Ліс рук. Як зірки шоубізу використовують пристрасть фанатів до смартфонів
Звичка публіки знімати концерти на свої телефони змінила гастрольну культуру. Про це говорять відразу дві знакові події, що сталися в квітні. Репер Емінем на своєму концерті в рамках фестивалю Coachella використовував одержимість фанатів смартфонами для поліпшення якості шоу: через екрани своїх камер відвідувачі змогли побачити цілий візуальний атракціон в доповненої реальності (AR). Рок-музикант Джек Уайт пішов протилежним шляхом: його турне почалося з заборони використання цифрових пристроїв на концерті — всі "відволікаючі штуковини" довелося заховати до закінчення концерту в спеціальні сумки з блокуванням.
Потреба відреагувати на засилля аматорської фото - та відеозйомки під час шоу назріла давно. Сьогодні кожній світовій зірці доводиться вирішувати непросту задачу: як не втратити частина фанатів, коли одних бісить ліс рук з екранами, а інші без своїх телефонів просто не можуть обійтися. Та й самих знаменитостей не надто радують тисячі знімків з їх перекошеними обличчями або відеороликів з тріскучим вокалом, які гуляють по мережі. Як музичний ринок намагається зі всім цим впоратися, розбиралася "ДС".
Від пива до смартфона: як змінилося споживання концертів
Десять років тому доторкнутися в аурі живого артиста було простіше. Не було непереборної стіни рук зі смартфонами, планшетами та камерами самого різного штибу — від новомодних GoPro до стареньких "мильниць". "Якщо вам не пощастило народитися двометровим мужиком, то левову частку концерту тепер доводиться дивитися через екран цифрового пристрою, який стоїть попереду сусіда. Або стежити за великими екранами на сцені. Виступи зірок втратили те, заради чого на них ходили: прямий зоровий контакт і можливість зануритися в музику", -- писали фанати Guns n'roses в 2015-му на сторінці групи у відповідь на новину про те, що рокери планують ввести заборону на використання телефонів на своєму концерті.
Звучить як старече бурчання меломанів, але проблема насправді існує. У тому ж 2015 р. один з найбільших торговців квитками Ticketfly провів дослідження, яке показало, що третина відвідувачів концертів у віці 18-34 роки знімає більше половини всієї тривалості шоу. А кожен десятий документує виступ цілком.
Навіщо сучасному глядачеві посередник між ним і обожнюваним об'єктом на сцені? Відповідь на це питання дає недавнє дослідження іншого великого продавця квитків Skiddle. Незалежно від віку, 73% глядачів роблять фото - або відеозйомку концерту. Більшість вважають, що так вони "увічнюють момент": краще зберігають пам'ять про подію, його атмосфері і своїх емоціях, "глибше переймаються". Половина вважає своїм обов'язком поділитися емоціями з друзями, причому в режимі "прямого ефіру". Понад 50% респондентів постять свої фото і відео на Facebook, Instagram і Snapchat прямо під час шоу, перевіряють лайки і коментарі, постять свої спостереження за натовпом і, зрозуміло, селфи. Сама нечисленна група відвідувачів концертів (13%) вважає своїм невід'ємним правом користуватися телефонами і камерами стільки, скільки вважатиме за потрібне, оскільки заплатила за квиток. "Ось так ми прийшли до того, що в 2018-му на концерті або фестивалі частіше зустрінеш людину з телефоном в руці, ніж з пляшкою пива. Це новий спосіб споживання музики. З цим треба змиритися", — приходять до висновку автори дослідження.
Іронія ситуації в тому, що камери не так вже допомагають зберегти в пам'яті подія. Навпаки, за даними дослідників з Fairfield University, опублікованими в журналі Асоціації психологічних наук, людина гірше запам'ятовує зняті ним події або об'єкти, ніж той, хто не відволікається на роботу з цифровими помічниками. "Людина не відчуває потреби вбирати в себе те, що відбувається, до краплі, адже за нього це робить техніка, вона нічого не пропустить", — пояснюють університетські психологи.
Але практика показує, що до створених матеріалу, люди повертаються вкрай рідко. Особливо якщо справа стосується відео: всього 25% людей час від часу переглядають зроблені записи. Водночас 34% взагалі ні разу не звертаються до своїх відео. І це не дивно: тремтяча картинка, сліпуче світло і чужі руки в кадрі -- сумнівне задоволення для перегляду.
Тому дослідники пояснюють одержимість людей камерою під час культурних подій в іншому ключі. З одного боку, сучасникам хочеться отримати доказ того, що вони були на заході, а значить, живуть цікавим насиченим життям. І не важливо, що це іноді йде половина концерту. З іншого — велика кількість камер навколо підштовхує витягнути свою, в іншому випадку виникає відчуття, ніби щось важливе вислизає від тебе (або ось-ось вислизне), що ти недостатньо користуєшся моментом. І нарешті, сам факт зйомки має терапевтичний ефект дає відчуття, що задоволення розтягується.
Ці висновки підтверджує експеримент Джека Уайта, проведений ще в 2014-м. На початку свого виступу музикант попросив фанатів не відволікатися на смартфони, щоб їх увагу було сконцентровано тільки на його виступі. Натомість Уайт пообіцяв на наступний день після концерту викласти на особистому сайті фото - і відеоматеріали, щоб відвідувачі могли ділитися ними безперешкодно в соцмережах. Але це не спрацювало. Для ідеального "фотопруфа" і продовження кайфу чужі фотографії, нехай і кращої якості, не підходять. До того ж ділитися ними потрібно миттєво, а не на наступний день, коли френдстрічку вже поостынут і переключатися на нову повістку дня.
Заборонити не можна дозволити
Незважаючи на провальний експеримент, Джек Уайт став першим музикантом, який зважився на повну заборону цифрових пристроїв на своїх концертах відразу в рамках цілого турне. Здійснюється це за допомогою компанії Yondr — вона випускає спеціальні м'які чохли з замком для техніки. Поки це єдина технологія боротьби з телефонами на концертах, яка опинилася на підхваті у музикантів. Послугами Yondr до цього переважно користувалися американські державні школи. Відомо, що технологію цифрового блокування також розробила компанія Apple, але до застосування на концертах справа поки не дійшла.
Квитки на більшість концертів у турі Уайта розпродані повністю, але все ж рідкісні мейнстрімні артисти готові наслідувати приклад ексцентричної рок-зірки. Новина газети The Guardian про те, що на концерти майбутнього турне репера Кендрика Ламара (і свіжоспеченого лауреата Пулітцерівської премії) також не будуть пускати з телефонами, викликало величезну хвилю обурення фанатів і дискусій у пресі. Настільки велику, що змусила співака виступити з офіційним спростуванням: заборона торкнеться тільки професійних камер, інші можуть не турбуватися.
Бан на електроніку до цього разово застосовували лише Аліша Кіз і група Guns n'roses — з тих же міркувань, що і Джек Уайт. Інша справа шоу відомих коміків. Зірки Дейв Шапелл і Кріс Рок також ввели заборону на аматорські зйомки своїх виступів, але швидше через побоювання витоку в мережу всіх своїх самих іскрометних жартів, адже це прямий удар по продажу квитків.
Музичним шоу в цьому плані фанатські зйомки не страшні. Насолоджуватися блокбастером в кінотеатрі і вдома з допомогою "екранки" не одне і те ж. До того ж пости відвідувачів концертів зі знімками і короткими роликами в соцмережах сприяють рекламі знаменитостей. Навіть якщо сама зірка не завжди такий рекламі рада — на цих знімках і відео музичні кумири виглядають не такими "богоподібними", як на обкладинках глянцю або в кліпах.
Сценографія для ери смартфонів
Нова концертна культура вимагала нової сценографії. Поворот, який відбувся в підготовці декорацій та іншого антуражу для виступів топових артистів, пояснює один з головних експертів цієї галузі, сценограф Ес Девлін у своєму відеоінтерв'ю Netflix. Вона працювала над шоу більшості сучасних музичних грандів — від U2 до Каньє Уеста. "Колосальне значення набуло те, що артисти рівня Бейонсе сьогодні по-іншому сприймаються на сцені. Аудиторія дивиться на зірку через свої телефони з усіх можливих кутів, помічає кожну, раніше невловиму деталь, — розповідає Девлін. — Був час, коли все, що ви бачили після концерту, — професійні широкоформатні знімки для ЗМІ, де постать артиста красиво обрамлялась променями підсвічування. Замість них тепер прилітають тисячі фотографій, зроблених з усіх можливих ракурсів. Художник ніде сховатися, нічого не можна приховати".
Тому сценографія з плоскою — "задник", пара моніторів з боків і край сцени в одну пряму лінію — стала об'ємною. "Все повинно виглядати однаково добре з будь-якої точки концертного майданчика, під будь-яким кутом. Навіть монітори, на яких ви бачите укрупнені зображення зірок або спеціальний відеоряд, з квадратів і прямокутників перетворилися у величезні куби і паралелепіпеди", — пояснює Девлін.
Сценографи топових артистів знайшли для фанатів спосіб побачити зірку своїми власними очима, незважаючи на ліс рук з камерами. Хороший приклад — концерти Каньє Уеста, який ширяє над глядацьким морем на підвісних платформах, виступає разом з Джей-зі прямо посеред нього на високих вузьких п'єдесталах ("тронах", звідси і назва "Тронна тур"), службовців одночасно моніторами. Боно під час останнього туру U2, окрім основної сцени, "бігав" вздовж величезного обвешенного з чотирьох сторін екранами паралелепіпеда, розташованого в самому центрі натовпу.
Наступним логічним кроком у розвитку цієї нової сценографії став крок Емінема. Він впровадив в своє шоу візуальні ефекти, які видно з допомогою екранів телефонів. Виграшність обраного способу важко переоцінити. Використання технології доповненої реальності задовольняє смаки всіх фанатів — як тих, що за мобільну техніку, так і тих, що проти. У дослідженні Skidle зазначено, що 27% аудиторії концертів, які не використовують або майже не використовують телефони і готові підтримати заборону на цифрові пристрої під час шоу, назвали три головні причини свого ставлення: телефони відволікають від концерту, дратують і заважають перейнятися унікальністю відбувається (37%), заважають бачити артистів або сцену (20%), знімати або стирчати в соцмережах — акт неповаги до кумирів (8%). У випадку з доповненою реальністю ці фактори сходять на немає. Не важливо, де стояти і хто перед тобою, — весь AR-атракціон все одно можна побачити без перешкод. До того ж замість банальної фото - і відеофіксації люди зайняті спогляданням унікального, що триває тільки тут і зараз, візуального представлення.
Швидше за все, більшість музичних ідолів підуть цим шляхом — різноманітних ігор зі сценографією. Ризикувати зборами концертів небезпечно. Часи, коли гастрольні тури служили просування продажів альбомів, канули в Лету — ринок музичних дисків впав ще у 2001 р. з появою Napster і мережевого піратства. З тих пір гастролі стали головним джерелом заробітку для артистів. Продаж музики не врятував навіть iTunes в середині нульових: замість $17 за альбом у 2000 р. музичної індустрії прилітало лише $0,7 з куплених окремих треків, в кращому випадку $7 за весь альбом. Поява подписочных сервісів на зразок Spotify і Apple Music дали музичному ринку новий поштовх, але мало що змінили. Тому артистам доводиться їздити з концертами 10-11 місяців у році і писати нові сингли в дорозі. Іноді прямо після концерту на парковці за стадіоном.
Ризикувати зборами з концертів із-за своїх принципів подібно Джека Вайта наважаться одиниці. Куди простіше піти по шляху Емінема і Каньє: дати юрбі те, чого вона хоче, нехай і в новій сміливої упаковці.
