Комуністична "Годзілла". Як у Північній Кореї будували свій Голівуд

У середу, 18 квітня, в Сеулі у віці 91 року померла відома південнокорейська актриса Чхве Ин Хі. У 70-ті її викрали спецслужби КНДР - разом із чоловіком-режисером вона повинна була зробити північнокорейський кінематограф великим. У КНДР стверджують, що ніякого викрадення не було.

В 60-е Чхве Ин Хі була справжньою зіркою південнокорейського кіно. Більшість зоряних ролей Чхве Ин Хі зіграла у фільмах свого чоловіка - режисера Сін Сан Ока. У 60-ті він щорічно випускав по дві-три картини, причому кожна з них була комерційно успішною. Колеги по цеху навіть прозвали Сін Сан Ока принцом корейського кіно. У 1962-му картина Сін Сан Ока "До останнього дня" отримала "Срібного ведмедя" на Берлінале. Через рік на премію "Золотий ведмідь" була номінована його картина "Червоні ворота".

Однак на початку сімдесятих золота ера південнокорейського кінематографа закінчилася: у країні встановилася Четверта республіка Південної Кореї, влада почали суворо цензурувати кінокартини. Сін Сан Ок продовжував знімати фільми, що йдуть врозріз з лінією партії, так що глава республіки Пак Чонхи розпорядився закрити студію режисера.

У цей час у Північній Кореї син тодішнього правителя країни Кім Чен Ір з захватом дивився голлівудські фільми і мріяв створити подібну кінофабрику в своїй країні - щоб світова спільнота перестало із засудженням дивитися на діяльність Трудової партії КНДР. Подейкують, що в особистій колекції Кім Чен Іра було понад 20 тис. кінофільмів. У 1973 р. він навіть написав працю "Про кіномистецтво", обов'язковий для вивчення всіма працівниками місцевої індустрії. Але все північнокорейські фільми виглядали однаково убого: у всіх фільмах герой протистояв імперіалістам і жертвував собою заради країни. Нічого, крім сміху, за кордоном ці картини не викликали. Посилення цензури в Південній Кореї стало вдалим приводом роздобути іменитих зірок кіно для роботи в Північній Кореї. Причому методи, якими Кім Чен Ір вирішив будувати свою Фабрику мрій, теж були цілком голлівудськими.

У 1978-му актриса Чхве Ин Хі вирушила в Гонконг. І пропала. Сін Сан Ок, з яким актриса на той момент була в розлученні, відправився шукати колишню дружину. І теж зник.

Через деякий час виявилося, що колишнє подружжя знаходяться в Пхеньяні. Існують дві версії, що пояснюють те, як Син Сан Ок і Чхве Ин Хі потрапили в Південну Корею. За однією з них, актрису і режисера просто викрали співробітники північнокорейських спецслужб і змусили знімати кіно для КНДР. За іншою - Сін Сан Ок свідомо приїхав у КНДР за запрошенням Кім Чен Іра. Той нібито пообіцяв, що режисер зможе знімати будь-які фільми, які забажає, тоді як на батьківщині Сін Сан Ока труїла преса, а влади погрожували посадити за ґрати. Деякі дослідники стверджують, що Сін Сан Ок розіграв власне викрадення. Кім Чен Ір нібито пообіцяв режисерові, що той отримає доступ до депозиту в розмірі $2,5 млн. Правда, після того, як зніме "правильний і якісний фільм.

"Ми посилаємо своїх людей в Східну Німеччину, щоб вивчати монтаж, Чехословаччину, щоб вивчати технологію, і в Радянський Союз, щоб вивчити постановку. Крім цих країн ми не можемо більше посилати своїх людей куди-небудь, так як решта - ворожі держави... Я визнаю, що ми відстаємо в методах кіновиробництва. Ми повинні знати, що ми відстаємо, і докласти зусиль, щоб виростити нове покоління кінорежисерів", - такі слова Кім Чен Іра в своїй книзі "Ілюзорна утопія" пізніше процитує Чхве Ин Хі.

У КНДР стверджували, що режисер і актриса самі попросили політичного притулку. На цьому тривалий час наполягали і південнокорейські спецслужби. У той же час існує версія, що викрадений Син Сан Ок двічі намагався бігти з КНДР. У підсумку він провів за ґратами кілька років і після ретельної ідеологічної обробки став оспівувати Кім Чен Іра. Той, до речі, знову повінчав колишніх подружжя.

Як би там не було, Сін Сан Ок зняв у Північній Кореї сім фільмів. Причому немислима річ: вперше в історії КНДР у кінострічках йшлося не про любов до великому лідеру, а про стосунки чоловіка і жінки. Сін Сан Ок першим в Північній Кореї зняв фільм-катастрофу і показав на екрані поцілунок.

У книзі спогадів режисер писав, що Кім Чен Ір добре розбирався в кіно. Саме він і став продюсером картин, які знімав Сан Сан Ок. Найвідоміший їхній фільм - "Пульгасарі", що вийшов на екрани в 1985-м. Це своєрідна комуністична "Годзілла" - картина розповідає про монстра, який допомагає селянам боротися проти землевласника. В основу стрічки лягла легенда про помісі буйвола, ведмедя, слона і тигра, харчується залізом, - неприкрита алюзія на капіталізм.

В цьому ж 1985-му Чхве Ин Хі отримала приз Московського міжнародного кінофестивалю (ММКФ) як краща актриса за роль у фільмі Sogum.

Вихід "Пульгасарі" Кім Чен Ір назвав перемогою північнокорейського кінематографа. І вирішив, що її неодмінно повинні побачити під усьому світі. У березні 1986-го Сін Сан Ок і Чхве Ин Хі поїхали в Відень на переговори про випуск стрічки в міжнародний прокат. Примітно, що пара і раніше бувала за кордоном, де дуже тепло відгукувалася про Кім Чен Іра. Проте в той раз у Відні режисер і актриса першим же ділом вирушили до посольства США з проханням надати їм політичний притулок. Повертатися на батьківщину Сін Сак Ок не хотів - там були впевнені, що він добровільно втік в Пхеньян. По чуткам, їм вдалося вивезти не тільки фільми і записи своїх приватних бесід з Кім Чен Іром, але й ті самі мільйони, які лежали на депозитному рахунку.

В Америці Сін оселився в Каліфорнії, де під псевдонімом Саймон Шин зняв фільм "Три ніндзя: Кісточками вгору" (англ. 3 Ninjas Knuckle Up). Правда, особливого успіху стрічка не мала. Як і своєрідний ремейк "Пульгасарі" під назвою "Галгамет", сценарій до якого написав Сін Сан Ок. Так що більшу частину часу режисер писав роботи з теорії кіно.

В кінці 90-х Сін Сан Ок і Чхве Ин Хі повернулися в Південну Корею. Сін Сан Ок помер у квітні 2006-го, його дружина Чхве Ин Хі - у квітні 2018-го. Але про те, чи було їх викрадення реальним або інсценованим, досі достеменно нічого не відомо. Чим не сюжет для нової картини?