Коли ми всі помремо. Як Україна побраталась з Сирією і Сомалі

17 липня в Женеві Всесвітня організація охорони здоров'я та міжнародна організація Дитячий фонд ООН ЮНІСЕФ (англ. UNICEF - United Nations International children's Emergency Fund) випустили спільний звіт по імунізації дітей грудного віку за 2016 р. Простіше кажучи, відрапортували про те, як у світі йдуть справи з найважливішими дитячими щепленнями. В основному під цю категорію потрапили вакцини від кашлюку, дифтерії, правця (КДС), а також кору. В даний час вони щорічно дозволяють запобігати 2-3 млн випадків смерті.

Так от, в цілому світова ситуація у цій сфері не ідеальна: процентна частка дітей, які пройшли повний курс регулярної імунізації, тримається на рівні минулого року. Конкретніше, становить 86%, тоді як для надійного контролю над небезпечними інфекціями повинна дорівнювати як мінімум 90%. За новими даними, цей рівень охоплення вакциною КДС на національному рівні вже досягли і закріпили 130 194 держав - членів ВООЗ. Щоб "підтягнути" до нього інші 64 країни, в них необхідно системно вакцинувати ще близько 10 млн немовлят.

Але з точки зору спостерігачів на місцях, загальна прищеплювальна ситуація в світі схоже середньої температури по лікарні. Тому що існують країни, де охоплення немовлят вакцинацією наближається до 100%, а є регіони, де про щеплення не чули взагалі. В абсолютних цифрах це виглядає як 116,5 млн немовлят, які отримали рятівну КДС-вакцину всі три рази протягом першого року життя, проти 12,9 млн ровесників, які не мають жодного щеплення. Це майже кожен десятий дитина на Землі. Крім того, між тими і цими знаходяться ще близько 6 млн малюків, що почали, але не закінчили необхідну імунізацію в строк.

Особливо критичною ситуація виглядає в країнах, де життєво важливою вакцинацією охоплено менше 50% дітей. Це Сирійська Арабська Республіка, Нігерія, Сомалі, Південний Судан, Центральноафриканська Республіка, Екваторіальна Гвінея і Україна. А за останній рік (з 1 липня 2016 р.) повний курс вакцинації від кашлюку, дифтерії, правця в нашій країні пройшли менше 2% однорічних малят.

Вакцинація&цивілізація

Левової частки щеплених вакциною КДС діточок випало народитися за межами зони уваги системи охорони здоров'я. "Ці діти з великою ймовірністю не отримують ніяких інших базових медичних послуг, - пояснює директор департаменту ВООЗ з імунізації, вакцин і біологічних препаратів д-р Жан-Марі Окво-Белі. - Якщо ми хочемо розширити глобальний охоплення імунізацією, необхідно доставляти медичні послуги тим, хто залишається неохваченным. Кожен контакт з системою охорони здоров'я слід розглядати як можливість для імунізації".

Дійсно, з усіх малюків, все ще не захищених від правця, дифтерії та кашлюку, 7,3 млн дітей живуть у важких умовах: далеко від цивілізації, в вразливості від природних факторів і гуманітарних криз, в країнах, що страждають від конфліктів. Таким чином, ситуація з вакцинацією в зазнала російської агресії Україні навіть може вважатися зрозумілою. Але лише формально.

Об'єктивно наше становище порівняти з ситуацією в братських за не-вакцинації країнах. За винятком окупованих територій, українські лікарні та поліклініки зі штатними фахівцями стоять на своїх місцях. Приватні клініки теж працюють. "Швидкі" приїжджають. Словом, в тому, щоб зустрітися з лікарем, проблеми немає. Отже, принципова недоступність медичних послуг, про яку говорив пан Окво-Белі, - це не про нас. Так яким же чином Україна стала зразком КДС-прищепної недостатності?

Хто винен

Спробуємо розглянути найпоширеніші версії

1. Нестача вакцин.
Так, така ситуація дійсно була. І навіть у постмайданній історії - в 2014-2015 рр.

Але в 2015 р. Верховна Рада прийняла Закон України "Про здійснення державних закупівель", згідно з яким усі права на придбання всіх необхідних вакцин були передані ЮНІСЕФ. Організація і прийняла рішення про закупівлю цельноклеточной КДС індійського виробництва. В кінці 2016 р. перші партії цієї вакцини вже були поставлені в Україну.

2. Неякісність вакцин.
Ця думка аргументується тим, що раніше для масової профілактики правця, дифтерії та кашлюку застосовувалася інша вакцина.

У нинішньої вакцини дійсно є відмінності від попередньої ацеллюлярной (безклітинній) КДС з Росії. Позитивні (і в наших умовах зовсім безцінні) - формування стійкого імунітету. Негативні - більш виражені поствакцинальні реакції, включаючи локальну болючість у місці введення та грипоподібні симптоми. Ці скарги, що потребують додаткової корекції у вигляді призначення симптоматичних засобів (наприклад, знеболюючих, протизапальних, жарознижуючих та/або протиалергічних препаратів), спостерігаються приблизно у 30% щеплених малюків.

3. Недовіра до щеплень та службі охорони здоров'я в цілому.
Логічно абсолютно неможливо пояснити, чому добре аргументовані заклики відомих фахівців у сфері охорони здоров'я ігноруються, тоді як будь-які антипрививочные тексти негайно репостятся в соцмережах і вважаються "істиною в останній інстанції".

Безумовно, в українській медицині не все гладко, інакше не мало б сенсу піднімати питання про її реформу. Але поки у випадках розвитку критичних станів у дітей та дорослих (у тому числі з вини вакциноконтролируемых захворювань) ми дзвонимо в швидку допомогу і сподіваємося на професійну допомогу лікарів, зайнятих в існуючій системі, у питанні профілактики тих же злий не довіряти їм дивно. Тим більше, що на відміну від профілактичних щеплень, з лікувальними сироватками від правця, дифтерії і т. д. в країні дійсно є проблеми.

4. Відсутність доброї волі до вакцинації на тлі відсутності механізмів примусу до неї.
Мабуть, самий багатогранний аспект. І, на жаль, вирішальний.

Показники імунізації населення України послідовно знижуються з тих пір, як рідне держава припинила чинити прямий тиск у будь-яких питаннях підтримки здоров'я громадян. Зник навіть ризик неможливості віддати чадо в дитячий сад або школу через відсутність щеплень. А трагічний досвід втрат синів і дочок від правця, дифтерії та кашлюку, стимулює високу прихильність профілактики цих захворювань у жителів найбільш неблагополучних країн третього світу, поки не прийняв масовий характер.

Мінздрав попереджає - і програє

Попередження кашлюку, дифтерії, правця, а також інших вакциноконтролируемых інфекцій в усіх країнах світу передбачає своєчасну вакцинацію і ревакцинацію дітей у відповідності з актуальним календарем щеплень, затвердженим місцевим Моз. Календар, що діє на сьогоднішній день, затверджено наказом №551 Моз України і набрав чинності з 1 січня 2015 р. Безумовно, строки, зазначені в ньому, можуть зсуватися: хворим щеплення не робляться. Але це не означає, що пропущене автоматично стає непотрібним.

Кінцева відповідальність за повноцінну імунопрофілактику дітей лежить на їх батьках. Або особі, що їх замінює. Узяти це завдання на себе в демократичному суспільстві не може сама бездоганно організована система охорони здоров'я. І більше того - не має. Єдина її обов'язок - забезпечити доступність необхідних щеплень. Щодо вакцин від кашлюку, дифтерії та правця в Україні завдання поки вирішена.

Правда, і тут є підводні камені. Вакцина не вічна. Якщо не використовувати її вчасно, вона пропаде. Так, у 2015 р. населенням залишилися незатребуваними 86,8% вакцин, отриманих в якості гуманітарної допомоги від міністерства праці, охорони здоров'я та соціального захисту Грузії, і 24,8% вакцин, на тих же умовах наданих ЮНІСЕФ. У перекладі "з людського на економічний" це означає, що через нехтування українців до імунопрофілактики Моз довелося викинути 13 млн грн. За що, звичайно ж, його нещадно і дружно розкритикували на всіх можливих рівнях.

Між тим, якщо громадяни України продовжать діяти (вірніше, не діяти) з позиції "вони повинні, а ми подивимося", та ж доля може спіткати і нинішню партію вакцин КДС - 1,77 млн доз. Тоді збитки від непроведенной вакцинації подвоїться, а ризик загибелі дітей від непредупрежденных інфекцій зросте.

І, нарешті, оскільки при тотальному саботажі прищепної кампанії населенням адекватні коригування планів імунізації неможливі, то і закупівлі вакцин, заплановані на поточний рік, можуть провалитися. Кого за це будуть звинувачувати, питання риторичне - ясно, що Моз. Але який в цьому наш профіт? Невже можливість плекати думка: "От коли ми всі помремо, нехай їм буде соромно"?

Що робити?

1. Визнати положення з вакцинацією патовим, оскільки будь-які аргументи на її користь тотально ігноруються громадянами, які не бажають їх чути.
2. Спробувати передбачити це питання при реформі медицини. Зокрема, створити умови, за яких відмова від імунізації без поважних причин буде відверто невигідний.

На сьогоднішній момент найпростішим способом реалізації таких заходів виглядає базовий договір про медичне страхування. У ньому, наприклад, може бути прописано, що ухилення від планової імунізації у відповідності з діючим календарем щеплень визнається свідомим ризиком для здоров'я, що передбачає стягування більш високих страхових внесків. А так само зменшення страхових виплат при захворюванні вакциноконтролируемыми інфекціями тим, хто знехтував їх імунопрофілактикою.

Такі заходи дозволять:
а) стимулювати особисту зацікавленість у дотриманні правил вакцинації;
б) отримувати кошти, за рахунок яких буде покриватися збитки від незатребуваних вакцин.
Тому що питання про те, закуповувати їх для всіх дітей відповідного віку або ні, не повинен підніматися взагалі. Адже це архіважливе заставу реалізації права юних громадян на здоров'я й життя.