Клоун, боксер, актор. Що варто пам'ятати про Бельмондо
Сьогодні на 89 році життя помер один з найвідоміших французьких акторів Жан-Поль Бельмондо. "ДС" згадала про примітні факти з життя артиста, а також його найбільш знакові фільми
Вільна манера гри, що стала візитною карткою, вміння інтуїтивно відчувати своїх персонажів, чудова фізична форма зробили Бельмондо відомим, що принесли небувалий комерційний успіх і багатющу фільмографію, в якій на сьогоднішній день налічується понад 95 робіт. Хоча починалося все не дуже райдужно.
Син відомого скульптора мав хороші шанси піти по стопах батька, але замість цього вирішив стати клоуном, а потім — боксером. У підсумку став актором. Правда, викладачі театрального інституту, в якому навчався Жан-Поль, протягом всього навчання радили йому перевестися на будь-який інший факультет. Але Бельмондо був упертий — і після низки невдач, дрібних ролей у театрі і різних телепостановках, доля посміхнулася йому, подарувавши зустріч з Жан-Люком Годаром і головну роль у фільмі "На останньому диханні". Після прем'єри 26-річний актор прокинувся відомим. На нього посипалися пропозиції з усього світу. Він працював з такими знаменитими режисерами, як Клод Лелуш, Вітторіо Де Сіка, Луї Маль, Франсуа Трюффо, Клод Шаброль.
Герої Жана-Поля Бельмондо були непокірними і зухвалими, але веселими і відважними. Він грав гангстерів, авантюристів, героїв-коханців, підприємців, поліцейських. Більшу частину трюків виконував сам, міг запросто побитися з режисером і розірвати контракт під час зйомок і ніколи не боявся братися за стрічки, в які не вписувався його імідж супергероя.
Бельмондо був удостоєний премії "Сезар", отримав "Золоту пальмову гілку" Каннського кінофестивалю, а також був нагороджений премією "Золотий лев" за внесок у світовий кінематограф.
"ДС" зібрала топ-5 фільмів Жана-Поля Бельмондо, які варто подивитися, щоб згадати, яким був харизматичним француз, що захоплювався увесь світ.
"На останньому диханні", 1960
Цей фільм називають маніфестом французької "нової хвилі". А сам Бельмондо неодноразово зізнавався, що ніколи не відчував такої свободи, як на зйомках цього фільму. Це не дивно: бюджет у картини був мізерним, знімальній групі доводилося імпровізувати практично в кожному кадрі. Герой Бельмондо — відчайдушний гангстер і бунтар-одинак, який на перший погляд проживає своє життя поверхнево і поспіхом, кидаючи виклик загальноприйнятим правилам і нормам. А насправді його доля — відображення змін, передчуття хвилювань, які назрівали в середовищі французької молоді того часу.
"Борсаліно", 1970
Цей фільм варто подивитися хоча б заради того, щоб помилуватися двома секс-символами французького кіно — Бельмондо і Делоном, які зіграли гангстерів. Незважаючи на те, що на той момент вони вважалися акторами-суперниками, їх творчий тандем вийшов досить вдалим, а персонажі вийшли дуже різними. Один — невимушений веселун, другий — замкнутий романтик. До речі, Ален Делон був продюсером цього фільму.
"Професіонал", 1981
Цю картину критики називають одним з кращих фільмів Бельмондо. Навіть якщо ви жодного разу не бачили "Професіонала", то ліричну і сумну мелодію Енніо Морріконе з цієї картини чули точно. Фільм розповідає історію чоловіка, який не побоявся кинути виклик системі і заради бажання помститися ризикнув всім, у тому числі — самим життям.
"Улюбленець долі", 1988
Це історія життя Сема Ліона, геніального підприємця, який побудував свою бізнес-імперію з нуля. По досягненню похилого віку він відправляється в одиночне плавання на яхті та інсценує своє самогубство, залишивши кар'єру і всіх, кого він любив, в минулому. Така ось спроба почати нове життя з нуля. Примітно, що "Улюбленець долі" став останнім касовим фільмом у кар'єрі Бельмондо. За роль у цій картині він був удостоєний премії "Сезар". Однак саму статуєтку актор отримувати відмовився, тому що скульптор, який створив ескіз, колись погано відгукувався про роботи його батька.
"Людина і його собака", 2008
Останній фільм актора. Жан-Поль Бельмондо знявся в ньому на 75-му році життя, після шестирічної перерви в кар'єрі і перенесеного інсульту. Для багатьох шанувальників цей фільм став шоком, адже такого Бельмондо вони ніколи не бачили. Весь у зморшках, з порушеною мімікою, він зіграв самотнього пенсіонера, який не потрібен нікому, крім власної собаки. Але сам актор, як і в далекому 60-му році, зізнався, що "на цих зйомках був щасливий, як ніколи".
