Українці щорічно збирають на школи майже 4 мільярди
Зарплата українських вчителів одна з найнижчих у світі - в середньому вони отримують $100 в місяць або $1,2 тис. в рік. Для порівняння - за даними звіту ОЕСР, заробіток вчителів з 10-річним досвідом, які працюють у молодших класах середніх школах Люксембургу, становить $99,9 тис. в рік. Вчителі аналогічної кваліфікації в Німеччині заробляють приблизно $65,8 тис., США - $53,8 тис., Британії - $45,6 тис. Чиновники з Міністерства освіти і науки України тільки розводять руками - держава виділяє надто мало грошей. "Витрати на освіту не покривають нічого, крім "комуналки" і зарплати", - заявив "ДС" заступник міністра освіти і науки Павло Хобзей. У держбюджеті-2016 освітня субвенція місцевим бюджетам, за рахунок якої, власне, і фінансуються школи, становить 44,8 млрд. грн. Тому відверта полювання за грошима батьків учнів триває, апетити ростуть. "ДС" розбиралася, за що доводиться платити в "безкоштовних" школах.
Шкільні фонди і ремонт приміщень
У кожному навчальному закладі з батьків учнів регулярно збирають гроші у фонд школи і окремо - класу. Ці суми різняться в залежності від населеного пункту (в обласних центрах внески більше, в інших містах - менше), і в середньому щомісяця складають 30-40 грн. на потреби школи і 15-20 грн. - у фонд класу.
Також щорічно гроші доводиться здавати на ремонт приміщень, придбання техніки і меблів - в середньому по 300 грн. Тобто батьки кожного учня в середньому відносять в школу майже 1 тис. грн. у рік (зрозуміло, для великих міст ця сума може бути в кілька разів більше). За даними Міносвіти, у загальноосвітніх навчальних закладах навчається майже 3,8 млн школярів. Виходить, що до бюджетного фінансування додаються ще батьківські гроші - за найскромнішими підрахунками 3,8 млрд. грн. щорічно. "Маніпуляція будується на учнях - батьки переживають, чи не позначиться відмова здавати гроші на ставленні вчителів до їх дітям. Адже фінансування вузів ненабагато краще, ніж шкіл, студентів не змушують скидатися на ремонт аудиторій і покупку плазмових телевізорів, адже вони, на відміну від дітей, які можуть постояти за себе", - заявив "
"голова правління громадської організації "Громадська безпека та розвиток" Олександр Гуляєв.
Разові внески і пожертви на подарунки
Але це далеко не все, що доводиться оплачувати дбайливим батькам. Існують внески при вступі в навчальний заклад (у обласних центрах ця сума коливається від 500 грн. до 6 тис. грн.), гроші збирають на подарунки вчителям, завучів та директору на свята, охорону і так далі. Хоча простежити, на що саме витрачаються ці кошти, в більшості випадків батьки не можуть. "Одна з наших проблем у тому, що всі ці так звані "тіньові" кошти освіти ніде не враховуються", - говорить голова комітету Верховної Ради з питань науки і освіти Лілія Гриневич.
"Культурні" побори
Існує і безліч інших схем, які дозволяють заробляти на батьків учнів. Одна з них - добровільно-примусові культпоходы в театри, музеї, кіно і т. п. Ініціатори прилучення школярів до культури - представники музеїв, театральних агенцій, продюсерські центри. Вони звертаються до міського управління освіти з пропозицією про співпрацю. При цьому компанії, які займаються розповсюдженням, забирають собі 10-30% від ціни квитка, і частина цієї суми обіцяють керівництву міського управління освіти, аби ті забезпечили "оптові" закупівлі. Окрилені можливістю заробити практично на порожньому місці, чиновники з міськвно спускають план з продажу квитків у районні управління освіти, а ті, відповідно, "розкидають" квитки по школах. Далі адміністрація навчального закладу ділить квитки між класами і називає вчителям суму, яку ті повинні зібрати з батьків. В іншому випадку, як стверджують педагоги, їм доводиться доплачувати за квитки з власної кишені. Інакше варто очікувати неприємностей від директора, якому ці гроші треба відвозити в райвно.
Тобто якщо 30 учнів у класі куплять квитки на виставу вартістю по 50 грн. кожен, то з зданих батьками 1,5 тис. грн. приблизно 400 грн. будуть "розподілені" між учасниками схеми розповсюдження квитків. Виходить, якщо кожному українському школяреві на зимових канікулах нав'язали хоча б один квиток, то посередники заробили 20-30 млн грн., частина з яких залишилася у чиновників від освіти. "Реалізовувати в школах квитки дуже вигідно - не треба витрачатися на рекламу, турбуватися про падіння продажів. Батьки все одно здадуть гроші", - заявив "ДС" керівник громадської організації "Центр суспільного розвитку " Інтер-Акція" Юрій Лагутов. Багато батьків, не бажаючи вступати в конфлікт з викладачем або керівництвом школи, змушені були купувати квитки на кілька новорічних спектаклів та вистав, витративши на це 200-300 грн. "Вистави або майстер-класи найчастіше проходять у навчальний час, замість уроків. Розрахунок на те, що дитина в цей час повинен бути в школі, а значить, не зможе "прогуляти" це культурний захід. Таким чином, оптом реалізуються квитки, причому, іноді відверто халтурні подання", - розповідає Юрій Лагутов.
Продаж зошитів і підручників
Якщо на квитках заробляють чиновники від освіти, то безпосередньо вчителі, і керівництво шкіл використовують інші способи "викачування" грошей з батьківських кишень. Багато вчителів вимагають купувати робочі зошити, зошити для проміжного і підсумкового контролю (з самостійними і контрольними роботами), збірники завдань і так далі. Деякі заповзятливі педагоги непогано заробляють на закупівлях такий "макулатури", співпрацюючи з видавництвами або посередниками. Школярі здають гроші вчителю, який говорить, що йому централізовано доставлять все необхідне прямо в школу за тією ж ціною, що на ринку або в магазині. От тільки якщо купувати більше 10 одиниць товару, то на книжковому ринку, наприклад, надають знижку до 20%. А якщо співпрацювати безпосередньо з видавництвом і купувати зошити великим оптом, то знижка може досягати мало не 50%.
Продають вчителі та підручники. Приміром, на початку цього навчального року, коли школи ще не надійшли безкоштовні підручники для школярів 4-х та 7-х класів, педагоги наполегливо примушували батьків купувати їх за свій рахунок. Комплекти продавали по 200-400 грн. "Це все самоуправство окремих директорів. Я впевнений, комерційні видавництва прийшли до них і запропонували за певну винагороду збути нові підручники", - говорить голова асоціації шкіл Києва, член громадської ради при Міносвіти Юрій Шукевич.
Додаткові заняття і "гуртки"
Ще одна можливість заробити додаткові освітні послуги. Нерідко батьки "пакетом" оплачують додаткові гуртки, причому деякі з них існують лише на папері, хоча їх керівники справно отримують гроші. Іноді додаткові платні заняття проводиться під час уроку, оплачуваної державою. Наприклад, платна хореографія або самбо під час уроку фізкультури. У такому разі вчитель фізкультури отримує зарплату за урок, який не проводив. Природно, робиться це під пильною увагою адміністрації школи.
Примусове репетиторство
Деякі спритні вчителі активно пропонують свої послуги в якості репетиторів в "добровільно-примусовому" порядку, віддаючи частину заробітку керівництву навчального закладу. Дуже популярно репетиторство при вступі до школи: член приймальної комісії оголошує, що дитина не пройшов співбесіду, але він буде зарахований, якщо позаймається з певним учителем. Схожа практика процвітає і протягом навчального року. Якийсь час школяр отримує погані оцінки, як би не готувався до уроків. Потім учитель говорить батькам, що з дитиною треба додатково позайматися, і він готовий це робити. У підсумку збирається група з 4-5 дітей, кожен з яких віддає за додаткове заняття по 50-100 грн. При цьому "відкати" репетиторів адміністрації можуть досягати 40% заробітку.
Іміджеві "дрібниці"
У навчальних закладах є й інші "пастки" для батьківських гаманців. Наприклад, нашивки на піджаки з емблемою школи, зроблені під замовлення щоденники, значки, учнівські квитки, на які батьки в обов'язковому порядку повинні здавати гроші. Деякі ліцеї та гімназії вимагають, щоб батьки оплачували "фірмову" форму для учнів, яку замовляють у потрібного виробника. І навіть якщо батькам не подобається якість тканини, пошиття та ціна костюма (1,5-2 тис. грн. і вище), вибору у них немає - доводиться купувати.
