На фронті, в тилу і за кордоном. Як зберегти стосунки на відстані

З початку повномасштабної війни за кордон виїхали майже 6 млн українців, 90% з них — жінки та діти. У різних військових структурах безпеку країни забезпечують понад мільйон людей, з яких понад 50 тисяч — жінки. Загалом на передовій знаходиться 700 тисяч людей.

Багато з них мають родини, партнерів, дружин і чоловіків. Але вже довгий час не можуть з ними побачитися — через заборону виїзду для чоловіків за кордон або ж об’єктивну відстань від зони бойових дій до відносно спокійних регіонів країни. Така ситуація може як загострювати наявні у стосунках проблеми, так і провокувати нові. Місцями вони призводять до розлучень, місцями до непорозумінь. За останні 8 місяців розлучилося майже 57 тисяч українських пар. "ДС" поговорила з сімейною та дитячою психологинею-травматерапевткою Ольгою Колесніковою-Чмель про те, як все ж таки зберегти стосунки, якщо партнерів розділяє відстань.

Які емоції переживає людина, яка довго не бачила партнера?

Це дуже індивідуально, каже психологиня. Але кожна людина переживає певні стадії, під час яких дуже важливе усвідомлення, що війна є наче "збільшувальним склом", що проявляє те, що було у людини й у стосунках у мирний час. "Кожен з нас увійшов у війну в певному емоційному стані, тобто у кожного був певний запас емоційної стабільності", — пояснює Ольга.

За її словами, найбільше та найчастіше людина, яка довго не бачила партнера, відчуває величезну злість та несправедливість через ситуацію, що склалася. У найперші моменти спрацьовує реакція "замри", згодом психіка адаптується і з’являється процес "жуйки з думок", коли емоції сходяться до запитання: "Хто в цьому винен?" Людина шукає винного і коли не може його знайти, психіка переживає стрес і намагається "скинути емоції". 

За словами психологині, відповідей, що винна Росія, загарбники, окупанти, військове керівництво ворожої країни — у такій ситуації недостатньо, адже людина не може пред’явити свої претензії щодо власної життєвої ситуації їм особисто. У такому разі, якщо вона не може впоратися з емоціями, вона скеровує свою агресію і бажання зробити когось винним на себе або на найближчих людей. "Дуже важливо розділяти, що ані ваш чоловік, ані ваша дружина, які можливо зараз на відстані, не затівали цю війну і не бажали її", — підкреслює Ольга. Тож зрозумілі емоції агресії, злості та відчуття несправедливості не повинні бути направлені на чоловіка, який з різних причин зараз не поруч — якщо він воює або не зміг виїхати

Важливо усвідомлювати, що направлення гніву на себе часом може бути саморуйнівним. Тож мозок обирає спосіб все ж шукати винного, бо це психологічно легший процес за горювання над втратою минулого життя.

Чи провокує відстань сварки і зради?

Війна підсвічує те, на чому були збудовані стосунки, наголошує експертка. Через війну людина може не бачити партнера, не обіймати його, як раніше, не займатися спільними хобі. "Але якщо ваш шлюб був побудований на цінностях та коханні, ви знаєте, заради чого він, то війна може навіть поглибити цінність стосунків та почуття", — каже Ольга.

Водночас психологиня наводить приклад типової ситуації, коли стосунки збудовані на невротичному стані. Такі стосунки тримаються на інфантильному підході до чоловіка чи жінки — "Ти мені потрібен (або потрібна) для того, щоб впоратися з реальністю" або "Мені погано наодинці, але є той, хто мене рятує, є для мене опорою та підтримкою, є для "мамою" або "татусем". У таких ситуаціях людина на інфантильній позиції і може шукати заміну, адже партнер їй більше не підходить, адже з ним щось не так — неважливо, він на фронті чи вдома, головне, що не поруч. Така людина переживає розчарування, бо партнер її більше не задовольняє, адже не може розв'язати її проблеми. І якщо у стосунках не було єдності, спільних цінностей, то це може дійсно призводити до пошуку заміни.

Пошук приводів сварок на порожньому місці також може бути, каже Ольга. Це якраз і проявлятиметься у потребі вивантажити на когось емоційний "контейнер". "Надзвичайно небезпечно "зливати" його на своїх дружин або чоловіків, тим паче тих, які знаходяться на фронті, адже у них — зброя у руках, що дуже серйозно", — попереджає експертка і радить знайти когось, хто може бути вашою підтримкою.

Людина, яку ви для цього оберете, повинна контейнувати ваші емоції, давати ту підтримку, якої ви прагнете, і яку раніше, можливо, отримували від чоловіка або від дружини. Але якщо ваш партнер зараз на відстані, краще не висловлювати йому претензій, а усі життєві рішення приймати виважено, а не емоційно.

Як все ж таки зберегти стосунки на відстані?

Зберегти стосунки на відстані можливо, якщо це дійсно були стосунки, збудовані на глибинних цінностях, коханні та взаємоповазі. Ольга Колеснікова-Чмель дає 6 порад, як це зробити:

1. Відповідайте за свої емоції. Якщо у жінки, починаються думки про те, що чоловік її покинув, важливо у цей момент заземлитися та повернути себе в емоційну реальність. "Адже якщо чоловік зараз на фронті, він якраз і займається тим, що воює за те, щоб його родина могла існувати, розвиватися та жити у щасливій мирній країні", — нагадує психологиня. Ольга пропонує просту вправу: дивимося на свою долоню і 5 пальців на ній, знаходимо 5 предметів, які є навколо нас (наприклад, вікно і вазон). Далі знаходимо 5 предметів одного кольору (наприклад, біла стіна, чашка, ковдра). Далі — 5 запахів, які зараз можна вловити і 5 звуків, які можна чути (наприклад, дороги чи пральної машини). Проводимо рукою по светру — відчуваймо його м’якість, чи сідаємо на стілець і відчуваймо його твердість. Заземлюймося, аби нездорові думки нас не захоплювали, адже вони не є правдивими і це саме ми несемо відповідальність за те, як вони впливатимуть на нас.
2. Знайдіть заняття, які даватимуть вам відчуття дотичності: що ви на відстані, але робите одну справу. Наприклад, багато родин вирішують це шляхом волонтерства, створенням груп підтримки. І хоча, наприклад, чоловік там, а ви тут, ви все одно працюєте на одну ціль. Це дає відчуття зв’язку, причетності до однієї мети.
3. Будьте у спільноті. Впоратися зі стресом самотужки дуже важко і коли людина відчуває, що у її житті є труднощі, потрібно шукати спільноту, яка її розуміє і переживає ті ж емоції. "Наприклад, якщо ви мама з дитиною за кордоном без чоловіка, знайдіть там мам, які у такій же ситуації. Якщо ви дружина військового — шукайте таку спільноту жінкок, які переживають такі ж емоції", — радить Ольга. Адже для людини дуже важливе усвідомлення, що те, що вона відчуває, — нормально. Війна — це складний час, і це нормально переживати не дуже приємний спектр емоцій та відчуттів.
4. Шукайте те, що даватиме вам приємні емоції. Критично важливо у таких умовах навчитися турбуватися про себе, заповнювати свої потреби, знаходити те, що дарує вам приємні відчуття турботи, радує та підтримує. "Зробіть щось для себе. Може допомогти навіть чашка ароматного чаю, якась покупка або приємне спілкування", — пропонує психологиня. Вона наголошує, що потрібно працювати не лише на вигорання та виснаження, які відчуватиме людина без турботи про себе, а й на підтримку звичного способу життя.
5. Знайдіть спільні ритуали. Для подружньої пари це може бути ранкове повідомлення з родзинкою: можливо, компліментом, вірш, написаний самостійно або взятий з любовної лірики. Або вечірні ритуали, як побажання гарного вечора чи спільні читання дітям на ніч, якщо дозволяє зв’язок: коли тато надиктовує казку і діти її слухають. Для релігійної родини підійде спільна ранкова чи вечірня молитва. Індивідуальні родинні ритуали залежатимуть від звичок, традицій чи цінностей у родині.
6. Техніка "Лист". Техніка підійде і для жінок чи чоловіків на фронті, і для їхніх партнерів, які чекають вдома, і для людей, які розділені кордоном. Це лист подяки, який потрібно написати своєму партнерові. "Адже у миті стресу ми забуваємо, за що ми вдячні своєму партнерові і чому він з’явився у нашому житті, як все починалося. Якщо час від часу практикувати лист подяки, він допоможе з’явитися відчуттю вдячності, що ця людина є у вашому житті", — каже Ольга. На це відчуття можна спиратися, аби протистояти викликам. "Але не слід забувати, що є емоції, а є цінності і вдячність — дуже важливе почуття, які дозволяє залишатися з правдивим образом свого партнера. Це те, що ви в ньому любите, цінуєте та те, що не може відібрати ані війна, ані відстань", — наголошує психологиня.

Які ще способи подолання емоційних криз існують?

Ціла країна проживає дуже складний процес горювання, говорить Ольга Колеснікова-Чмель. Перш за все українці горюють про те, що втратили: мирні ранки, речі, які були до війни, зміну картини світу. "Ми вже не матимемо тієї картини майбутнього, яку ми собі малювали, і це теж дуже великий біль, який треба проплакати і прожити", — говорить психологиня.

Ольга рекомендує не залишатися на самоті з цими емоціями. За її словами, люди часто будують всередині себе емоційний світ, де вони можуть почуватися самотніми, непотрібними, приниженими, особливо, якщо близькі далеко.

Якщо ви відчуваєте подібне, необхідно ділиться цими емоціями, приходити на групи підтримки, йти в особисту терапію або звертатися на психологічні лінії довіри. Ольга наголошує, що ці емоції важливо проживати, інакше вони координуються в тілі й призводять до неприємних соматичних захворювань. Перелік психологічних ліній довіри для українців вдома або за кордоном можна подивитися тут.