Курбан-байрам в подарунок. Чому Зеленський згадує про кримських татар раз у році
У День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу президент Володимир Зеленський зустрівся з представниками Меджлісу і пообіцяв їм мечеть в Києві та святкування Курбан-байраму і Рамазан-байраму на державному рівні
Незважаючи на те, що українсько-російська війна почалася саме в Криму, політика України стосовно деокупації півострова залишається стабільно слабкою. На міжнародному рівні частіше говорять про Донбас, про російських найманців, про збитий малайзійський "Боїнг", але сором'язливо замовчують проблему Криму і його жителів, згадуючи про них як би між справою. Та що там, навіть на обмінах полоненими кримськотатарські прізвища фігурують вкрай рідко. Тільки в березні 2020 р. в списки на обмін вперше були включені 86 кримських татар. До цього ж із російського полону вдалося висмикнути тільки Ільмі Умерова і Ахтема Чийгоза, причому не без допомоги Туреччині. За минулий рік окупаційний суд Сімферополя вирішив випустити з СІЗО тільки одного татарина - Едему Бекірова, якому змінили запобіжний захід на зобов'язання про явку в суд.
Створюється враження, що Банкова згадує про кримських татар лише кілька разів у році. 18 травня, чітко до пам'ятної дати - Дня пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу, президент Володимир Зеленський зустрівся з представниками Меджлісу. Пізніше Офіс глави держави випустив прес-реліз, в якому скупо інформував, мовляв, ніхто не забутий, ніщо не забуте. Інтерес громадськості викликала хіба що намір президента підписати указ, згідно з яким Курбан-байрам і Рамазан-байрам отримають статус державних релігійних свят, та ще намір побудувати в Києві мечеть.
В Україні проживає близько 280 тис. кримських татар, які переважно сповідують іслам. І визнання головних мусульманських свят на державному рівні - справді сильний крок, який символізує важливість кримськотатарського народу для України. Ось тільки є один нюанс. Досі побудувати мечеть в будь-якому місті материкової частини України - серйозна проблема. Землі немає, то дозволів, і в результаті більшість українських мусульман змушені молитися у абияк пристосованих для цього будівлях. І це ставить нашій країні вкрай неприємний діагноз. Такі питання повинні вирішуватися на рівні місцевої влади, а якщо кримським татарам доводиться оббивати поріг президента, щоб домогтися будівництва, справи у нас погані.
Про проблеми кримських татар в Україні воліють не говорити - як на побутовому, так і на вищому рівні. Крим майже не фігурує у випусках новин загальнонаціональних телеканалів - наприклад, за березень 2020 р. на головних українських телеканалах вийшло всього чотири сюжету про події на півострові (для порівняння: про Київі вийшло 1352 сюжети, про Донецьку область - 168). Регулярно про проблеми півострова розповідає тільки кримськотатарський канал ATR, який на початку 2020 р. опинився на грані закриття через зупинення фінансування з державного бюджету. Розблокувати передачу коштів уряд зміг лише на початку травня, але через півроку "фінансової голодування" керівництву каналу довелося звільнити 45% співробітників. Так що в медійну сферу Крим майже не потрапляє. Здається, про кримських татар просто вирішили забути, не згадувати, щоб не дратувати Росію зайвий раз. Як кажуть, з очей геть - з серця геть.
Зробили вигляд, що забули й про одну з ключових проблем - надання кримських татар національно-територіальної автономії у складі України. Робоча група з напрацювання пропозицій, змін і доповнень до Конституції щодо АР Крим була створена ще в 2017 р. До її складу увійшли народні депутати всіх фракцій, провідні правозахисники і юристи, а також представники Меджлісу. Основний текст законопроекту був готовий у квітні 2018 р., після чого тривала робота над узгодженням і внесенням доповнень. 9 серпня 2019 р., в День корінних народів світу, новообраний президент Володимир Зеленський зустрівся з представниками кримськотатарського народу і запевнив, що готовий скликати конституційну комісію, щоб розглянути підготовлені поправки до глави 10 Конституції, а після цього винести законопроект на розгляд Верховної Ради. Але час минав, і на Банковій знову все затихло, і питання кримських татар перестали піднімати на найвищому рівні.
Коли ж настало 18 травня і про Крим знову довелося згадати, Офіс президента вирішив обмежитися тільки мечеттю, Курбан-байрамом і робочою групою, яка повинна виявляти проблеми кримських татар. Про національно-територіальну автономію не згадали. Здається, кримські татари для Банкової знову "не на часі". Тим більше що незрозуміло, чи зможе набрати розколота монобільшість необхідні 300 голосів для внесення поправок у Конституцію, а зайвий раз демонструвати п'яту колону всередині правлячої партії нікому не хочеться.
Адже кримські татари могли б стати потужною зброєю України в боротьбі проти російської окупації на міжнародному рівні. Крим повинен стати невід'ємною частиною порядку денного - не може існувати питання окупації півострова окремо від питання незалежності та територіальної цілісності України. Сподіваюся, цьому процесу сприятиме Еміне Джапарова, яка незабаром обійме посаду першого заступника міністра закордонних справ.
Влади звикли загравати з кримськими татарами - в основному напередодні виборів. До окупації приблизно 15% жителів Криму складали татари, і їх голоси могли вплинути на підсумки голосування. Тому проукраїнські політичні сили час від часу намагалися схилити їх на свою сторону. Однак цей процес часто був одностороннім: політики використовували кримських татар, які практично нічого не отримували взамін. Здається, зараз саме час віддати борги.
