Жорстокі закони демографії. Українці вимруть, а росіяни ще будуть жити (ІНФОГРАФІКА)

Нещодавно найпопулярніша на планеті онлайн-база статистичних даних - Всесвітня книга фактів ЦРУ - відновила свою сторінку Україні, врахувавши відомості за 2016 р. Цей довідник містить інформацію про більш ніж 220 країнах і територіях. Якщо подивитися, в якій сфері українці зараз виглядають особливо неблагополучними, то це зовсім не економіка, як можна було б подумати, а демографія.

Найсумніше наше "досягнення" - четверте місце по смертності. Навряд чи тут може бути великою втіхою те, що, за даними за 2015 р., ми займали по цьому показнику взагалі друге місце після Лесото в Південній Африці. У 2016 р. коефіцієнт смертності в Лесото не змінився і залишився на рівні 14,9 померлих на 1000 жителів. В Україні названий коефіцієнт зменшився на соті частки, округлено - з 14,5 до 14,4. А обігнали нас Болгарія і Литва з коефіцієнтом 14,5.

З протилежного боку списку, що включає 226 країн і територій, розташувалися багаті держави Аравійського півострова, де смертність на порядок нижче: Катар (1,5), ОАЕ (2), Кувейт (2,2), Бахрейн (2,7), Саудівська Аравія (3,3). Серед європейських країн найнижчою смертності досягли Ісландія (6,3), Ірландія (6,5) і Албанія (6,7). У "Великій сімці" - G7 - найбільш благополучно виглядають США (8,2), а найгірші цифри показує Німеччина (11,6).

Всі наші сусіди мають досить високу смертність, але все-таки нижче, ніж у нас: Словаччина (9,8), Польща (10,3), Румунія (11,9), Молдова (12,6), Угорщина (12,8), Білорусь (13,3), Росія (13,6). Тому не буде перебільшенням сказати, що Україна є епіцентром вимирання в Європі і на планеті в цілому.

У високого коефіцієнта смертності бувають дві основні причини: короткий термін життя людей і низька частка молодих в загальному числі жителів.

Перша проблема характерна для країн з поганим і недоступним для багатьох жителів охороною здоров'я. Друга - для промислово розвинених країн, в т. ч. європейських, де значна частина або навіть більшість жінок, особливо в містах, вважають цілком достатнім мати одну дитину. А дві дитини - це часто вже практично несумісне з кар'єрою, та й взагалі з роботою.

Україна має обидві ці проблеми "в одному флаконі", будучи вельми индустриализированной та урбанізовані - і в той же час однією з найбільш відсталих у Європі, якщо дивитися на якість та доступність медичних послуг.

Зрозуміло, що демографічну ситуацію не виправити за рік або навіть за п'ять років. Саме тому цю тему рідко піднімають політики: вони воліють говорити про заходи, що обіцяють швидкий ефект. Однак якщо взагалі нічого не робити, то з кожним роком все буде тільки гірше.

Плоди такого невтручання ми пожинаємо зараз, коли в бюджеті немає грошей на підвищення витрат на охорону здоров'я, тому що левову частку приросту бюджетних доходів доводиться пускати на погашення дефіциту Пенсійного фонду. А підняти пенсійний вік, скажімо, до 65 років не можна, бо середня тривалість життя чоловіків в Україні - всього 67 років, бо таке у нас охорону здоров'я при такому фінансуванні.

Звичайно, для підвищення тривалості життя потрібні не лише добре оснащені медустанови з високооплачуваним персоналом, але і нормальний рівень пенсій. Щоб їх вистачало і на якісне харчування і на активний спосіб життя, і на ліки, і на медпослуги. Але тут ще один замкнуте коло. Для нормальних пенсій потрібні відрахування з зарплат, проте цю ідею категорично відкидають працівники, впевнені, що їм, як і нинішнім пенсіонерам, все одно будуть виплачувати лише мізерні пенсії.

І поки ми ходимо по замкнутих кіл, ООН прогнозує нам скорочення чисельності населення до 35,1 млн до 2050 р. і до 26,4 млн у 2100 р.

Це базовий, тобто ще не найгірший варіант, який передбачає, що ситуація з народжуваністю дещо покращиться. Якщо ж фертильність буде триматися на нинішньому низькому рівні, то в 2050 році в Україні залишиться 33 млн жителів, у 2100-му - 18,8 млн. А якщо народжуваність буде і далі падати, то до середини століття українців буде нараховуватися 31,3 млн, до кінця століття - лише 15 млн. Втричі менше, ніж зараз.

Втім, в прогнозних розрахунках ООН можна знайти і більш оптимістичний варіант. Але він для України майже фантастичний, оскільки вимагає високої народжуваності. Згідно з цим прогнозом чисельність українців до 2050 р. знизиться до 39,2 млн, до 2069 р. - до 38,3 млн, але потім знову почне зростати і до 2100 р. досягне 42,5 млн.

Як бачимо, ми забрели в настільки глибоку демографічну яму, що вибратися з неї зможемо в кращому разі через півстоліття, і то - якщо гарненько постараємося. Тут абсолютно недостатньо дрібних рішень і поступових кроків, потрібні якісь радикальні заходи.

Судячи з наявного досвіду, навіть серйозні виплати при народженні другої дитини не є ефективним стимулом. Напевно, варто взагалі відмовитися від надій, що можна якось переконати або змусити міське населення повернутися до моделі сім'ї з двома дітьми. Потрібно змиритися з тим, що жінки і надалі будуть дотримуватися формули: спочатку - кар'єра, а потім, якщо вийде поєднувати, - дитина. Один.

Скоріше варто подумати про тих жінок, які готові народити і виховати трьох-чотирьох дітей, якщо суспільство зробить їм гідну матеріальну підтримку. Ці жінки будуть зайняті дітьми як мінімум років десять, а то і всі двадцять. Після цього вони точно не знайдуть собі гідної роботи і навряд чи наберуть необхідний трудовий стаж для пенсії. Можливо, пора визнати, що бути матір'ю і притому вихователькою трьох дітей - це суспільно корисна праця, заслуговує оплати і потім пенсії.

По суті, ми стоїмо перед вибором: або плодити на своїй землі українців, або вже через пару поколінь на українській землі будуть господарювати мігранти. Український бізнес сам їх запросить, коли зіткнеться з гострим дефіцитом робочої сили. І тоді вже вони будуть забезпечувати собі в Україні оптимістичний демографічний варіант.

Термін життя і число дітей у жінок в Україні і в світі

За очікуваної тривалості життя при народженні (цей показник прогнозує середній термін життя новонароджених, якщо смертність у кожній віковій групі буде залишатися на нинішньому рівні) Україна знаходиться на 149-му місці з 224 країн і територій, з якими ЦРУ зібрало дані. Іншими словами, якщо рахувати з кінця списку, то ми 76-е серед тих місць на планеті, де життя людей найбільш коротке.
Найменшу тривалість життя мають Чад (50,2 року), Гвінея-Біссау (50,6) і Афганістан (51,3), найбільшу - Монако (89,5), Сінгапур і Японія (по 85). Термін життя перевалив за 80 років у всіх країнах G7, крім США (79,8).

Показник України - 71,8 року. Він виглядає непоганим на тлі багатьох африканських і деяких азіатських країн, але позорен за європейськими мірками. У всій Європі коротше, ніж у нас, життя тільки в Молдові (70,7) і Росії (70,8). Нас обігнала навіть Білорусь (72,7), і вже тим більше ми відстали від сусідів з ЄС - Польщі (77,6), Словаччини (77,1), Угорщини (75,9), Румунії (75,1).

За коефіцієнтом фертильності (цей показник прогнозує середня кількість дітей у жінок, якщо народжуваність у кожній віковій групі жінок буде залишатися на нинішньому рівні) Україна знаходиться на 192-му місці з 224 країн і територій, або на 33-му місці з кінця: 1,54 дитини на одну жінку. Лідером по фертильності є Нігер (6,62), а найгірший результат демонструє Сінгапур (0,82). В G7 найбільш благополучно виглядає Франція (2,07), з допомогою француженок арабського походження, найменш - Японія (1,41).

В Європі найкращі цифри після Франції мають Ісландія (2,01) та Ірландія (1,98), найгірші - Боснія і Герцеговина (1,28), Румунія і Польща (по 1,34). Менше, ніж у нас, народжують жінки дітей і в таких сусідніх з нами країнах, як Словаччина (1,4), Угорщина (1,44) і Білорусь (1,48), більше - у Молдові (1,56) і Росії (1,61).