Квадробери та хобіхорсери. Чому батькам не варто переживати через пухнасті вуха і хвости

"ДС" розібралася, що треба знати про прояви самовираження батькам квадроберів та хобіхорсерів, а також поговорила із дитячим психологом, аби розібратися, чи безпечними вони є для формування та розвитку особистості. 

Що таке субкультура?

Субкультура — це група людей, яка відрізняється від основної культури суспільства своїми поглядами, стилем життя, цінностями, поведінкою та інтересами. Субкультури зазвичай формуються на основі спільних інтересів, хобі, музичних уподобань, політичних або соціальних переконань. Вони можуть мати власні норми, мову, символіку та стиль одягу.

Найвідоміші приклади субкультур включають панк, хіп-хоп, готичну субкультуру, гіпі та інші групи, які існують паралельно з домінантною культурою, але мають свою ідентичність. Найчастіше субкультури захоплюють молодь.

Це відбувається з багатьох причин. Молоді люди часто перебувають у періоді формування особистості та самопізнання, шукають власну ідентичність. Своєю чергою, субкультури пропонують їм простір, де вони можуть виразити свою індивідуальність, відчути належність до групи та віднайти свою унікальну ідентичність. Іноді це спосіб чинити опір соціальним нормам: молодь часто ставить їх під сумнів, а субкультури надають можливість протесту проти встановлених суспільних цінностей або обмежень, що дозволяє молодим людям демонструвати свою незалежність.

Підлітки також часто шукають однодумців зі спільними інтересами та переживаннями, а також прагнуть до самовираження. Субкультури пропонують креативні способи виразити себе, відмінні від загальноприйнятих стандартів. Крім того, медіа та соцмережі популяризують різні рухи та тренди, які стають привабливими для молоді, яка швидко адаптується до тенденцій, долучаючись до субкультур. У випадку квадроберів та хобіхорсерів саме соцмережі й стали їхнім витоком.

Хто такі квадробери?

Квадробери – це люди, що наслідують поведінку тварин. Квадробіка — це вид спорту родом з Японії, де задача спортсменів — пересуватися за допомогою чотирьох кінцівок, як тварини. Цьогоріч тренд почав стрімко набирати популярності в усьому світі, зокрема і в Україні, завдяки відео з TikTok. Відео, де діти у костюмах тварин пересуваються газонами навкарачки, дуже швидко ставали вірусними, набираючи мільйони переглядів. Поступово ідея з роликів перейшла до реального життя, надихаючи дітей надягати маски та іншу пов’язану з тваринами атрибутику, виходити у ній на вулицю і пародіювати поведінку тварин.

Існують також субкультури фуррі та теріян, з якими часто плутають квадроберів. Попри спільну ознаку твариноцентричності, ці течії мають і серйозні відмінності:

• Квадробери не вважають себе тваринами. Вони насамперед — про спорт та хореографію, а маски носять для образу. Деякі вправи для відео можуть бути досить складними і залишати по собі таку ж крепатуру, як і більш звичні для нас тренування в залі. Квадробери кажуть, що тваринні стрибки відволікають їх від повсякденних проблем і знімають стрес.
• Фурі наслідують героїв з мультиків — людиноподібних тварин з людськими характеристиками, як-то здатність говорити, мати людський інтелект, міміку чи прямоходіння. Це не нова субкультура, сучасний рух фурі зародився ще в 60-х, ширився у 90-х та нульових, а зараз — лише чергова хвиля його популярності. Такі люди втілюють свій образ у творчості або ж відіграють обрану рольову модель у житті.
• Теріантропи — ті, хто вважає себе тваринами. Представники субкультури переконані, що мають душу тварини, а людьми народились помилково.

Якщо ви побачите на вулиці дітей або підлітків у масках, рукавичках та з хвостами на гумках — найімовірніше, це все ж квадробери, адже цей рух найрозповсюдженіший. 

Хто такі хобіхорсери?

Хобіхорсинг — менш популярна в Україні, але дуже популярна у світі течія серед молоді. Це верхова їзда, проте не на справжніх конях, а на іграшкових. Вершники тренуються і змагаються між собою. Складність хобіхорсингу полягає в тому, що спортсмени виконують відразу дві ролі – вершника, а також коня, адже вони повинні рухатися так само, як би це робили справжні тварини. Цей спорт (також субкультурний) з’явився у Фінляндії кілька років тому і вже зараз його прихильників налічується щонайменше тисячі.

Основні адепти хобіхорсингу — підлітки, які роблять своїх "коней" (хобіхорсів) власними руками по викрійках. Ті, у кого добре виходить, також продають своїх "скакунів". Хобіхорсери, як і квадробери, вважають своє захоплення спортом, і досить серйозним, адже вони долають перешкоди, змагаються у швидкості стрибків через бар'єри, демонструють гнучкість, баланс та контроль над тілом, а висота планки для стрибка на чемпіонатах з хобіхорсингу може сягати 150 сантиметрів. 

Правила хобіхорсингу збігаються з правилами традиційного кінного спорту, зокрема таких дисциплін як виїздка та конкур. Під час виступу вершниця має тілом зімітувати вольт, діагональ, серпантин, бічні, тобто ті елементи, які виконує кінь на манежі. Як і квадробіка, хобіхорсинг набув стрімкої популярності через відео у соцмережах з тренуваннями, які також миттєво ставали вірусними та набирали шалену кількість коментарів. Але самі хобіхорсери кажуть також про привабливість і дружність до них ком'юніті та творчий підхід. Цікаво, що як і попередні субкультури, хобіхорсинг — не нове явище. Ще у 2020 році дитячий табір Scouts of Ukraine проводив захід, присвячений цій течії.

Належність до субкультур не має негативного впливу на психіку підлітка. Набагто небезпечнішим може бути булінг, пов’язаний із цим. На жаль, підлітки не завжди сприймають інакших — дітей ображають у соцмережах, сексуалізують, відкрито називають "хворими" та "такими, що потребують психіатричної допомоги", також на них можуть нападати у парках просто під час занять їхніми видами спорту і завдавати фізичної шкоди.

Чому ці субкультури набули популярності саме зараз?

Популярність таких захоплень у 2024 році можна пояснити технологіями та доступністю, каже психологиня та психоаналітикиня Христина Рахубовська. Сучасні технології дозволяють легко ділитися відео та фото в соцмережах, що спонукає молодь брати участь у незвичних активностях, які можна легко показати іншим.

Крім того, квадробінг і хобіхорсинг створюють можливості для колективних занять, що сприяє формуванню спільнот. Діти і підлітки можуть знайти однодумців і разом займатися цими видами спорту. Також саме ці захоплення мають інший привабливий аспект, спільний для всіх субкультур, — це шанс для підлітків проявити індивідуальність. Діти можуть створювати власні стилі, моделі та комбінації трюків, що стає формою самовираження. Крім того, сучасні діти та підлітки, яких також називають поколінням Альфа, є вільнішими у способах самовираження, ніж діти попередніх поколінь. Саме тому їхні захоплення можуть дивно виглядати для дорослих.

Як тваринні субкультури впливають на психіку дітей?

Христина Рахубовська пояснює, що насправді такі субкультури сприяють підвищенню емпатії: імітація тварин може допомогти підліткам краще розуміти емоції та поведінку інших.

Не менш важливим фактором є соціальна взаємодія: участь у субкультурах може створювати спільноти, де молодь взаємодіє, співпрацює та ділиться досвідом, що сприяє розвитку комунікативних навичок. Також залучення до нетрадиційних форм самовираження може допомогти підліткам приймати різноманітність у людській поведінці, зміцнюючи толерантність до інших. Крім того, ці субкультури заохочують креативність, дозволяючи підліткам експериментувати з власним образом і самовираженням.

Таким чином, такі практики можуть не лише розважати, але й позитивно впливати на соціальний та емоційний розвиток підлітків, допомагаючи їм орієнтуватися у складному світі соціальних взаємодій.

Але водночас захоплення субкультурами можуть нести й певні психологічні ризики. Зокрема, вони можуть призводити до соціальної ізоляції, стимулювати агресивну поведінку, ускладнювати самоідентифікацію та негативно впливати на емоційний стан, провокуючи сором або тривогу, якщо люди навколо не підтримують ці інтереси. Водночас, на думку психологині, навряд імітація поведінки тварин може сама по собі призвести до порушення меж реального та вигаданого світу. Це більшою мірою залежить від стану психіки дитини, ніж від її занять.

Що потрібно знати і як реагувати батькам?

Христина Рахубовська перераховує 7 підходів, які варто врахувати батькам, щоб правильно реагувати на захоплення дитини квадробінгом чи хобіхорсингом:

1. Відкритий діалог. Створіть комфортну атмосферу для спілкування. Запитайте дитину про її інтереси, що їй подобається в цих захопленнях, і як вона почала ними займатися. Слухайте уважно, без осуду.
2. Спостереження за поведінкою. Звертайте увагу на те, як це захоплення впливає на соціальні стосунки та повсякденне життя дитини. Чи зберігає вона дружні стосунки? Чи проявляє інтерес до інших активностей?
3. Оцінка емоційного стану. Якщо дитина виглядає щасливою і задоволеною, це може бути позитивним знаком. Однак якщо спостерігаються ознаки тривоги, замкнутості або агресії, це може свідчити про проблеми.
4. Залучення до активності. Якщо це можливо, спробуйте долучитися до захоплення дитини. Наприклад, відвідайте заходи, пов'язані з хобіхорсінгом або квадробінгом. Це допоможе зрозуміти, чому це їй цікаво.
5. Підтримка різноманітності. Заохочуйте дитину до різноманітних занять, щоб вона могла знайти баланс між цим захопленням та іншими інтересами.
6. Консультація з фахівцем. Якщо виникають занепокоєння щодо емоційного стану дитини або соціальних навичок, не соромтеся звернутися до психолога або консультанта, який може допомогти розібратися у ситуації.
7. Моніторинг впливу. Важливо стежити за тим, як захоплення впливає на навчання і повсякденні обов'язки. Якщо це починає заважати іншим аспектам життя, варто обговорити це з дитиною.

Загалом, підтримка і розуміння з боку батьків можуть допомогти дитині зберегти здоровий підхід до захоплення і уникнути можливих проблем, підсумовує спеціалістка.

Тож квадробінг і хобіхорсинг можуть бути позитивним способом залучення дітей до фізичної активності та спілкування з однолітками. Вони заохочують рухливість, сприяють зміцненню здоров'я, розвитку фізичних навичок. Діти мають змогу зустрічатися і спілкуватися з однолітками, що зміцнює їхні соціальні навички та підтримує формування дружніх стосунків, а також допомагає експериментувати з власними інтересами та креативністю.

Однак, якщо захоплення стає нав'язливим або викликає труднощі в спілкуванні з іншими, це може свідчити про внутрішні проблеми. Важливо, щоб діти розуміли межі між творчістю та соціальними нормами, щоб уникнути негативних наслідків. Крім того, якщо дитина повністю занурена в субкультуру і відмовляється від інших активностей, це може призвести до соціальної ізоляції. Також не слід забувати й про елемент булінгу, до якого схильні діти й підлітки, й потрібно бути насторожі, аби захистити свою дитину і проінструктувати її, як діяти у надзвичайних ситуаціях, коли батьків немає поряд. Адже проблема булінгу не лише у тому, що він може доходити до насильства з боку того, хто його вчиняє, але й у глибоких психологічних травмах, які може лишати по собі.