Особистий патріархат. Чому Філарет так і не зрозумів Єпіфанія
Ось і засідання Священного Синоду, який відбувся сьогодні в Софії Київській, - у загальному-то робочий для церкви момент - виявився, напевно, одним з головних подій дня. Просто тому, що на синоді, згідно анонсу, владики припускали "дати оцінку діям, які були здійснені". Про які "дії" йде мова, можна не гадати - патріарх Філарет, який протягом багатьох років побут головною дійовою особою в українській автокефалії, залишається шоураннером і тепер. Нехай і в дещо зміненому амплуа.
Хтось, може, зітхне про недосконалість світу: ось тільки друге засідання Синоду в історії ПЦУ - і вже доводиться "давати оцінки". Але це, по-перше, неминуче - ПЦУ не з'явилася на порожньому місці, створена з нічого. Навпаки, вона складається з людей, які мають бурхливі біографії і великі інтереси. А потім, - це по-друге - так цікавіше. Інтрига і суперечності краще, ніж повний і беззастережний одобрямс.
Перед синодом була проведена грунтовна артпідготовка. Причому кожна сторона діяла у властивому їй ключі. Вселенський патріарх прислав делегацію, яка мала довгий і ґрунтовну розмову з безпосередніми учасниками конфлікту, після чого пригостила схвильовану громадськість сліпучою посмішкою і релізом в стилі "все добре, прекрасна маркіза". А з іншої зацікавленої сторони хлинув каламутний потік сенсацій-скандалів-розслідувань, компромату на всіх, чиї імена хоч кому-то хоч про що можуть сказати. Загалом, кожен робить, що вміє, і працює, як звик.
Якщо патріарху було нудно, до нього не приходили і навіть не дзвонили, то тепер він повинен бути задоволений: не тільки "ходять" - до нього з самого Константинополя града на літаку летять. Все до дивацтва вчасно: не встигло видання "Новітнє час" опублікувати чергове одкровення від патріарха на тему "чому Томос не такий" і які пункти ми будемо виконувати, а які ні, як на порозі його резиденції утворилася делегація з Фанару. Та не яка-небудь - патріарха відвідав митрополит Галльськи Еммануїл, патріарший екзарх Західної Європи. Офіційно високий гість прибув до Києва, щоб привітати митрополита Єпіфанія з іменинами. Але оскільки іменини у Блаженнішого владики тільки післязавтра, склалося враження, що основною метою владики Еммануїла був не стільки іменинний тортик, скільки бунтівний патріарх. У всякому разі, в релізі, випущеному на Фанарі за результатами візиту, мова йшла, головним чином, про патріарха - вірніше, "Митрополита колишньому Київському" Філарета, він же "ієрарх Церкви України".
Згідно з релізом митрополит Еммануїл привіз на Фанар запевнення патріарха Філарета у відданості Константинопольському престолу і вдячності за турботу про українських віруючих і "сміливу захист своїх історичних і канонічних обов'язків". Також в документі йдеться, що "атмосфера роз'єднання" в ПЦУ нібито "створена ззовні". А насправді патріарх підтримував і підтримує митрополита Київського Єпіфанія.
А прямо напередодні Синоду у проросійських "зливних бачках" з'явилася інформація про те, що оточення митрополита Єпіфанія битком набито агентурою ворога - людьми, пов'язаними з Росією". Та й сам він, знаєте, має сумнівні рядки біографії. Цікаво, що в досить довгому списку "агентів" - а не пожаліли ні бізнесменів, що підтримують ПЦУ, ні навіть журналістів, які винні вже тим, що "раніше належали до УПЦ МП", - немає самого патріарха Філарета, який мав куди більш глибокі і обширні зв'язки з колишніми роботодавцями. Відповідно до цього "списку агентів", зібраному кимось досить працьовитим, але позбавленим уяви і смаку, ПЦУ "без Філарета" - промосковська афера. Російські блогери і Ломи вже так і сяк визначають, яким чином ця афера може загрожувати УПЦ МП. Тільки подумайте, як хвацько закручений сюжет...
Що й говорити, у журналістів був привід буквально взяти в облогу митрополичі палати Софійського монастиря. І вони опинилися там не одні: до стін Софії прийшла також група підтримки патріарха Філарета. Люди переважно пенсійного віку з плакатами "руки геть від патріарха Філарета", створювали ефект дежа вю. Маніпуляція плакатами і "обуреними натовпами віруючих" - старий московський трюк. Його широко використовував і патріарх Філарет в епоху боротьби за владу, використовувався він і в УПЦ МП в період протистояння митрополита Володимира Сабодана і промосковського митрополитбюро.
Роки йдуть - почерк не змінюється. Минуле прийшло під стіни Софії, щоб своїми минулими методами придушити наступ якщо не наступного, то хоча б цього. Плакати, правда, місцями розчарували, майже так само як згаданий вище "злив" - всі написані однією рукою. Але були і яскраві, креативні рішення, хоч і відсилали переважно російськомовної класиці і не завжди били в ціль. На плакаті "Рудий-рудий веснянкуватий, убив дідуся лопатою", наприклад, було зобразити не митрополита Єпіфанія, а єпископа Євстратія Зорю - щоб не грішити проти принципу художнього реалізму. Та й плакат "Ну що, Епіфаній, допомогли тобі твої турки/греки?" якийсь ненашенскій. Турецьке підданство Вселенського патріарха прийнято підкреслювати в московській традиції. Та й важко при всій уяві в подібному креативі запідозрити тих бабусю і дідуся, які цей зразок пропагандистського творчості тримають. Тому, хто готував шоу, слід зупинитися на плакатах писаних вручну. Бідненько, звичайно, зате виглядає переконливіше.
"Епіфаній, не все вирішують гроші", - говорив один з плакатів. Автори самі можуть в цьому переконатися - тим, хто зробив ставку на шум і викиди, залишається підрахувати збитки. На рішення Синоду, судячи з усього, весь цей сумнівний креатив враження не справив. Керівництво ПЦУ продовжує дотримуватися лінії на безконфліктну маргіналізацію колишнього патріарха. Під час брифінгу митрополит Епіфаній у черговий раз наголосив: ніяких розколів і скандалів, має місце особлива думка одного, нехай і дуже шанованого, владики. Ми тут всі разом намагалися його переконати, але він стоїть на своєму. Що ж, має право.
На рішення Синоду "особлива думка" патріарха, судячи з усього, ніяк не відбилося. Синод прийняв рішення якомога швидше перереєструвати ті парафії та управління колишніх УПЦ КП та УАПЦ, які ще не зареєстровані в ПЦУ. Ніяких натяків на "Київський патріархат" і саму можливість створити для нього заповідник хоч де-небудь, крім уяви його колишнього глави. Також Синод - щоб уникнути подальших розбіжностей - прийняв порядок іменування під час богослужінь: першим згадується глава церкви - митрополит Київський, а після нього - правлячий архієрей єпархії. Знову ніяких згадок про "святійшому патріарху", на яких наполягав патріарх Філарет.
Митрополит Київський не приховав - і, здається, навіть не збирався приховувати, - що його колишній патрон не підтримав рішень Синоду в тому, що стосувалося його претензій. Але хіба це так важливо чи щось загрожує, якщо всі інші єпископи виявилися згодні між собою? Це м'яке, але наполегливе підкреслення того, що патріарх Філарет і його думка - приватний випадок - найкрасномовніший меседж. На питання журналіста, чи будуть застосовані до патріарха якісь дисциплінарні заходи, митрополит Київський відповів добродушно-негативно. Навіщо, мовляв? Патріарх вважає, що Київський патріарх існує і він у ньому патріарх? Нехай вважає. Шкода, чи що? Поки всі інші так не вважають, ніякої загрози для церкви це не представляє.
