Молодо-зелено. Найвпливовіші фільми та серіали про підлітків

Якщо ще кілька років тому глядачі чекали на чергові епізоди "Ігри престолів", то вже на початку цього року кіноподією став вихід другого сезону "Ейфорії". Сексу тут більше, ніж у "Ігрі престолів", насильства не набагато менше, макіавеллівських персонажів теж вистачає. Але головне, що "Ейфорія" — це серіал про підлітків та переважно для підлітків.

Цікаво, що подібної продукції стає дедалі більше: "Скінс", "Милі обманщиці", "Академія смерті", "Рівердейл", "Скам" тощо. Молодіжні серіали знімають уже давно, але наразі вони вийшли на новий рівень. Персонажі стають об'ємнішими, сюжети цікавішими. Раніше глядачам згодовували кліше на кшталт "алкоголічка-мати викинула героя на вулицю, тому він поводиться як поганий хлопець, хоча насправді у нього золоте серце". Тепер розробка характерів наближається до рівня фільмів Дугласа Сірка або "Все про Єву" Джозефа Манкевича. Виникає запитання: де все це було раніше і чому кінематограф, за небагатьом винятком, не хотів бачити у підлітках повноцінних особистостей?

Як відомо, майже всі фільми та серіали про підлітків використовують "кастінг Доусона" (коли 15-річних грають 25-річні). Якщо ми звернемося до "золотого віку" Голлівуду, стрічкам Хічкока, нуару Хоукса, то зустрінемо там цікавих персонажів та почуємо дотепні діалоги. Але при цьому майже всі 20-річні красуні-героїні помиратимуть від любові до чоловіків, які старші за них приблизно вдвічі. Хамфрі Богарт або Джеймс Стюарт за якимось негласним правилом не могли відчувати романтичний інтерес до своєї ровесниці, а Кім Новак або Лорен Бекол уникали товариства молодших 30. "Підліткам тут не місце", — сказали собі керівники студії.

У 60-ті по всьому світу виникали "нові кінохвилі", сексуальна революція руйнувала старі підвалини — це був час нарцисичного індивідуалізму, час молодих. Але підлітки знову опинилися без діла – на ролях молодшого брата чи сестри, спостерігачів із парою наївних реплік.

Найуспішнішими режисерами постстудійного періоду були молоді кіномани-чоловіки, які досліджували нещодавно дозволені теми з рейтингом R. Після величезного успіху "Щелеп" та "Зоряних воєн" нова бізнес-модель раптово перетворилася на пошук наступного великого блокбастера. Основною аудиторією цих двох фільмів вважалися чоловіки віком від 13 до 35 років. При цьому Джордж Лукас таки примудряється зняти фільм про підлітків "Американські графіті" (1973). Його колеги Пітер Богданович та Френсіс Форд Коппола теж працюють над картинами, де головні герої – тінейджери: "Останній кіносеанс" та "Ізгої". Згодом усі ці фільми стають культовими.

У 1976 році Алан Паркер ставить мюзикл "Багсі Мелоун", де гангстерів та їх подружок грають діти. У 80-х ностальгія за старим Голлівудом набирає обертів — на екрани виходять "Коттон-клаб", "Регтайм", "Одного разу в Америці". Стає зрозуміло, що "фатальна жінка" — це зовсім не анахронізм, особливо якщо нам показують її як підлітка, як в "Захопленні" з Алісією Сільверстоун або в"Отруйному плющі" з Дрю Беррімор.

Окремо варто виділити "Клуб "Сніданок" (1985). Він змінив ландшафт молодіжного кінематографа, породив масу наслідувачів і став джерелом численних кіноцитат та досліджень. У фільмі показані різні соціальні групи підлітків і те, як вони взаємодіють. Після "Клубу "Сніданок" це стало чимось ніби кліше. У сучасних молодіжних серіалах автори намагаються подібні кліше руйнувати, демонструючи, що особистість підлітка не обмежується його соціальною групою. Так ми прийшли до "Ейфорії", яка, у свою чергу, є послідовником "Скінс". Утім, підліткове кіно цими прикладами не обмежується.

"Керрі" (1976 р., режисер Браян Де Пальма)

Перша екранізація роману Стівена Кінга. Більшість молодіжних фільмів показують лиходіями чирлідерів та інших популярних підлітків, але в "Керрі" лиходієм стає дівчинка-ізгой. Утім, лиходієм мимоволі.

Сюжет нагадує "Вогненний бал" 1393 року, коли ображений блазень спалив усю королівську знать. Мізансцена, де Керрі облита свинячою кров'ю, ніби копіює "Леді Макбет" Гюстава Моро. А назва школи Bates High — це посилання до Нормана Бейтса з хічкоковського "Психо".

"Погані дівчата" (2004 р., режисер Марк Уотерс)

Те, що здавалося б на перший погляд підлітковою комедією, насправді — аналіз диктатури на прикладі середньої школи. Кейді (Ліндсі Лохан), яка прожила все своє життя в Африці, здобувши домашню освіту. Тепер вона має дізнатися, що таке державна школа: завести сумнівну дружбу з "бджолиною маткою" Реджиною (Рейчел Макадамс) і розібратися, куди ведуть соціальні ступені.

"Погані дівчата" вийшли за 14 років до "Фаворитки" Йоргоса Лантімоса, але розповіли про жінок і владу, мабуть, не менше.

До речі, Макадамс отримала свою роль головного поганого дівча, тому що, за словами продюсерів, "тільки хороші дівчата можуть грати злих героїнь".

"Пока, пташка" (1963 р., режисер Джордж Сідні)

Мюзикл Bye Bye Birdie й досі ставиться на шкільних підмостках, але спочатку був натхненний галасом навколо призову Елвіса Преслі до армії США. Фільм вважався пародією на підліткових зірок і сам перетворив на зірку юну Енн-Маргарет. Режисер Сідні був настільки захоплений нею, що практично повністю змінив структуру мюзиклу і власним коштом зняв епізод, де акторка крокує біговою доріжкою на синьому тлі. Через рік Енн-Маргарет і Елвіс Преслі крутили роман у "Хай живе Лас-Вегас!" того ж Джорджа Сідні.

"Останній кіносеанс" (1971 р., режисер Пітер Богданович)

Один із найкращих фільмів світового кінематографа і, можливо, найкращий фільм про дорослішання. Богданович був частиною "нового Голлівуду". Він був одержимий кіно настільки, що спочатку став критиком, щоб висловити і досліджувати своє кохання. Потім — успішним режисером, знімаючи фільми як спогад, мрію, міф, роздум, вигадку, шматок часу навіки зафіксований під певним кутом. Ви назавжди запам'ятаєте маленьке містечко, сповнене романтичних невдах — місце, де розбиваються мрії.

Богданович використовував кіномову 50-х для порушення питань, які не могли бути розглянуті в середині минулого століття. А Орсон Веллс порадив зробити картину чорно-білою – для глибини кадру.

"Успіх Добі Гілліс" (серіал, 1959—1963 рр.)

Це був перший сітком про підлітків і до того ж — вельми новаторський. Глядачам уперше показали контркультурні персонажі. У той час на ТВ-екрані існували тільки ідеальні матері та батьки, тут батьки були справжніми недоумками.

Герої ламали четверту стіну, діалоги були швидкими, а за кадром лунали джазові мелодії. В епізодах з'явилися юні Уоренн Бітті та Тьюсдей Велд.

Серіал протримався 4 сезони, після чого розстояв, як мрія: на зміну невинним 50-м прийшли цинічні та різкі 60-ті.

"Ізгої" (1983 р., режисер Френсіс Форд Коппола)

Екранізація однойменного роману С.Е. Хінтон. Книга була опублікована в 1967 р. і, прочитавши її, можна зрозуміти, чому став неактуальним "Успіх Добі Гілліс". До "Ізгоїв" ніхто не торкався таких проблем, як злидні або групове насильство, тепер виник піджанр літератури про підлітків із серйозними соціальними проблемами.

Найцікавіше, що автор книги – 16-річна Сьюзан Елоїза Хінтон, яка захотіла розповісти про двох суперників у її власній школі. Ініціали замість жіночого імені вона залишила спеціально для рецензентів-чоловіків.

"Плакса" (1990 р., режисер Джон Вотерс)

Пародія на підліткові ромкоми 50-х. По суті, перед нами "Бріолін", аби його знімав Дуглас Сірк.

Герой Деппа виглядає так, що запросто міг би опинитися серед героїв фільму "Ізгої". Крім нього, в "Плаксі" знялися Іггі Поп, секс-символ 60-х Джої Хізертон та порносимвол 80-х Трейсі Лордс. Останню під час зйомок картини намагалося пресувати ФБР. Вважається, що саме персонажу Лордса належать найзнаковіші репліки в "Плаксі".

"Твін Пікс" (1990 р., серіал)

Під час показу серіалу запитання "Хто вбив Лору Палмер?" хвилював буквально всіх. Буш-старший дзвонив авторам серіалу, стверджуючи, що цікавиться не так для себе, як для Михайла Горбачова.

Відтоді ми можемо згадати безліч серіалів, які починалися з вбивства підлітка: "Вероніка Марс", "Рівердейл", "Як уникнути покарання за вбивства", "Милі обманщиці". До того ж без "Твін Пікса" не було б ні "Клану Сопрано", ні "Секретних матеріалів". Розмови задом-наперед із епізоду "Червона кімната" є і в "Скінс", і в "Сімпсонах".

І досі, коли ми чуємо вступ до "Твін Пікса", що розгойдується, відчуваємо себе поглиненими цим містично-еротичним пейзажем.

"Смертельний потяг" (1988 р., режисер Майкл Леманн)

"Смертельний потяг" або Heathers (за іменами найкрутіших школярок у фільмі) провалився у прокаті, але згодом став культовою класикою. У підлітковому кіно 90-х і до сьогодні можна побачити триголове чудовисько, що складається з популярних дівчаток, яке тримає в страху всю школу. Але в картині "Смертельний потяг" присутній ще й харизматичний, привабливий і абсолютно божевільний Джей Ді Дін. Його ім'я – пряме посилання до актора Джеймса Діна. Але той, хто спочатку здається "бунтарем без причини", який намагається похитнути шкільну ієрархію, виявляється психопатом-терористом. Його спосіб впоратися з цим світом — вбивства та вибухи.

Цікаво, що первісною кандидатурою на роль Діна був Бред Пітт, але його вважали надто позитивним. Через 10 років актор підривав хмарочоси у "Бійцівському клубі".

"У пошуках Аляски! (2019 р., серіал)

Екранізація культової книжки Джона Гріна. "Культова" у даному випадку не обов'язково означає "добре написана". Але основний персонаж — "маніакальна дівчина-мрія", якою намагалася стати майже будь-яка власниця акаунту на tumblr.

Отже, головний герой одержимий передсмертними словами відомих людей. Тепер він хоче зрозуміти останні слова Франсуа Рабле: "Я вирушаю на пошуки великого Може Бути". І тоді з'являється Аляска Янг.

"Пікнік біля Висячої скелі" (1975 р., режисер Пітер Вір)

Наш короткий час на Землі — ніщо в порівнянні з величезним геологічним часом і трансцендентною красою юності, що зникає в одну мить. Дівчатка-підлітки у фільмі так само зникають, поглинаються Висячою скелею. Але, можливо, це метафора дорослішання, коли наші молоді версії перетворюються на далекі спогади.

Стрічка Віра починається з цитати з вірша Едгара По "Все, що бачиться, уявляється мені — це тільки сон уві сні". "Ми дуже старанно працювали над створенням галюцинаторного, гіпнотичного ритму, щоб глядачі втрачали відчуття реальності і потрапляли в закриту атмосферу. Я зробив все, що в моїх силах, щоб загіпнотизувати аудиторію та позбавити її можливості вирішення", — розповідав в інтерв'ю режисер. Почуття, які фільм викликає у глядачів, — це те, чого намагаються досягти екранізації Лавкрафта. Недарма "Пікнік біля Висячої скелі" вважається не лише головною картиною австралійської нової хвилі, а й одним із найкращих фільмів світового кіно.

У 1999 році Софія Коппола зняла картину "Незаймані-самовбивці", в якій можна помітити багато аспектів "Пікніка".

"Діти кукурудзи" (1984 р., режисер Фріц Кірш)

Ми розпочали наш список з однієї екранізації Стівена Кінга та закінчимо іншою. Підлітки – вже давно традиційні персонажі у фільмах жахів, взяти бодай "Крик" або "Фредді Крюгера". Підлітки вбивають дорослих, які, на їхню думку, занадто затрималися на цьому світі, як у "Красоті по-американськи" або "Отруйному плющі". Але в "Дітях кукурудзи" тим, хто досяг 19-ти, просто не дозволено жити, вони непотрібні і тому мертві.

Цікаво, що кукурудзяне поле – майже завжди джерело страху. Наприклад, в "Сімпсонах" воно перетворюється на страшний лабіринті. А у фільмі "Казино" героїв заманюють на кукурудзяне поле, де б'ють, а потім закопують живцем. Не дивно, що саме там живе демонічна сутність, яка штовхає підлітків на найжорстокіші злочини.