Киноскандал. Віддадуть Держкіно автору "Слуги народу"
22 листопада кіноспільнота дізналося, що, згідно з рішенням конкурсної комісії Національного агентства України з питань державної служби, Юлія Синькевич не пройшла четвертий етап відбору на посаду голови Держкіно. Це стало вкрай неприємним сюрпризом. Якщо не сказати - скандалом.
Варто нагадати передісторію. Попередній глава Держкіно Пилип Іллєнко, з яким багато хто пов'язує розквіт національної кіноіндустрії, подав у відставку в серпні. Нова влада оголосила про проведення конкурсу на нових, ускладнених умовах. Висунулося 13 осіб. Учасники проходили тести на знання законів, англійської та української мов, ситуативного мислення та лідерських якостей. Найбільше балів набрала Синькевич. В четвертий тур, який передбачав співбесіду в агентстві по держслужбі, вона пройшла як єдиний кандидат.
Юлія Синькевич народилася 8 листопада 1983 р. у Києві. Закінчила Києво-Могилянську академію за спеціальністю "юрист". У 2006-2007 рр. навчалася на кафедрі вокалу в Консерваторії Сан-Франциско (США). Паралельно працювала на міжнародному музичному фестивалі "Джаз Коктебель", в 2010-му допомагала організовувати мультидисциплінарний фестиваль ГогольFest. З 2010 по 2013 рр. в кінокомпанії "Артхаус Трафік" відповідала за просування спеціальної програми короткометражних фільмів на фестивалях та за міжнародне співробітництво між фахівцями кіноіндустрії в Україні та за кордоном. У 2012-му була одним із організаторів Світового видавничого форуму (World Publishing WANIFRA 2012) від Всесвітньої газетної та новинної асоціації. І, нарешті, з 2013-го по сьогоднішній день є генеральним продюсером Одеського міжнародного кінофестивалю. Також має досвід в якості продюсера документального фільму "Рідні" (2016) і концертного менеджера Ніно Катамадзе, Рішара Гальяно, De Phazz. Член спостережної ради та співзасновник Української кіноакадемії, член Європейської кіноакадемії, Українського оскарівського комітету. Професійний досвід цілком достатній.
17 листопада Синькевич представила стратегію роботи Держкіно. Що особливо важливо: вона підкреслила, що хоче зберегти всі досягнення Іллєнко, але зробити українське кіно більш різноманітним і поліпшити критерії проведення пітчингів, оскільки зараз вони нечіткі і дозволяють маніпуляції. Кроки, заплановані кандидаткою, здаються очевидними:
1) провести дослідження, щоб зрозуміти, скільки фільмів потрібно Україні в рік і де не вистачає кінотеатрів (брак останніх - найгостріша проблема зараз);
2) провести в Держкіно фінансовий аудит;
3) розробити програму, яка перетворить українське кіно "міжнародний бренд".
Також Синькевич планувала окрему програму з обміну досвідом з світовими кінематографістами, модернізацію кіноосвіти у співпраці з МОН та налагодження системи cash rebate, згідно з якою іноземні компанії, якщо вони будуть знімати в Україні і наймати для проектів місцевий персонал (від техніків до акторів), отримають компенсацію частини витрат на виробництво фільмів.
Слід нагадати, що Держкіно "обезголовлене" вже три місяці (у відставці також обидва заступник голови), тому відомство не може провести новий пітчинг і спланувати роботу на наступний сезон. По суті, нависла загроза реального бескартинья та серйозної кризи в індустрії.
Одним словом, жодної раціональної причини для відмови Синькевич не було. Тим не менше її визнали "слабким менеджером".
Нацагентство держслужби, умовно кажучи, є HR для держслужбовців. Там є представники від Верховної Ради, Кабінету Міністрів, навчальних закладів. Вони проводять конкурси на всі посади в державних структурах. Тобто, з великою ймовірністю, людей, які розуміють специфіку роботи в менеджменті культури, і тим більше в галузі кіно, в складі комісії немає. Учасник вибуває з конкурсу, якщо хоча б в одному критерії отримає 0,5 бала. Синькевич отримала таку оцінку за компетенцію, нечітко сформульовану "управління ефективністю і розвитком людських ресурсів". Формально експерта не задовольнила відповідь на питання "Ви знаєте, які зарплати на держслужбі, як ви будете мотивувати працівників реалізувати ваші амбіції розвивати українське кіно?" (Дивно: запитали про способи мотивації держслужбовців виконувати їхні прямі службові обов'язки.) Кандидатка цілком резонно відповіла, що це не її амбіції, а пріоритет держави Україна. Цей відповідь коштував їй конкурсу.
Чиновники, які вважають себе не більше ніж шестерінками в складному відбірковому механізмі, явно не очікували послідувала реакції. Українські кінематографісти виступили в підтримку Синькевич з листом до президента і уряду, вимагаючи негайно переглянути рішення конкурсної комісії. Цей лист підписали понад 1000 представників культурної індустрії, у тому числі Ірма Вітовська, Ахтем Сєїтаблаєв, Володимир Яценко, Денис Іванов, Людмила Горделадзе, Павло Ар'є, Ірен Роздобудько, Олеся Жураковська, а також Асоціація кіноіндустрії України, Українська кіноасоціація, ГО "Український кіноакадемія". Список підписантів постійно збільшується. На понеділок запланована акція протесту прямо під входом нещасливого агентства. Сама ж Синькевич консультується з юристами з приводу судового оскарження рішення експертів.
Те, наскільки реальний перегляд результатів відбору, залежить від відповіді на головне проклятий питання української реальності: кому це вигідно?
Кожен раз, коли справа доходить до якогось великого конфлікту в кіноіндустрії, слід пам'ятати одне: країною керують люди, які мають свої інтереси в цій галузі. І, судячи з усього, норму про відокремлення влади від бізнесу, про конфлікт інтересів та інші тонкощі вони не мають наміру дотримуватися. Всі кошти на кіновиробництво, розкидані раніше по трьом відомствам, збираються в наступному році зосередити виключно в Держкіно. Це - не менше мільярда гривень. Чималий куш. Плюс можливість реалізувати свої режисерські/акторські/продюсерські амбіції за державний рахунок.
Ця можливість відкривається при наявності свою людину у відповідному кріслі. Те, що на підневільного експерта-чиновника можна натиснути для відповідного голосування, ні у кого сумнівів не викликає.
Серед тих 13, хто подавався на конкурс, були вельми одіозні кандидати: деякі навіть не знали української і щосили співпрацювали з Росією вже після початку війни, але зате мали достатню ступінь близькості до нинішньої владної команди. Наприклад, Олексій Кирющенко - режисер і сценарист серіалу "Слуга народу".
Чи не першим з офіційних структур відреагував Спілка кінематографістів України: "Звертаємося до вищого керівництва держави з категоричною вимогою скасувати абсурдне рішення анонімних працівників Національного агентства України з питань державної служби щодо Юлії Синькевич. Більше того, вимагаємо назвати імена тих, хто приймав подібне рішення, а також критерії, за якими ці нібито дорогоцінні "людські ресурси" визначають відбір кадрів у державі. Так само вимагаємо аналізу кадрового складу Агентства, на очах перетворився в символ загальнодержавного абсурду, так і самої їх діяльності".
Пікет пройшов під стінами Нацагентства на вулиці Прорізній у Києві, зібрав колір українського кіноспільноти - від зоряних актрис до відомих кінокритиків, а ще викликав явну тривогу чиновників. Вхід в будівлю охороняв посилений наряд поліції і Нацгвардії, неподалік стояли автозаки - одним словом, заходи вживалися такі, немов прийшла протестувати не група інтелігентів, а юрба розлючених ультрас.
За минулий тиждень спливли нові неапетитні подробиці ситуації. Як виявилося, в цей день Нацагентство провалив 9 (дев'ять) кандидатів на керівництво різними державними службами. І чомусь саме в цей день на роботу з'явився мінімум складу комісії, необхідний для кворуму. Тобто низька оцінка лише від одного експерта в такій ситуації могла потягнути на дно скільки завгодно перспективного кандидата. При цьому нульові оцінки всім підряд ставили одні і ті ж експерти, поки що анонімні (заховані під псевдонімами "Член 2" і "Член 3").
25 листопада представники кіноіндустрії разом з Юлією Синькевич зустрілися з головою Нацагентства Олександром Стародубцевым. Подали запити про надання протоколу співбесіди та інформації про голосування кожного з членів комісії. Також попросили пана Стародубцева організувати зустріч з усіма членами комісії. Голова обіцяв сприяти.
Тим не менш, за станом на вечір 28 листопада комісія з представниками кіноіндустрії зустрічатися відмовляється: інформація так і не надана, протокол не опублікований. Покрив таємниці навколо "великої кадрової різанини" 22 листопада стає все більш непроникним.
Тепер нам усім, якщо дорожимо майбутнім українського кіно, потрібно уважно стежити за розвитком подій. Як відреагують верхи на ситуацію: показово дистанціюються або пообіцяють розібратися? Яку лінію візьмуть провладні ЗМІ? І, головне, кого будуть просувати на наступному конкурсі як найбільш перспективного кандидата?
