Ким є той бойовик "ДНР" Джумаев, якого розстріляли в Маріуполі
Влітку 2014 року Джумаев пішов воювати проти української влади на боці бойовиків, був у складі інтербригади "Пятнашка". Брав участь у битві за Дебальцеве, бився з "кіборгами" в Донецькому аеропорту. Проти нього порушено кримінальну справу за участь у незаконних збройних формуваннях.
Історія Джумаєва звична для місцевих колаборантів-бойовиків, "накачаних" російською пропагандою, яка вирувала на Донбасі з тих пір, як Україна стала незалежною. Докладно про себе Джумаев розповів в 2016 році в інтерв'ю білоруському "Радіо Свобода": після служби в "ДНР" він довгий час переховувався в Білорусі, працював, жив з дівчиною і дуже пишався тим, що його ніхто там не заарештовує.
Судячи по його відповідям і висловлювань, логіка у цього хлопця геть відсутня, як і розуміння причинно-наслідкових зв'язків.
Джумаев народився в Маріуполі в 1991 році. Коли почався Євромайдан, він вже жив і працював у Києві. "Я бачив, як усе відбувалося на Майдані, як палили "Беркут". Мені це не особливо подобалося, тому що мій прадід воював", - говорив він, не пояснюючи, при чому тут його прадід, який точно не був пов'язаний з підрозділом "Беркут".
Джумаев розповідав, що в травні з Києва він приїхав у Маріуполь, якраз коли бойовики "ДНР" намагалася захопити місто, а бійці "Азова" їм протистояли. "І ось ми з другом вирішили поїхати воювати, хотіли їхати в Луганськ. Я якраз отримав останню зарплату в Києві, купив екіпіровку. 4 серпня доїхали на поїзді до Донецька, а вокзал абсолютно порожній. Біля вокзалу стояла "Нива" камуфляжного кольору, поруч стояв "ополченець", пив каву. Ми запитали, як доїхати до Луганська. Він сказав, що траса Донецьк - Луганськ перекрита, там українські війська. Запропонував залишитися у них. Ми погодилися. Цей "ополченець" повіз нас туди, де вони базувалися - у селище Жовтневе. Це як раз поруч з Донецьким аеропортом. Нас відвели на пости, видали СКС (самозарядний карабін Симонова) та 10 патронів. А я в армії не служив, зброї ніколи в руках не тримав. У першу ж ніч почався мінометний обстріл", - розповідав Джумаев.
Він визнавав, що російську мову ніхто на Донбасі ніколи не забороняв, а "Беркут" і міліцію жителі Донбасу ніколи не любили, тим не менш, з-за мови і "беркутівців" він все одно пішов воювати за "ДНР".
"Я поїхав [воювати проти України] тому, що у мене прадід воював, всю Україну пройшов і повернувся з відірваною рукою. І георгіївська стрічка, і завжди ми були за Росію, а тепер... Я став на бік Донецької області, тому що я сам з Маріуполя. Я бачив, як люди працюють, як останню копійку економлять. А тут ці стрибають - ми хочемо в Європу. Ніхто нікого не чіпав. Спочатку начебто нічим не обмежували. Але потім почали палити "Беркут", "Беркут" з Донецької області, і люди почали підніматися - як це так, наших хлопців джгут. Хоча до цих подій, скажу чесно, мало хто любив "Беркут" і взагалі міліцію", - розповідав Джумаев.
За його словами, він брав участь у боях за Донецький аеропорт. "Нас зібрав Абхаз (перший керівник банди "Пятнашка" Ахра Авідзба), нас було вже близько 200 чоловік, і сказав, що йдемо на штурм аеропорту. Ми зібралися на залізничному вокзалі (це був пункт відправлення) і відразу потрапили під обстріл. Взагалі аеропорт можна було захопити протягом декількох днів. Але команди були непослідовними: то вперед-вперед, то назад-назад. Більшою мірою "ополченці" гинули за команди "вперед-назад", - говорив Джумаев.
Навоевавшись, він пішов з "ДНР" і через територію Росії переїхав до Білорусі. Там він жив не тільки разом з дівчиною, але й з батьками. Але потім він разом з сім'єю вирішив повернутися в Україну. Вперше його затримали в Маріуполі у вересні 2017 року за участь у діяльності терористичної організації. Однак суд з якихось причин не зміг довести факт перебування Джумаєва в рядах бойовиків і відпустив під домашній арешт.
У Маріуполі його мати мала невеликий торговий бізнес, але, як виявилося, незаконний. 12 грудня 2018 року місцева активістка та волонтер Галина Однорог помітила, як в кіоск на вул. Київської невідомі заносять мішки. Вона викликала поліцейських та представників міськвиконкому.
Правоохоронці з'ясували, що власник не має дозвільних документів на кіоск і вирішили демонтувати МАФ. Джумаев разом зі своїми друзями вирушив на звалище по вул. Мухіна, куди звозять всі Мафи та інші торгові об'єкти, які потрапили під арешт. Вже там він почав конфлікт з поліцією, під час якого дістав газовий балончик і бризнув в очі міліціонеру, одному з ветеранів АТО.
Джумаєва знову затримали, і до цієї події підключилася громадськість, вимагаючи, щоб його, як екс-бойовика притягли до відповідальності за вбивство українських військових на Донбасі.
Суд щодо нього нього тривав довго, але, як говорилося вище, у серпні його відпустили під домашній арешт.
Джумаев - приклад того, як громадяни України, які повірили російській пропаганді, втратили і скалічили і чуже, і своє життя. Він міг би й далі жити і працювати в Києві, створити сім'ю, їздити в гості до батьків у Маріуполь і жити нормальним життям, але вибрав долю колабораціоніста і найманця-бойовика. І навіть на подив поблажливий суд не врятував його від закономірного фіналу.
