Корови з шоколадним молоком. Чому в американських школах можна бити дітей

Керівництво шкільного округу Three Rivers в штаті Техас (США) дозволило педагогам виховувати підростаюче покоління за допомогою паддлов - спеціальних дерев'яних лопаток. Щоправда, право "дати по попі" буде мати виключно директор або завуч і то після письмового дозволу батьків. Як правило, карають за суворо визначеними правилами в кабінеті директора - перед усім класом провинився шльопати заборонено.

Примітно, що в останні кілька десятиліть паддл в масовій свідомості асоціюється швидше з еротичними іграми, ніж зі школою. Вся справа в тому, в більшості цивілізованих країн світу бити дітей у навчальних заклади заборонено.

Фізичні покарання при навчанні були повсюдною практикою ще якихось сто років тому. Першою країною, що відмовилася від навчання різками, стала річ Посполита - там гамселити учнів припинили у 1783-м. У багатьох європейських країнах пороти учнів перестали лише в ХХ ст. Хоча процес цей неабияк затягнувся: якщо в Нідерландах бити школярів заборонили в 1920-му, то в Греції в 1998-му прийняли рішення про заборону тілесних покарань в початкових школах, а в середніх школах порка потрапила під заборону лише в 2005 р.

Однак фізичні покарання в тій чи іншій формі до цих пір можна в більш ніж 50 країнах світу. У тому числі в 19 штатах США. Цікаво, що в переважній більшості випадків фізичні покарання у Штатах застосовують до хлопчиків. За американською статистикою, за 2009-2010 рр. з 218,5 тис. дітей, які отримали по попі в школі, лише близько 50 тис. склали дівчатка. Всього ж фізичні покарання застосовували майже в кожній десятій американській школі.

Проти "навчальної прочуханки" за традицією виступають правозахисники і психологи. Комісія Об'єднаних Націй з прав дитини вважає, що фізичне покарання, що заподіює біль у будь-якій мірі і незручність, - це перевищення повноважень щодо дітей. Результати дослідження, проведеного в США кілька років тому, дають підстави стверджувати, що діти, які піддавалися тілесним покаранням під час навчання, стають більш агресивними, набувають більше злочинних схильностей, у них гірше розвивається мова і інтелект. А у дорослих, яких в дитинстві били, частіше виникають психологічні розлади і залежність від алкоголю або наркотиків.

Між тим, за даними дослідження, проведеного в США за результатами 2009-2010 навчального року, понад 70% батьків виступало за фізичні покарання дітей. При цьому відмінності у ставленні до прочуханки серед представників різних соціальних груп були не такими вже й істотними: якщо серед осіб без середньої освіти за виховання ременем виступали 78% опитаних, то серед осіб з університетською освітою, їх було 67%. Причинами такого ставлення до дітей зазвичай називають історичні традиції, а також той факт, що населення штатів, де учнів можна відшмагати за провину, більш релігійно, ніж тих штатів, де побої дітей вважаються дикістю. Крім того, сучасні діти набагато більш незалежні, ніж їх батьки, так що дорослі часто вважають фізичне покарання найдієвішим способом закріпити власний авторитет. Недарма в Америці необхідно дозвіл батьків для застосування фізичних покарань в школі. Хоча ідею "биття визначає свідомість" підтримують не тільки за океаном.

Приміром, наприкінці минулого року в Казахстані провели опитування про допустимість фізичних покарань щодо дітей. В результаті близько 75% опитаних висловилися за рукоприкладство як елемент виховного процесу. А в травні цього року в Держдумі РФ на засіданні Міжфракційної депутатської групи щодо захисту християнських цінностей архімандрит Феофілакт вніс пропозицію дозволити батькам фізичне покарання нащадків. Оскільки це відповідає православним традиціям і ще тому, що дітей не можна рівняти з дорослими.

Навіть наші вітчизняні політики відзначилися в питанні прочуханки". Так, у травні минулого року депутат Київської міської ради Ігор Мірошниченко заявив, що за російську мову в школах "іноді можна звернутися і до батогу". Правда, пізніше зазначив, що мав на увазі не тілесні покарання, а всього лише політику батога і пряника щодо українізації.

Питання "бити чи не бити" в Україні досі залишається дискусійним. Як в середовищі педагогів, так і серед батьків. Хоча публічно говорити про це не прийнято. Незважаючи на те що в Україні бити дітей у школах не можна, такі випадки аж ніяк не рідкісні. Часто інформація про факти фізичного впливу на учнів стін школи не покидає. А вчителі, які розпускають руки, в своє виправдання кажуть, що їх "довели" - спробуй впоратися з малолітньою шибеником, який тебе ні в що не ставить.

Проблему відносин вчителя і дитини повинна ліквідувати освітня реформа "Нова українська школа", необхідність впровадження якої постійно підкреслює глава МОН Лілія Гриневич. Нові положення, за яким повинна працювати вітчизняна школа, передбачають зовсім інший принцип побудови діалогу між педагогами та учнями. Як зазначають в МОН, в першу чергу вчитель повинен пам'ятати, що кожен учень - особистість.

Про те, чи спрацює такий підхід, так і буде він взагалі введений, говорити поки рано. Хоча, як показує практика, порка на результатах навчання не особливо-то і позначається: за даними опитування, проведеного в червні цього року, майже 10% американців упевнені, що шоколадне молоко дають коричневі корови.