Віддай нирку! Чому українці залякують один одного расчлененка
У соціальних мережах розганяється чергова зрада як ботами, так і стурбованими громадянами. Причиною став посаду в. о. міністра охорони здоров'я Уляни Супрун про запуск пілотного проекту трансплантації нирок.
На це в бюджеті заклали 87 млн грн, а з 2019 р. щорічну суму збільшать до 100 млн. Моз сподівається розвинути в Україні трупне донорство. З одного боку, це заощадить гроші держави — 150 тис. на пересадку і післяопераційний період замість гемодіалізу за 350 тис. щорічно. З іншого — врятує життя багатьом людям, які роками живуть на гемодіалізі (зараз в Україні таких пацієнтів близько 6 тис.). Пересадку будуть проводити не тільки в Києві, але і в Запоріжжі, Дніпропетровську, Харкові, Львові та Одесі. На розвиток трансплантації з наступного року заклали 112 млн грн.
"Вкрадуть дітей і доб'ють поранених"
Одна з головних проблем, з якою зіткнеться ініціатива, — пошук цих самих донорів. Громадяни переповнені печерними уявленнями про трансплантацію і печерним ж гнівом. Так, перепис і новини про проект викликали потік коментарів із закликами до Супрун самої віддати свої нирки, страшилками про органи з АТО і викрадання дітей. Одна з користувачок, наприклад, обіцяє у разі запуску проекту... перестати водити дочку в школу. А то раптом прямо по дорозі на уроки у дитини відітнуть нирку.
Збірний образ страхів такий: жертв ДТП перестануть рятувати, щоб розжитися органами, пересадка все одно буде коштувати десятки тисяч доларів, тому в Україну потягнуться іноземці, а українців почнуть масово вбивати заради органів. Між тим законодавство про трансплантологію в Україні незмінно багато років: згоду на пересадку органів після смерті повинно бути або заздалегідь дано людиною, або ж отримано від його найближчих родичів. Крім того, прийнятий у першому читанні законопроект про трансплантацію пропонує ще й заборонити пересадку органів від донорів зі слідами насильницької смерті (що не дуже радує медиків, адже жертви нещасних випадків складають основну масу посмертних донорів). Імовірно парламент розгляне закон у другому читанні 4 жовтня.
Документ визначить порядок акредитації лікарень і наукових інститутів, які зможуть займатися трансплантацією, порядок відбору органів у живих донорів (у тому числі обов'язкове фіксування згоди людини на пересадку і контроль добровільності такої згоди). Крім того, законом хочуть заборонити рекламу трансплантації або органів, а також надати право на пересадку лікарням та інститутів усіх форм власності.
Законопроект більше року лежить у Раді — головні баталії точаться навколо презумпції згоди, то є положення, за яким органи померлого людини можна використовувати за промовчанням. Минулого разу нардепи відклали рішення з цього питання до другого читання, заявивши, що народ "поки не готовий". Однак це не зовсім так: більшість українців ідею пожертвувати свої органи підтримують (63% відповідно до опитування "Рейтингу" в 2017 р.). Пост Супрун, до речі, зібрав багато вдячних коментарів від людей, які знаходяться на гемодіалізі, або ж сподіваються допомогти своїм родичам з нирковою недостатністю.
Проте майже 40% українців все ще продовжують різко негативно ставитися до ідеї трансплантації як такої. Під текстами про пересадках органів моментально з'являються сотні постів про "смерть, підтримуючої генну чистоту", "купівлі життя за рахунок смерті іншого", страшилки про те, що "бідних будуть добивати у лікарнях заради багатих", а "атошников пустять на органи". І деякі нардепи ці міфи охоче підтримують.
Налагодять ланцюжок донор–реципієнт
Як би те ні було, Моз поки вирішив діяти без оглядки на депутатів. Якщо чітко прописати правила, що регулюють пересадку органів, і зайнятися просвітою населення, то можна обійтися і без презумпції згоди.
Пересадку органів з діючою презумпцією незгоди успішно роблять в США, Британії, Канаді, Японії, Швейцарії та Німеччини. Для порівняння: в США в минулому році провели 33 611 трансплантацій органів, в Україні з 42 млн населення — тільки 126. Більшість трансплантацій було виконано від живих донорів. В. о. міністра охорони здоров'я Уляна Супрун впевнена: питання презумпції дійсно не є вирішальним, оскільки в першу чергу треба організувати сам процес трансплантації в країні. Заступник міністра охорони здоров'я Олександр Лінчевський підкреслює, що необхідно попрацювати над трансплант-координацією, технічним забезпеченням і сучасним навчанням фахівців.
"Це дійсно складна система, адже донор і реципієнт у переважній більшості випадків не перебувають в одній лікарні", — пояснює він. Вся координація зводиться у досить довгий ланцюжок. Між появою потенційного донора і операцією йдуть діагностика смерті мозку, підготовка лікарні до операції, розмову з родичами, здійснення обстежень та кондиціонування потенційного донора, вилучення органів, виїзд (виліт) бригади транспортування органів і виклик пацієнта зі списку очікування.
Щоб налагодити процедуру, Моз змінив посадову інструкцію лікаря-анестезіолога. Тепер він зможе діагностувати смерть мозку, здійснювати "кондиціонер" для збереження органів і в цілому відповідати за трансплант-координацію в лікарні. Такі зміни, на думку Лінчевського, дозволять прискорити процес, адже у випадку з органами рахунок йде на годинник. Паралельно Моз працює над іншими документами, що стосуються трансплантації, і збирається створити нарешті реєстр донорів, куди громадяни зможуть добровільно внести себе без оформлення заповітів. Навколо зміни інструкції роботи анестезіолога теж багато страшилок: стурбовані інтернет-користувачі, звичайно ж, намалювали страшні картини маніяків-лікарів, які заради підпільного заробітку розберуть ще живих людей на "запчастини".
Ще один міф: Супрун особисто запрацює на американцях, які за смішні гроші почнуть літати на пересадку в Україну, а от українці помруть, адже їм коштів на новий орган не вистачить. Тут далеко за прикладом, що доводить зворотну ситуацію, ходити не потрібно — успіх Білорусі говорить сам за себе. Після зміни закону про трансплантацію кількість операцій там зросла в 40 разів. При цьому операція з пересадки нирки для іноземця коштує близько $80 тис., в той час як громадянам Білорусі допомагають безкоштовно.
В Україні ж воліють розганяти зраду, поки тисячі співгромадян помирають, так і не дочекавшись операції.
