Лінія партії. За що Ніцой та канал NewsOne обмінялись медалями

Програма, в якій будуть кидатись одне в одного склянками і стільцями, матиме куди більший резонанс, аніж спокійна фахова розмова
Фото: facebook.com/larysa.nitso

В Україні новий скандал на мовному грунті - письменниця Лариса Ніцой прийшла на програму "Большой вторник" та телеканалі NewsOne, а коли ведуча відмовилась переходити у спілкуванні з нею на українську обурено залишила студію. "Я не зовсім зрозуміла, куди я прийшла. Мені ніхто не говорив, що це канал національної меншини. Якщо у вас загальнонаціональний канал, я б попросила вас говорити українською", - заявила Ніцой. Зі свого боку Панченко зазначила, що веде більшість ефірів протягом тижня українською. "Ви не будете вказувати мені, якою мовою мені говорити. Наші ефіри на 80% україномовні, але цей проект ми ведемо російською і, якщо Конституція не забороняє нам це робити, ви теж не можете заборонити", - відповіла ведуча.

Новинні сайти та соцмережі захоплено підхопили скандал - мовне питання залишається одним з найбільш дражливих ось уже кілька десятиліть, причому здебільшого - завдяки політикам. Поки державні мужі сперечаються, чи впроваджувати в країні українізацію чи перешкоджати русифікації сама країна впевнено крокує шляхом суржикізації. Але в країні перманентних виборів будь-які засоби для досягнення мети непогані. Скандал за участі Лариси Ніцой - чергове тому підтвердження.

Перше, що спадає на думку у показових розборках на NewsOne, це фраза з анекдоту "Ви або хрестик зніміть, або труси надіньте". Пані Лариса прекрасно знала, на який канал вона йде. Канал чудово розумів, кого запрошує. Тож усі учасники конфлікту залишились задоволеними: Ніцой підтвердила статус полум'яної захисниці української мови, NewsOne отримав змогу показати портрет знавіснілої бандерівки.

Програма, в якій будуть кидатись одне в одного склянками і стільцями, матиме куди більший резонанс, аніж спокійна фахова розмова політиків (тут, щоправда, ще й з фаховістю можуть бути проблеми). Будь-який сценарист скаже, що у сценарії головним елементом є конфлікт. Саме для нього на ток-шоу підбирають і теми, і гостей. І всі ці прекрасно розуміють. Зрештою, коли ви збираєтесь в гості до людей, що люблять настільні ігри, не варто сподіватись, що вечір ви проведете за танцями. Конфлікт цей будують так, аби задовольнити одразу дві вимоги: дотриматись генеральної лінії партії (себто власника) і підвищити рейтинги (зацікавити рекламодавців). Недарма ж на кожному телеканалі є своєрідний пул експертів та чиновників, що ледь не щодня кочують з ефіру на ефір, тоді як представників інших політичних сил тут не дочекаєшся. Бо сенс іти на ток-шоу, якщо чудово розумієш: змоги висловити свої думки ти не матимеш, натомість станеш цапом-відбувайлом. Ні для кого ж не таємниця, що талановитий ведучий спокійнісінько переверне слова спікера так, що біле стане чорнішим за ніч.

І питання мови - прекрасне тло для того, аби кожна із сторін отримала свою частинку животворного рейтингу. Бо на відміну від акцизів чи гірничодобувної промисловості на гуманітарних питаннях у нас розуміється кожен українець без винятку. Навіть якщо пише безграмотно, а книжку востаннє тримав у руках ще у школі. І присвячені мові програми, що впродовж останнього тижня виходили на українських телеканалах, найменше говорили власне про мову. Одні політики та експерти сипали звинуваченнями у тому, що ухвалений у першому читанні закон про мову - всього лишень елемент політичного піару, інші кричали, що навколо одні "руки Кремля", треті таврували нацменшини, що захопили інформаційний простір України (здебільшого забуваючи, що в Україні є не тільки російська спільнота). Між тим питання про те, як розвивати українську, як робити так, щоб на українське кіно ходили не рідше, аніж на американське, як домогтись популяризації україномовної книжки і коли, нарешті, в Україні з'явиться сучасний правопис, залишаються поза межами телевізійного обговорення. Бо це нудно.

А от гримання дверима і змагання у ядучості коментарів - те, що треба. Тож у підсумку питання "як зробити так, щоб вся Україна захотіла (сама!) говорити українською" перетворюється на телефарс, за результатами якого сторони гордо вручають одне одній медалі "ватнік" і "вишиватнік". Тільки, кажуть, так слона не продаси.