Ліві хулігани. Хто такі чилійські "barra brava", що влаштували поножовщину в Москві

Кубок Конфедерацій в Росії міг бути зразковим з точки зору відсутності фанатського свавілля. Щоб не повторити на репетиції ЧС-2018 того, що відбувалося у Франції під час Євро-2016, де російські вболівальники били і практично вбивали британців в Марселі, шуміли німецькі "хулз" і польські "кибицы", влада влаштувала свого роду зачистку.

Зараз зрозуміло, що тоді російські влади, з подачі яких на Євро поїхали "хулз", дали їм випустити пару, щоб потім приструнити. На трибуни російських стадіонів не пустили відомих у фанатських колах хуліганів, багато з яких вже давно не в русі. Поліція перестрахувалася - російські вболівальники обговорювали наявність чорних списків. Не пускали всіх або майже всіх, хто хоч найменше відношення має до околофутболу, незалежно від того, проходили ці люди адміністративної або кримінальної статті, чи ні.

У підсумку за 10 днів турніру на вулицях приймаючих Москви, Сочі, Санкт-Петербурга та Казані бійок не відбувалося. Бійка сталася таки, але між футболістами Мексики і Нової Зеландії, з-за якої навіть матч в Сочі перервали. Спокійно було аж до вечора 25-го червня, коли вболівальники збірної Чилі вирішили відсвяткувати вихід їхньої збірної в півфінал Кубка Конфедерацій.

У Москві вони влаштували масову бійку з поножовщиною в Олександрівському саду. Брало участь 15 осіб, двоє отримали поранення. Чилійці побилися між собою, нагадавши, що саме в Південній Америці все ще живуть традиції футбольних хуліганів, які померли навіть в Англії в далеких 80-х. Про грізних британців залишилися лише спогади, які іноді фарбують історії про фанаті "Міллуола", який відбив напад трьох терористів. В основному сьогодні "бритиши" - звичайні товстунчики з пивом, отримують по голові від росіян. Але хлопці "латинос" - зовсім іншої породи.

Футбольний фанатизм Південної Америки зародився в Аргентині. Там ще в XIX столітті на спортивних поєдинках між прихильниками різних команд спалахували конфлікти. В цілому південноамериканський футбольний фанатизм відомий під термінологічним найменуванням "barra brava". За стилем поведінки вони схожі на європейських ультрас - барвиста підтримка на трибунах, пісні, заряди. Але в Південній Америці не існує поділу на "ультрас" та "хулз", як в Старому Світі. "Баррас бравас" займаються і тим, і іншим відразу. Причому, дуже часто, барвиста підтримка своїх під час матчу закінчується бійнею навіть зі смертельним результатом. Не так давно під час матчу чемпіонату Аргентини між "Бельграно" і "Тальересом" фаната "Бельграно" Еммануеля Бальбо скинули з трибуни і він помер від отриманих травм. Пізніше виявилося, що вбивця Бальбо раніше вбив і його брата.

У Чилі сутички між футбольними вболівальниками були відомі з початку XX століття, але "Баррас бравас" на постійній основі з'явилися у вісімдесятих і дев'яностих роках. В цьому плані чилійці відстали від Аргентини, так і від Уругваю з Бразилією. Поява угруповань було пов'язано, в першу чергу, з місцевими войовничими дербі, такими як "Суперкласіко" між "Коло-Коло" - "Універсідад де Чилі". Чилійський футбольний хуліганізм явив світові дві великі угруповання баррас бравас: "Los de Abajo", саппортящих "Універсідад де Чилі", і "Гарра Blanca", прихильників "Коло-Коло".

Між хлопцями з цих угруповань часто і відбуваються головні протистояння, як на футболі, так і за межами стадіону. Так було і в Москві. У навколофутбольних пабликах вже почали говорити, що саме "Коло-Коло" з "Універсідад де Чилі" вирішили з'ясувати стосунки подалі від батьківщини.

Виникнення "Баррас бравас мав і політичну складову. Великі угруповання виникали у часи "правого" режиму Піночета як опозиція йому.

Garra Blanca - багатотисячна угруповання, яка підтримує столичний, найтитулованіший клуб країни "Коло-Коло". Вона виникла як молодіжний рух прихильників "Коло-Коло" в 1986 році. Причому об'єдналися в неї найбідніші верстви населення у часи репресій з боку режиму Піночета, щоб заявити свою позицію на трибунах. Спочатку угрупування протиставляла себе правого режиму Піночета, незважаючи на те, що він був почесним президентом "Коло-Коло". В ній було багато індійців, як і сьогодні, і в цілому "Баррас бравас" клубу "Коло-Коло" є лівими. Сьогодні, через стільки років, Garra Blanca асоціюються з футбольним насильством, постійними конфліктами з поліцією, а також за неофіційною інформацією, ця група має прямий вплив на корпорацію "Blanco y Negro", що володіє "Коло-Коло".

Los de Abajo почали формуватися в 1988 році і також дотримуються лівих поглядів. На відносини з "Коло-Коло" і Garra Blanca позначилося як раз те, що Піночет був почесним президентом цього клубу і допомагав "Коло-Коло" побудувати стадіон за гроші держави. З тих пір Los de Abajo, коли грають у Сантьяго проти "Коло-Коло", намагаються зруйнувати стадіон Піночета.

Чилійський фанатизм в цілому вже давно вийшов за рамки однієї лише футболу, а став воістину соціальним явищем. Наприклад, у 2003 році Los de Abajo стали одними з ініціаторів створення "Juntos Más PODEMOS" - коаліції лівих сил, яка включила в себе Комуністичної партії Чилі, а також ряд інших організацій. І в 2005 році виставили свого кандидата на парламентських виборах.

Сьогодні ряд політичних сил в Чилі спираються і підтримують "Баррас бравас". І угруповання Garra Blanca і Los de Abajo відіграють важливу роль, оскільки об'єднують під своїми прапорами десятки, навіть сотні тисяч людей. Вони регулярно беруть участь у соціалістичних мітингах. У Чилі при владі праві і ліві (включаючи Соціалістичну і Комуністичну партії), які не гребують використовувати в політичних цілях і футбольних хуліганів.

В цьому плані чилійська влада дуже нагадує російську. У Росії, зрозуміло, фанатські угруповання не грають серйозну роль в політичному житті як в Чилі. Але багато угруповання транслюють політику влади, граючись в націоналізм. Яскравий приклад - підтримка "ДНР" з прапорами на трибунах російських стадіонів.

Власне, влада необов'язково брати на гачок особливо неслухняних представників хулз. Набагато простіше їх об'єднати і очолити під загальною ідеєю. Кого ці хлопці будуть бити, різати сьогодні, нехай навіть один одного - не має значення. Головне, щоб завтра вони підтримали лінію партії, вийшли на мітинг, поїхали воювати або прийшли на вибори з потрібними голосами. Як у Чилі, так і в Росії.