях. Крім того, претендент повинен володіти державною мовою, а також однією з офіційних мов Ради Європи. Новий глава УІНП буде отримувати оклад у розмірі 24 тис. грн, а також доплати і надбавки, передбачені державним чиновникам.
Серед кандидатів, які подали заявки на посаду, - безробітний, викладач і навіть лісник. Поки відомо, що в конкурсі на посаду голови Українського інституту національної пам'яті беруть участь дев'ять претендентів. Ще кількох кандидатів повинні назвати 5 листопада.
1. Стефан Христенко. Юрист за освітою. Навчався в Національному університеті ім. Шевченка. Працював за фахом у кількох компаніях. Зараз вивчає право в Копенгагені, тимчасово безробітний. Згідно декларації, поданої для проходження конкурсу, прописаний в місті Світлогорськ Кіровоградської області разом з батьками і сестрою. Ні особиста квартира, ні автомобіль в декларації не значаться.
2. Сергій Руденко. Кандидат культурології, доцент. Працює в Київському національному університеті культури і мистецтв (Кнукім). Є автором близько 40 публікацій, в тому числі однієї монографії. Активно бере участь у міжнародних конференціях і конференціях, які проводить Кнукім. Його наукові інтереси досить широкі - від теорії та історії культури до музеєзнавства та грошової оцінки.
3. Сергій Коростишівський. За даними "Історичної правди", співробітник департаменту транспортної інфраструктури КМДА. Однак у відкритому доступі можна знайти, що Коростишівський звільнився звідти в 2017 р., після чого працював в управлінні контролю самоврядування КМДА. Судячи по подається Коростишівським декларацій, брав участь у конкурсах на заміщення вакансій у цілому ряді держструктур - від секретаріату Кабміну до Моз та КМДА.
4. Дмитро Решетченко. Кандидат історичних наук, до березня 2019-го - начальник відділу Центрального державного архіву зарубіжної україніки. Згідно декларації володіє квартирою в Києві та частиною квартири в Кам'янець-Подільському. Задекларував також дві земельні ділянки у Хмельницькій області.
5. Тарас Шамайда. Громадський діяч, згідно декларації - співробітник Управління справами Апарату Верховної Ради України. Народився в Полтаві. Вищу освіту здобув в Інституті журналістики при Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка. Працював у прес-службі політичного об'єднання "Народного Руху України". З 1998 по 2002 р. він був обраний депутатом Київської міської ради. У 1999-му Шамайда став одним із засновників громадської організації "Всеукраїнська молодіжна громадська організація "Молодий Рух". У 2005-му обійняв посаду директора департаменту у Міністерстві соціальної політики України. Пізніше перейшов на роботу в службу віце-прем'єр-міністра в якості заступника керівника. Був помічником на постійній основі нардепа Павла Розенка, після - Ганни Гопко. Шамайда є одним із засновників та координаторів громадської організації "Простір Свободи".
6. Надія Князєва. Викладач української мови, член Національної спілки журналістів. Закінчила Прикарпатський університет ім. Ст. Стефаника за спеціальністю "Українська мова та література", має диплом Прикарпатського університету ім. Ст. Стефаника за спеціальністю "Правознавство", закінчила Київський національний університет імені Т. Шевченка, Український центр правових досліджень Українського правового фонду (спеціальність "Правознавство"), а також Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій (спеціальність "Телекомунікаційні системи та мережі"). Навчалася в аспірантурі Інституту української мови НАН України. Працювала вчителем, юристом, фахівцем із зв'язків з громадськістю. Має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. На сайті Асоціації репетиторів України зазначено, що Князєва проводить заняття з учнями (250 грн в годину), проте в даний момент нових учнів не набирає.
7. Петро Жижиян. Як зазначено на сторінці Жижияна у "Фейсбук", з 1 листопада 2019 р. він є редактором сайту "Сьогодні". У 2018-му був експертом з комунікацій проекту "Модернізація та підвищення безпеки дорожньої мережі в Україні", що проводиться за фінансової підтримки Європейського інвестиційного банку. Народився в Запоріжжі, навчався в Запорізькому Національному технічному університеті (ЗНТУ). Працював в офісі віце-прем'єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.
8. Аліна Поніпаляк. Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу історії України ХХ ст. Національного музею історії України. Аліна досліджує національно-визвольні рухи, була співкуратором пройшла в лютому цього року виставки до 90-річчя створення Організації українських націоналістів "Зродились ми великої години".
9. Євген Савченко. До звільнення в 2019 р. - старший майстер лісу державного підприємства "Київський лісгосп". Проживає в місті Лубни Полтавської області. У повній власності квартира в Лубнах, будинок селі Вільшанка та земельний пай 2130,9 м. кв. Має легковий автомобіль марки КІА 2017 р.
За даними "ИстПравды" на посаду також претендують:
10. Олександр Алфьоров. Історик, радіоведучий, громадський і політичний діяч. Народився в Києві. Закінчив з відзнакою Інститут історичної освіти Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова за спеціальністю "Викладач історії, вчитель правознавства". Захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю "Історія України" на тему "Роль козацько-старшинського роду Голубів в історії України XVI-XVIII ст.". Заочно навчався у Київській православній богословській академії. З 2008-го працює радіоведучим на українському радіо "Культура", з 2012-го - ведучий авторської передачі "Історичні Фрески". З 2010-го - молодший науковий співробітник Інституту історії України Національної академії наук України. У 2014-2018 роках - прес-секретар народного депутата Андрія Білецького, з зими 2014 по червень 2015 р. - керівник прес-служби полку "Азов". Автор більше сотні наукових статей. 2001-2008 рр. - голова молодіжного відділення ВГО "Союз гетьманців-державників". Член Українського геральдичного товариства. З 2016-го - член Вищої ради політичної партії "Національний Корпус". З 2018-го - керівник всеукраїнської кампанії "Пам'ять нації".
11. Артем Харченко, історик, кандидат історичних наук, фахівець з єврейської історії Харкова. Закінчив Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна (спеціальність - "Історія України"). Магістр історії, доцент кафедри українознавства, культурології та історії науки Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут". Учасник низки міжнародних проектів, присвячених єврейській історії та спадщини, зокрема, "Єврейська спадщина в Білорусі і Україні: презентація, освіта, популяризація". Стипендіат Фонду Ротшильда (дослідження єврейських громад на території Східної України), стажувався в Інституті Шимона Дубнова при Лейпцигському університеті.
12. Василь Яблонський, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат історичних наук, доцент кафедри політології НУ "Києво-Могилянська академія", експерт Школи політичної аналітики при НаУКМА. Народився в місті Кам'янець-Подільський Хмельницької області. Закінчив університет ім. Т. Р. Шевченка, історичний факультет. Викладав у Кам'янець-Подільському педагогічному інституті. Працював головним спеціалістом у Міністерстві України у справах національностей та міграції, був керівником аналітичного відділу фонду "Українська перспектива", заступник гендиректора ТОВ "РІА-Світ", 1997-1998 рр. - помічник голови правління ЗАТ "Інформаційні технології XXI". У 1999-2001 роках - доцент Київського національного лінгвістичного університету, з 2000-го - доцент НУ "Києво-Могилянська академія". У 2002-2003 роках - заступник директора Української аграрної конфедерації, в 2005-2006 роках - заступник керівника Головної аналітичної служби, керівник департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності президента України при Секретаріаті президента України. З 2006 року-член Ради з питань етнонаціональної політики. Автор понад 60 наукових праць.
