Картопля проти Різдва. Коли в Україні вимруть Homo soveticus
З нагоди новорічних і різдвяних свят "ДС" згадує найбільш резонансні тексти, що вийшли в 2017-м
У київських супермаркетах вже з'явилися ялинкові іграшки та карнавальні костюми - торговельні мережі починають готуватися до новорічних свят. Здається, там ніби знали про те, що український парламент вирішить зробити в країні ще один вихідний - 25 грудня, у народі іменоване "католицьким Різдвом".
Власне, ініціаторів запровадження свята вже охрестили католицьким лобі - мовляв, відсоток католиків в країні зовсім невеликий, так що нема їм влаштовувати свято. Хоча насправді немає ніякого "католицького Різдва" - вся справа в плутанині з календарями. Так, католицька церква відзначає Різдво Христове 25 грудня за григоріанським календарем. Але в цей же день святкує Різдво, наприклад, Константинопольська і Елладська православні церкви, правда, за новоюліанським календарем. А ось українські греко-католики народження Ісуса Христа відзначають за юліанським календарем 7 січня. Як говориться, вчіть матчастину!
В Україні вже давно звучать ідеї про перенесення Різдва з 7 січня на 25 грудня - як у більшості країн світу. В УГКЦ, наприклад, не проти святкувати в грудні, але побоюються реакції населення. Минулого року глава УГКЦ блаженніший Святослав зазначив, що безболісно цей процес може пройти тільки в тому випадку, якщо разом з греко-католиками дату святкування Різдва змінять і православні. А ось тут вже заковика: православні патріархи горою стоять за 7 січня. Між тим у всьому світі православні сьогодні складають всього 4%. Половина з них живе в Росії. Але при цьому жителі "великої і могутньої", бігаючи з портретами страстотерпців і голосу про колиски руського православ'я, вкрай неохоче ходять до церкви. І взагалі: лише 15% російських православних заявили, що релігія займає важливе місце в їхньому житті. Припини Росія використовувати релігію як бойової одиниці, і хто знає, чи не захотіли б самі віруючі відзначати свято в грудні.
Але поки що, як казав Леонід Макарович, "маємо те, що маємо": офіційно святкуємо 7 січня, а неофіційно до 25 грудня усі вітрини вже прикрашені і Санта-Клауси на кожному розі. І ось ця подвійність - найкраща характеристика української сучасності. Тобто ми ніби як і за нове виступаємо, але і зі старим прощатися не збираємося. Вихідний 25 грудня? Ну гаразд, нехай буде. А 2 травня більше не вихідний? Упирі, посягнули на святе, коли ж тепер на картоплю їздити, ніж вам ще один вихідний заважав і все в такому ж дусі. І взагалі: це все "аграрне лобі" продавив, щоб білий чоловік не зміг собі картоплі виростити!
Правда, якщо включити певну логіку, то виявиться, що виїзди на картоплю часто економічно невигідні (купити картоплю і капусту в магазині елементарно дешевше), а поняття "вихідного" в сучасному світі і зовсім розмазано - повноцінно працювати сьогодні можна і в офісі від дзвінка до дзвінка, і на березі океану, влаштовуючи собі вихідні, коли завгодно. А якщо подивитися на історію "25 грудня замість 2 травня" з ідеологічних позицій, то волею-неволею помітиш довгий червоний хвіст з серпом і молотом на кінці. Багато поколінь виховували з усвідомленням того, що 2 травня - червоний день календаря, так що можна сміливо хапатися за лопату або шампури. Часи змінилися, а звички - немає. Хоча багато психологів говорять: українці, так гірко оплакували зниклий в травні вихідний, насправді відпочивати не вміють. Їм хоч півроку вихідних дай - все одно не в коня корм.
Між тим сутичка між противниками "католицького лобі" і "картопляного першотравня" - річ екзистенційна. Начебто протистояння Homo soveticus і людини сучасного. Перший готовий смітити на вулиці і лаяти владу за розруху, купувати п'ятикімнатну квартиру і вимагати на неї субсидію, і навіть зустрічати оваціями Ані Лорак, фактично потайки пробравшуюся в Україну. Другі ж можуть сказати англійською трохи більше, ніж "Ландан із зе кепітал оф Грейт Бритн", не бачать нічого смішного в телемедицині і не лякаються слів стартап, медиаинкубатор і бізнес-акселератор. І розподіл по цим категоріям від віку, до речі, не залежить: 19-річні дівчатка приходять в жах від того, що їхня подруга виходить заміж без фати, а розбитні пенсіонери без нічого подорожують по Європі. Розруха, адже вона в головах. І друге травня, святковою суті якого вже ніхто толком і не пам'ятає, своєрідний уламок старого життя, за якою потрібно чіплятися, що є сечі. А то не дай бог відпустиш - і все. Кругом бездуховність, старших не шанують, історичної пам'яті ніякої, ми всі помремо.
Як би цинічно це не звучало, але поки ось цей Homo soveticus показовою в вишиванці дійсно не вимре (це не про людей, це про переконання), то ніякого якісного прориву в країні, населеній по вуха талантами, не буде. Адже те, чим закінчилася байка про лебедя, рака і щуку, всі знають. Переважать Jingle Bells і регочучий Санта людини з відром? Робіть ваш вибір, панове!
Текст опубліковано 16 листопада 2017-го
