Гаманець або життя. Як Держкіно проміняло хороші фільми на Дзідзьо і "Скажене весілля"

На цей раз мова йшла про гроші.Точніше, про розподіл тих жалюгідних крихт, які уряд виділив на фінансування кінематографа, забравши левову частку під приводом боротьби з пандемією коронавірусу.

Що не так з результатами 14-го пітчингу Держкіно

Отже, в кінці вересня Держкіно провело другий тур 14-го пітчингу (конкурсного відбору кінопроєктів, що претендують на державну фінансову підтримку). Організаційна складність полягала в тому, що окремі конкурси для документальних, анімаційних, ігрових фільмів і серіалів об'єднали в один — через нестачу коштів. Тому цей пітчинг виявився найтривалішим за весь час проведення — презентації тривали два тижні.

Відбір проходив у три тури. Спочатку презентації оцінювали 13 експертних комісій — по кількості категорій: "Неігрові національні фільми" — документалістика, "Ігрові повнометражні фільми художньої та культурної значущості (авторські), національні" — тобто артхаус, "Ігрові повнометражні національні (для широкої глядацької аудиторії)" — жанрове кіно, і т. д. На основі оцінок експертів формувалися рейтинги в кожній категорії. Проєкти, що набирали 35 і більше балів, виходили в другий тур, де продюсери і кінематографіст(к)и знову повинні були захищати свої ідеї, а експерти — знову голосувати. І, нарешті, список переможців (65 фільмів різних жанрів і метражу та сім серіалів) затвердила Рада з державної підтримки кінематографії. Галас, власне, і піднявся після оприлюднення її рішень.

Тому що остаточний вердикт радикально не збігся з оцінками експертів: частина проєктів, що перемогли за балами в своїх категоріях, залишилися без фінансування, зате державними грошима ощасливили тих, хто був навіть не в першій десятці.

Зокрема, в категорії "Ігрові повнометражні національні" без грошей залишилися "Наші котики 2, або Таємниця жіночого монастиря" (перше місце, режисер — Володимир Тихий), "Олена Теліга. Неймовірна" (третє місце, Роман Бровко), "2014. Вторгнення "(четверте місце, Дмитро Малков). Зате отримають фінансове вливання "Батько" (21-е місце, Олег Масленніков), "Сусідка" (16-е місце, Наталія Пасецька), "Ольга" (15-е місце, Клей Штауб), "Скажене весілля 3" (14-е місце, Любомир Левицький).

В "Ігрових повнометражних фільмах спільного виробництва, мажоритарна копродукція" друге, третє і четверте місця зайняли відповідно "13 січня" (Антон Гойда), "Життя Антона" (Юлій Мироненко) і "Рахувати до десяти" (Олександра Бровченко), проте в щасливчиків, які отримали фінансування, — "Киснева станція" (12-е місце, Іван Тимченко), "Її би звали Марта" (сьоме місце, Дар'я Трегубова), "Близнюки" (пʼяте місце, Єва Нейман).

"Неігрові фільми національні". Без грошей залишилися: перше місце — "Донбаський синдром" (Оксана Малашенкова), шосте місце — "Поверни моє імʼя" (Дмитро Глухенький, Кирило Нечмоня), сьоме місце — "Наша Антарктида: історія українців на Південному полюсі" (Марина Ткачук, Олена Мошинська), восьме місце — "Революція на граніті: робота над помилками" (Тарас Ткаченко). Зате фінансування виділили фільму, який посів 20-е місце, — "Це моє море" (Надія Парфан), 19-е місце — "Зовсім не страшне кіно" (Єлизавета Стрий), 15-е місце — "Побачити небо" (Олег Чорний), 14-е місце — "Бартка "(Володимир Бакум).

Режисерка Лариса Артюгіна, сценаристка Ірена Роздобудько, продюсери Юлія Синькевич, Андрій Суярко та Ігор Савиченко заявили, що виходять зі складу експертних комісій. Колишній голова Держкіно Пилип Іллєнко впевнений, що на раду та експертів чиниться тиск з боку Міністерства культури і інформаційної політики. Українська гільдія режисерів і українська кіноакадемія закликали переглянути результати пітчингу.

Як виправдовується Держкіно

Через три дні після оголошення результатів члени ради виступили з роз'яснюваним коментарем. Основні тези такі:

• Загальна сума державної підтримки проєктів, які згідно з рішенням експертних комісій отримали прохідні 35 балів, склала 2,5 млрд грн, що вп'ятеро перевищує весь бюджет на фінансування кіногалузі в 2020 р.;
• Виходячи з цього, рада врахувала побажання членів експертних комісій, проте була змушена прийняти рішення (як це і передбачено порядком і критеріями творчого відбору), яке у повному обсязі не збігається з їх оцінками;
• В остаточному списку немає жодного проєкту, яким експерти поставили середню оцінку менше 35 балів.

Оцінка, за словами ради, йшла за наступними критеріями:

• оригінальність і якість сценарію;
• досвід заявника як продюсера або виробника фільму відповідного жанру — економічні результати (зокрема, касові збори фільмів), результати участі у вітчизняних або міжнародних кінофестивалях, економічна ефективність розповсюдження фільмів в Україні і за кордоном, рейтинги телевізійного перегляду під час трансляції фільму, ефективність продажів або переглядів в інтернеті;
• аналогічно фестивальні та економічні успіхи режисера;
• прогнозоване співвідношення вартості виробництва фільму та якості виробленого фільму, терміни його виробництва.

Список переможців, про які говорять експерти ради, виглядає солідно.

Мирослав Слабошпицький, автор легендарного "Племені", отримає фінансування нового проєкту "Антропоцен", якого фестивальний світ чекає вже більше пʼяти років.

Талановита режиссерка Марина Степанська отримає фінансування на серіал "Кава з кардамоном", а Тарасу Ткаченку виділили гроші на документальний цикл "Чорнобиль".

Також отримають фінансування довгоочікуваний дебют "Ти — космос" номінанта Європейської кіноакадемії Павла Острикова; другий фільм лауреатки Венеціанського фестивалю Наталії Ворожбит "Демони"; другий фільм лауреата фестивалю в Карлових Варах і володаря "Золотої дзиги-2020" Антоніо Лукича "Люксембург, Люксембург"; друга ігрова картина від висуванця від України на "Оскар" Романа Бондарчука "Редакція".

Отримали підтримку відомі автори масового кіно: Ахтем Сеїтаблаєв — для драми "Мирний 21", Михайло Хома (Дзідзьо) — для комедії "Де гроші?", Любомир Левицький — "Скажене весілля 3".

У секції копродукціонних фільмів рада підтримала заявки класика польського кіно Філіпа Байона; одного з найтитулованіших режисерів Болгарії, українця за походженням Васила Баркова; автора попередньої української копродукції "Ізі" Андреа Маньяні; перспективного молодого автора Юрія Речинського.

Отримали можливість працювати над своїми проєктами такі визнані майстри документалістики, як Сергій Буковський, Андрій Загданський, Надія Парфан, Олексій Радинський. Серед аніматорів підтримані лауреат Берлінського кінофестивалю Степан Коваль, один з кращих сучасних українських анімаційних режисерів Анатолій Лавренишин.

Навіщо Держкіно міняє якісні фільми на Дзідзьо

Начебто все виглядає добре: здебільшого названі режисери(ки) гідні всілякої підтримки і з високою ймовірністю знімуть успішне, якісне кіно. Також згідно зі статтею 9 Закону України "Про державну підтримку кінематографії в Україні" та пункту 18 Порядку критеріїв проведення творчого конкурсу, оцінки експертних комісій дійсно мають суто рекомендаційний характер. Утім, диявол, як завжди, в деталях.

По-перше, є стійке відчуття дежа вю. Щось схоже вже було і не так давно. Вже був скандальний 11-й пітчинг у минулому році, коли по команді з Мінкульту рада теж кардинально переглянула результати і з 101 проєкту (деякі з режисерів вже встигли почати знімати) залишили тільки 46, дуже боляче вдаривши по розвитку галузі.

По-друге, відсилання до попередніх результатів — це відродження вщент розкритикованої професіоналами ідеї коефіцієнтів рейтингової успішності продюсерів і режисерів, яка була задіяна попереднім керівництвом Мінкультури.

По-третє — на це роблять наголос критики результатів відбору — рада звернулася до нових критеріїв вже після другого туру.

По-четверте — якщо вже так важливо було підтримати максимальну кількість перспективних авторів, то проєкти на кшталт "Скаженого весілля" або "Де гроші?" від Дзідзьо з їх зоряним акторським складом і успішною діловою репутацією, що виробляють компанії, цілком могли б обійтися без державних вливань — продюсери легко знайшли б приватні інвестиції.

Список подібних питань можна продовжувати і продовжувати. Причини ж кризи на поверхні. Почати хоча б з того, що нинішнє керівництво Держкіно було продавлено на пост після сумнівних маніпуляцій у Національному агентстві з питань державної служби. Перемогла в тому конкурсі колишня агрочиновниця і податковий інспектор Марина Кудерчук, яка за неповний рік, встигла увійти в жорсткий конфлікт практично з усім кіноспівтовариством, і, як показали її дії і заяви, кінематограф як вид мистецтва і як індустрія їй глибоко нецікаві; головне — просто передавати думку вищестоящих інстанцій. На жаль, і рада регулярно опиняється в ролі виконавця примх влади.

Але все-таки справа не в окремих іменах. І некомпетентність, і кричущий недолік коштів, і непрозорість рішень — це наслідки недосконалої системи державного управління в цілому і культури зокрема. Але те, що раніше було лише окремими недоліками, після приходу нинішнього керівництва країни, стало схожим на катастрофу. І не схоже, що ситуація покращиться в найближчому майбутньому. А те, що весь цей хаос безпосередньо позначиться і на кількості, і на якості українських фільмів, нікого з можновладців, схоже, не хвилює.