Бандерівці і "Моссад". На що майже випросили гроші українські кінематографісти
Раз на півроку нашу кіноіндустрію охоплює лихоманка, назва якої для стороннього вуха може прозвучати дивно: пітчинг. Якщо перевести більш зрозуміло, то це означає презентації кінопроектів. Інакше кажучи, продюсери і режисери просять грошей у держави. Збирають пакет необхідних документів, готують відеоролик, викладають концепцію. Слухає і дивиться Експертна комісія з питань кінематографії при нашому Держкіно, що складається з тих же режисерів, продюсерів і кінокритиків. Після всіх розглядів експерти голосують, і проекти, які набрали певну кількість балів (в цьому році - понад 37), рекомендуються комісією до фінансування від Міністерства культури.
Минулого тижня завершився Десятий відбір. На другому етапі залишилося 162 кінопроекту. Вони були розділені за категоріями: ігрові повнометражні національні (широка глядацька аудиторія) фільми, ігрові повнометражні ко-продукційні (широка глядацька аудиторія), ігрові повнометражні національні (авторське кіно), ігрові повнометражні ко-продукційні (авторське кіно), дитячі ігрові, анімаційні коротко - і повнометражні, неігрові ко-продукційні, дебютні ігрові, тематичні ігрові та неігрові (про героїзм воїнів, які брали участь у захисті України в роки Другої світової війни та під час проведення Антитерористичної операції), ігрові та неігрові до 85-ї річниці Голодомору, ігрові тематичні (велич українського духу на прикладах легендарних героїв народного фольклору, де насправді був представлений всього один фільм, який і отримав фінансування - явна ознака гри не за кінематографічним, а за адміністративними правилами, на щастя, поодинокий прецедент).
Якщо говорити про тенденції, то, звичайно, переважаючою темою залишається війна - як на сході України, так і в історичному розумінні: цілих дві окремі категорії з 15 заявками в сумі плюс є дотику до теми і в інших, "мирних" номінаціях. Два проекти присвячені Чорнобильській катастрофі. Серед документальних картин - дуже багато суто біографічних сценаріїв про різного роду відомих людей, від скандального Олеся Ульяненка до Тараса Шевченка, від Валерія Лобановського до закатованого в радянських таборах Василя Стуса. Відносно мало жанрового, розважального кіно, що й зрозуміло: для того щоб на екрани потоком пішли свої власні трилери, хоррори, еротичні драми, бойовики і т. д., національну індустрію потрібно довго і ситно годувати грошима і талантами. У цьому сенсі окремий інтерес представляє активно діючий дует Зази Буадзе, режисера грузинського походження, що живе в Україні, і письменника, сценариста Андрія Кокотюхи. 24 серпня в український прокат виходить створена ними гостросюжетна стрічка "Червоний" про бійця УПА, піднімає повстання в сталінському таборі. На пітчингу Буадзе і Кокотюха представили пріквел цього фільму - "Червоний: без лінії фронту" - про те ж герої, але на цей раз веде підпільну боротьбу проти Польщі у Львові в 1936 р. Планується і вихід третього фільму.
А в секції "ігрові повнометражні ко-продукційні (широка глядацька аудиторія)" Буадзе і Кокотюха отримали підтримку для випуску фільму з іншого жанрового циклу. "Адвокат зі Львова" стане українсько-польської продукцією і буде виконаний в жанрі ретро-детективу на манер історій про Арсена Люпене. Головним героєм тут виступить львівський юрист, який розслідує справу, яка виведе його на слід російського тероризму у Львові 1908 р.
Ко-продукційні проекти, звичайно, виглядають найбільш амбіційно. Особливо вражає українсько-французька "Anne De Kiev (Анна Ярославна)" зі 135-мільйонним бюджетом (внесок України - 40 500,00 грн) про, мабуть, найпопулярнішу нарівні з напівміфічною Роксоланою жінку в нашій історії. Постановником виступить Ів Анжело (22 січня 1956, Марокко) - французький оператор, сценарист і режисер, триразовий лауреат премії "Сезар" за операторську роботу. Обіцяють розмах, зірок і цифрову реконструкцію середньовічних Парижа і Києва (за участю Аерокосмічного агентства Франції). Не менш цікаво виглядає задум "Викрадення диявола" (Франція-Ізраль-Україна, режисерський дебют француза Філіпа Азуле) - історія про викрадення ізраїльською розвідкою "Моссад" нацистського злочинця Адольфа Ейхмана в Аргентині у 1960 р. з подальшим перевезенням його в Ізраїль для суду; героями будуть молоді ізраїльтяни, серед них і вихідці з нашої країни. Продюсери італо-польсько-українського шпигунського трилера "Спадщина брехні" обіцяють Клайва Оуена і Ольгу Куриленко в головних ролях; центральний конфлікт - протистояння підступам російського ФСБ. Передбачувані зірки "Останнього кроку" (Франція-Канада-Україна, Фредерік Петижан) - Те Хоппер і Жан Рено, який, як у кращі свої роки, зіграє сентиментального кілера, який врятував юну дівчину і вляпавшегося через цього неприємності.
Історичну драму на основі реальних подій "Гарет Джонс" про молодого британського сміливця-журналіста, який сказав світові правду про Голодомор, буде знімати живий класик європейського кіно, лауреатка численних премій, автор культового фільму про Артюре Рембо "Повне затемнення" Агнешка Холланд. Серед інших героїв фільму - британо-американський репортер Уолтер Дюранті, всіляко сприяв сталінської пропаганди, і знаменитий письменник Джордж Оруелл, який написав, імовірно, на основі українських вражень Гарета антиутопію "Скотний двір".
Біографічна драма "Кремінь" (Австралія-Китай-Україна-Швейцарія, Рольф Де Хір) - про вихідця з Дніпра Віктора Коваленко, який, переїхавши в Австралії, став тренером національної збірної з вітрильного спорту, домоглася під його керівництвом таких результатів, що в підсумку Віктора почали називати не інакше як medal-maker (той, хто робить медалі).
Особливий інтерес у кіноманів може викликати угорсько-українсько-німецький "Світлячок" - в першу чергу через особистості режисера. Угорець Бенедек Флігауф - один з найцікавіших європейських кінематографістів. Володар Гран-прі журі Берлінського фестивалю за драму "Просто вітер" (2012), він має глибоко унікальним, суггестивным стилем і дуже тонко відчуває матерію кіно. Його задум - показати одну ніч - 3 травня 1986 р. - в самому пеклі Чорнобильської катастрофи очима рядового ліквідатора, солдата строкової служби тоді ще Радянської Армії. Всі основні актори і велика частина знімальної групи - українці, при цьому гроші надійдуть з європейських фондів.
Що ж стосується національного кіно, то тут свого роду сенсація: невтомний "95 квартал" планує - вперше! - випустити україномовний фільм, романтичну комедію "Він і вона" з Настею Каменських і незмінним Володимиром Зеленським (за сумісництвом режисером) у головних ролях. Колега Каменських по сцені - Потап - напише музику для іншого настільки ж комерційно багатообіцяючою задуму - "Божевільної весілля" (Дмитро Малков); сюжет - дочка директора сільського клубу приїжджає з Франції і привозить чорношкірого нареченого - при правильній подачі може породити медіа-галас і, як наслідок, повну касу.
Швидше соціокультурним, ніж кінематографічним, виглядає альманах "Двері" - частина більш широкої програми "Дивись українське". Основна ідея - зняти силами провідних українських режисерів 20 трихвилинних короткометражок і показувати їх в якості киножурналов перед сеансами прокатних фільмів. Хочеться лише сподіватися, що автори проявлять себе досить талановито і їх роботи не будуть сприйматися глядачами як обтяжлива навантаження перед показом чергових "Трансформерів".
Однією з центральних фігур Десятого пітчингу став пішов з життя ще в 2010 р. український прозаїк Олесь Ульяненко. Фінансування отримають два фільми, пов'язані з ним. "Ульяненко: без цензури" (режисер - Юлія Шашкова, продюсери - Ігор Савиченко, Володимир Тихий, Мирослав Слабошпицький) - документальна біографія цього непересічного письменника. "Серафима" (режисура та сценарій - Марися Нікітюк) - екранізація однойменного роману про перетворення жертви в хижачку, з великими дозами насильства і оголеної натури.
Це лише найбільш помітні, але далеко не всі проекти, що мають перспективу втілення на екрані. Як відзначають самі експерти, кількість заявок у цьому році було рекордним. Терміни виконання робіт - 2018-2019 рр .. Так що, якщо не підведуть бюрократи, з одного боку, і режисери, з іншого, - у найближчі два-три роки українське кіно нарешті заявить про себе в повний голос і вдома, і на міжнародних фестивалях.
