На Личаківському кладовищі відреставрували більш ніж 150 надгробків (ФОТО)

Реставраційні роботи на кладовищі проводяться трьома польсько-українськими командами. За роки діяльності було відреставровано понад 150 надгробків, передає "ДС".

На сьогодні проведено інвентаризацію історичних надгробків, поставлених до 1945 року. За підрахунками, їх на кладовищі близько 15 000, а всього на 40 га поховано близько 300 000 людей. До сьогодні не збереглася ¼ надгробних плит. Інвентаризація не торкається найстаршої частини цвинтаря, адже її раніше проводили інші групи, тож польський Фонд культурної спадщини очікує від них передачі авторських прав на фотознімки. Там знаходиться близько 1,5 тис. могил.

   "Відновлення нагробка — це не лише ремонт та очищення фундаменту, а й низка хімічних процесів, які необхідно проводити, щоб реставрація була тривалою. Правильний процес триває 4 місяці і його не можливо пришвидшити: це художня робота, яка вимагає великих технологічних знань у галузі хімії, фізики чи навіть статики, а також ручних та скульптурних навичок. Це також потрібно робити дуже обережно. Результати мають бути тривалими, і це коштує. Реставрація найпростішого надгробка коштує кілька тисяч злотих. Найбільший з наших проєктів коштував понад 100 тисяч злотих. Все залежить від ступеню руйнування та розмірів памʼятника, скульптурної поверхні, тощо", — розповідає Міхал Лящковський, президент Фонду культурної спадщини.

За ці роки на реставрацію личаківських надгробків пішло понад 5 млн злотих, інвентаризація коштувала 540 тис. злотих.

Під час проведення інвентаризаційних робіт були знайдені могили багатьох людей, місце поховань яких раніше було невідоме. Особливо важливим відкриттям стала знахідка могили польського сенатора Станіслава Грущинського, який у міжвоєнний час був мером Томашова Мазовецького, Острога на Волині, Кутно та Прушкова. Під час німецької окупації він сховався на Личаківському кладовищі та намагався врятувати єврейського хлопчика. Спійманий німцями, він вискочив у вікно і загинув. Хлопчик, якого він намагався врятувати, загинув у Львівському гетто.

  "Після закінчення пандемії продовжуватиметься дослідницька робота, і я сподіваюся, що незабаром зможу точно відповісти на питання, яка ж загальна кількість пам'ятників на Личакові - розповідає пан Міхал. — За даними старих путівників, до війни на кладовищі мало б бути понад 20 000 надгробків. Тож, ми можемо бачити масштаби шкоди, завданої здебільшого за часів Радянського Союзу, коли цвинтар систематично знищувався. Пандемія ж стала серйозною загрозою для цьогорічної програми. Ми розпочали пізно — лише в липні. Оскільки ми працюємо в польсько-українських командах, у нас були співробітники у Львові, які могли виконати частину роботи самостійно. Нам пощастило, що погода була гарною, і хоча були проблеми з перетином кордону для польських реставраторів, на щастя, все було завершено до кінця реставраційного сезону. Кількість 11 надгробків не вражає, але щорічні роботи включали дуже великі та складні об'єкти, такі як каплиця Годзімира Малаховського — президента Львова, або великий памʼятник на могилі Леона Пінінського — ректора Львівського університету та губернатора Галичини за австрійських часів, чи надгробок вірменського архієпископа Гжегожа Шимоновича, який вимагав великомасштабної реконструкції та ретельної праці".

Також на Личакові завершили реставрацію каплиці Кшижановських, яка тривала півтора роки. Родинна каплиця Кшижановських була споруджена знаменитою фірмою Івана Левинського у 1891 році. У мініатюрній споруді зібрано цілу колекцію мистецьких творів: вітражі (Tiroler Glasmaleral und Mosaik Anstalt Інсбрук), витвори скульптора-монументаліста Петра Гарасимовича, каменярка, ковальство, декоративні розписи і неоготична архітектура Томаша Кудельського.

Крім повернення культурної спадщини, однією з головних цілей є ще й привернення уваги туристів. Личаків щороку відвідує 200 тис. туристів, і з коштів, які вони залишають, оплачується робота працівників, які щоденно рвуть бур'яни, косять траву, доглядають могили й піклуються про збереження спадщини.