Малюють букву "а" в квадратику. Чому українські школярі не знають математику

Після опублікування результатів цьогорічного тесту з математики, згідно з яким граничний бар’єр не подолали 31,1% із 244,8 тис. випускників, український інтернет вибухнув шквалом нищівної критики, назвавши результати ЗНО "освітньою катастрофою" і "деградацією нинішньої математичної освіти в школах". Масла у вогонь підлив ще й той факт, що у червні у Facebook відбувся своєрідний флешмоб — користувачі розв’язували завдання ЗНО з математики і викладали свої результати. Брали участь різні люди: і ті, хто закінчив школу 30 років тому, і молодь, і батьки з вчителями, і навіть діти молодших класів. В результаті громадськість винесла вердикт – тести легкі, прохідний бал мінімальний (у 2021 року прохідний бал з математики був найнижчим — 10 балів, у той час як із фізики становив 12, а з іноземних мов — 18 балів, — "ДС") – проблем не повинно бути. Однак результати тестування довели протилежне.

Коли і чому в українських школах почалися проблеми з математикою

Першим маркером, що з математикою у наших учнів є проблеми, стали результати міжнародного дослідження якості освіти PISA-2018: 36% українських учнів не змогли продемонструвати базовий рівень знань з математики, з яких 15,6% не досягли навіть першого рівня математичної грамотності.

Доктор фізико-математичних наук, професор, академік громадської організації "Академія наук вищої школи України" Владимир Бахрушин впевнений, що причини низького рівня знань з математики у дітей слід шукати у 90-тих роках минулого століття. "Згадайте, коли почалося стрімке падіння економіки в нашій країні, більшість підприємств, які потребували фахівців з фізико-математичною, природничою, технічною освітою просто закрилися. З ними зник і попит на відповідних фахівців. А у суспільстві сформувалася думка про те, що заробити на шматок хліба можна і без серйозної освіти", – стверджує Бухришин.

Крім того, професор впевнений, що є ще один важливий чинник, який вплинув на катастрофічну ситуацію, яка склалася не тільки з математикою, а взагалі з усіма точними науками в школах. "Десь починаючи з початку тих же 90-тих років кожен наступний уряд видавав розпорядження, що цільові кошти, які держава виділяє на освіту, можна витрачати тільки на зарплати педагогам. Це привело до того, що в кабінети фізики і хімії припинили закуповувати лабораторне обладнання, а з часом викладання цих предметів перетворилося на нудне читання лекцій, яке без практичних занять малозрозуміле для дітей", — говорить Бахрушин.

Чому рівень викладання математики в українських школах низький

Основну проблему в тому, що цьогоріч українські школярі провали ЗНО з математики, віцепрезидент з бакалаврcьких програм Київської школи економіки Єгор Стадний бачить в учбовій програмі. "Протягом останніх 10-15 років програма викладання з математики майже не змінилася в плані змісту, проте точно скоротилася кількість годин, відведених на вивчення. А це значить, що треба все меншими ресурсами давати хороший результат — а це неможливо. Математика — це той предмет, який вивчається, нашаровуючи одну тему на іншу. Тобто, якщо дитина не вивчила якусь тему, вона не може рухатися далі, бо в цьому предметі всі теми пов’язані одна з одною. Через брак часу діти не встигають засвоювати певні теми, і це впливає на подальше вивчення предмету", — говорить Стандний.

Його слова підтверджує і вчителька математики однієї із київських шкіл Ірина Тарасенко. Вона наголошує, що сьогодні кількість годин залежить від того, який профіль обирають діти та їхні батьки. "Після 9-го класу в школі діє так зване профільне навчання, яке розділяє дітей на тих, хто вибирає гуманітарний напрямок, і тих, кому до вподоби технічний. Гуманітарії вивчають початковий курс математики і це дійсно три години на тиждень. По суті, це ознайомчий курс. Ще є академічний рівень – коли діти трохи глибше вивчають природничі науки – біологію, географію. В цьому курсі математики вже на 1 годину більше – 2 години алгебри, 2 години геометрії. І профільний рівень – це коли діти вивчають математику поглиблено, 8-9 годин на тиждень", — пояснює педагог.

Проте екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук впевнений, що головна проблема катастрофічної ситуації — у викладачах. "Сьогодні взагалі відчувається катастрофічна нестача викладачів із математики, фізики, хімії, біології. Останні 7-8 років студентами педагогічних університетів стають абітурієнти, які ледь набрали на ЗНО прохідний бал. А на математичні та природничі спеціальності взагалі йдуть найслабкіші за знаннями студенти. Прийшовши до школи такі спеціалісти не мають ніякої цінності, і не можуть дати дітям якісні знання. Ще в 2008 році, коли отримав результати першого всеукраїнського ЗНО, я почав говорите про те, що з математикою у нас повна біда — та мене ніхто не почув. А тоді завдання були набагато важчі. Тепер ми маємо те, що маємо. Як розповідав мені знайомий завкафедрою математики: "Приходять студенти, яким на лекціях кажеш: "а" в квадраті", а вони пишуть букву "а" і обводять її квадратиком", — розповідає Лікарчук.

А от Єгор Стадний проблему бачить у низькій заробітній платі педагогів. "Наразі вчитель-початківець запрошується працювати в школу на зарплату у 7 тис. грн. Очікувати вал охочих марно. Вчитель зі стажем, досвідом, званнями отримує на руки десь 15 тис. грн. На ці гроші не прожити і не прогодувати свої родини. Вчителі або мають супутній заробіток, або залишають професію, відбувається певний негативний відбір – кращі йдуть зі школи. Якщо держава хоче інновацій в освіті, треба передивитися систему оплати праці фахівців у школах. Щоб залучити молодь в цю професію, потрібно прив’язувати зарплатню не до стажу, а до певної сертифікації, наприклад", — говорить Стадний.

Нестачу педагогів в українських школах підтверджує і дослідження експерта з аналітичної компанії "Вокс Україна" Тетяни Тищук. Згідно з його результатами, в 2019 році в 2,3 тис. українських шкіл (1,5 тис. з них — у селах) не було жодного вчителя математики, при цьому вакансії на цю посаду відкрили тільки 29 шкіл. "Те, що школи не шукають профільних викладачів, означає лише одне: шанси на якісну освіту у дітей знижуються", — зазначає Тищук.

Крім того, за словами Стадного, є ще одна проблема. Це страх, який формується у дітей через батьків, які свого часу не любили і не розуміли цей предмет. "Як на мене, щоб подолати цей страх у дітей, потрібно змінити навчальний курс з математики. Зробити наголос на її практичному застосуванні у житті, бо наразі математика по своїй подачі у школі доволі абстрактна дисципліна".

Кому і навіщо потрібна математика

У нинішньому році змінилися правила прийому, зокрема на всі медичні спеціальності та психологію. Якщо раніше математика була предметом на вибір під час вступу на медичні факультети, то тепер це другий обов’язковий предмет. Як з’ясували американські вчені, вивчення математики впливає на майбутні доходи випускника. У 2001 році дослідники з Каліфорнійського інституту публічної політики проаналізували, як вивчали цей предмет приблизно 10 тис. каліфорнійських старшокласників у 1980-ті, а потім зіставили ці дані з їхнім доходом через десять років. Виявилося, що кожен додатковий рік вивчення математики підвищує майбутній дохід на 21,5%. Пізніше аналогічне дослідження робили ізраїльські вчені, які дійшли висновку, що на доходи людини впливає вивчення тільки двох шкільних предметів — математики й англійської мови. Щодо математики справа не тільки в умінні множити і виводити квадратні корені.

"Математика розвиває мислення і логіку. І в більшості країн світу математика є обов’язковим іспитом для випускників. Інша справа, яка саме математика. Наприклад, якщо взяти тести США для тих, хто вступає до університетів, то там немає як такої "чистої" математики. Є інтегрований іспит, який охоплює різні предмети. Але якщо взяти математичну частину, то там переважно прикладні задачі – вирахувати відсотки в банку або площу земельної ділянки. Тому нам у школах потрібно переглянути деякі структурні речі у викладанні цього предмету. Ввести в курс математики більше задач з прикладним змістом, які можна використовувати в повсякденному житті. Адже математика навколо нас, починаючи з банального походу до магазину і закінчуючи вкладами на депозитах", — говорить професор Бахрушин.

Який вихід із ситуації

Ірина Тарасенко вважає, що для того, щоб покращити ситуацію, необхідно мотивувати дітей вивчати цей предмет у школах. "Більшість дітей після закінчення школи планують вступати до вищих навчальних закладів, які в основному комерційні. А навіть якщо державні, то теж мають комерційні відділення, і, звичайно, зацікавлені у великій кількості абітурієнтів. Наскільки я знаю, Київський національний університет культури і мистецтв взагалі приймає випускників шкіл без ЗНО. Про яку мотивацію вчитися може йти мова, якщо і дитина, і її батьки розуміють, що в будь-якому випадку в тому чи іншому навчальному закладі він чи вона все одно буде навчатися. Якщо не буде обов’язкового ЗНО з математики, діти, які вибрали гуманітарний напрямок, взагалі не будуть її вчити", — наголошує педагог.

Погоджується з вчителькою і професор, який вважає, що іноді такі непопулярні заходи просто необхідні. Проте не слід сподіватися, що ситуацію, яка наразі склалася із результатами ЗНО з математики, можна швидко виправити. "Для вирішення цієї проблеми необхідно розробити довгострокову програму з покращення якості освіти викладання точних наук у школі. Причому бажано, щоб зміни урядів не призводили до згортання цієї програми. Потрібна послідовна політика, спрямована на те, щоб розвивати і підтримувати освіту. Необхідні інвестиції до матеріальної бази в школах", — наголошує Бахрушин.

Тетяна Тищук погоджується, що обов’язкове ЗНО з математики покращить ситуацію. "Необхідно, щоб всі зрозуміли – і вчителі, і батьки, і діти, що це назавжди. Тільки в цьому випадку директори шкіл будуть зацікавлені шукати вчителів з точних наук, відправляти їх на курси підвищення кваліфікації. Батьки і діти також почнуть серйозніше ставитися до вивчення цього предмету. Мені здається, що потрібно 3-5 років для того, щоб вирішити цю проблему і покращити результати дітей. Я не вважаю, що результати є катастрофою. Вони просто окреслили проблему і показали суспільству, що вона потребує нагального вирішення", — вважає експерт.

Вже зараз зрозуміло, що проблема з математичною освітою у школах хронічна і локальними зусиллями її не побороти. І відповідальність за її вирішення лежить не тільки на школах і профільному міністерстві, яке, як завжди, відмовчується, а й на батьках нинішніх учнів — якщо вони дійсно хочуть для своїх дітей кращого майбутнього.