Карлики з гестапо і НКВС в кокошниках. Як у Львові знімали комедійний бойовик
Ця музично-пригодницька комедія, події якої розгортаються в 1938-39 роках у столиці Галичини, оповідає про дуеті львівських батярів Боді та Мірека, що живуть під гаслом "Любити Львів, жінок і жарти". Щоб життя залишалася яскравою, ці волоцюги вдаються до різних авантюр, залишаючись при цьому позитивними героями. Несподівано для себе вони стають опікунами юної Христі, успадкувала від матері магічний браслет, який робить його непереможним володаря. За браслетом починають полювати і сталінський СРСР і нацистська Німеччина. Пригоди батярів знаходять несподіваний і непередбачуваний розвиток.
Про роботу над картиною розповіли сценарист фільму Тарас Боровок, режисер Олександр Березань і продюсер Дмитро Кравченко.
"ДС" Як народилася ідея фільму?
Т. Б. Продюсери звернулися до мене і мою співавтору Дмитру Наумову з проханням подивитися старий польський фільм 1939 року, який називався "Волоцюги", і зробити ремейк. У підсумку від того фільму залишився тільки головний меседж: два батяра допомагають дівчині, яка потрапила в біду. Все, більше нічого з оригіналу. На момент, коли ми почали працювати з Олександром Березанем, сценарій вже був вилизаний до такої міри, що у нас не виникло особливих конфліктів. Ми кілька днів посиділи, підігнули, підправили подекуди згідно з побажаннями режисера, і все.
"ДС" Ви задоволені втіленням?
Т. Б. Звичайно, у нас як у сценаристів були певні побоювання. Сидіти в кінотеатрі, дивитися готову картину, чути, як люди мовчать там, де ми вписали якийсь жарт, - це величезний стрес, краще застрелитися (сміється) Але, зрештою, навіть скептик Дмитро Наумов сміявся в багатьох місцях, як і я. Що особливо цікаво, написане нами з режисерською і з акторської точки зору було втілено краще, ніж ми уявляли. Кожен член команди лише покращував вихідний матеріал, глину, з якої Саша ліпив фільм. Хоча зазвичай авторам рідко подобається те, що вони бачать.
"ДС" Фільм закінчується грандіозною битвою всіх проти всіх, як можна було б припустити, а досить комічно і по-домашньому. Чи були у вас варіанти альтернативної розв'язки?
Т. Б. Були. Навіть з синьо-жовтим прапором на Рейхстазі. Але зупинилися на тому, що є: суперзло покарано супергероями.
"ДС" Олександр, як ви могли б охарактеризувати жанр фільму?
А. Б. Це комедія, а комедія - складний жанр, бо змусити глядача сміятися непросто. До того ж це музична комедія, що ще більше посилює. І потім, це не просто музична комедія, а й музичний бойовик, екшн. І ось сукупність цих причин мене напружувала. Так, я боявся. Я боюся за будь-який фільм, до якого приступаю, тому що ніхто не може сказати наперед, яким він буде. Підвести тих, хто тобі повірив, страшнувато. На прем'єрі стрічки були актори, і мені дуже важливо було почути їх думку. Тому що буває так, що актор вірить режисерові, працює на майданчику, а потім на виході бачить зовсім не те, чого хотів зніматися.
"ДС" Невже комусь не сподобалося?
А. Б. ні-Ні, реакція була чудова, і мені особливо було приємно, що саме акторам сподобалося те, що ми зробили.
"ДС" Дмитро, що було найскладнішим в продюсерській роботі?
Д. К. Напевно, освоїти всі львівські локації. Тому що немає таких знакових для міста місць, де б ми не знімали. А всі, хто хоча б раз був у Львові, знають, яка кількість туристів в місті, і знімати там дуже непросто. Непросто було і отримати локацію - для цього потрібно рішення сесії міськради. Бюрократію перемогти було найважче.
"ДС" Які моменти об'єднували групу?
Д. К. Головний об'єднуючий фактор - наш режисер. Він зумів створити особливу атмосферу на майданчику, яка залишалася й поза неї. Дуже добре, що у відрядженні всі жили в одному готелі і вечорами і вихідним збиралися разом. Саша зумів згуртувати команду. А хлопці були з усієї країни - багато львівських акторів, київські актори, хтось приїхав з Дніпра, хтось з Одеси.
"ДС" Як проходив кастинг?
А. Б. Про кастинг був непростий, як і все в цьому фільмі.
"ДС" Чому непростий?
А. Б. У нас більше 60 говорять персонажів, і у всіх інтенсивна навантаження. Ми шукали головних героїв, які повинні були добре говорити на львівському діалекті. Віддавали перевагу львівським і західноукраїнським виконавцям, проводили великі прослуховування, я познайомився з масою класних артистів. Шкода, що не відкрив їх для себе раніше. Актори в нашому фільмі мегаклассные і мегаорганичные. Я всіма задоволений і навіть не уявляю, що хтось інший міг би зіграти їх персонажів.
"ДС" І все-таки, що для вас успіх?
Д. К. Можна, звичайно, оперувати якимись ідеалістичними категоріями. Але на сьогоднішній день - і, думаю, більшість українських продюсерів зі мною погодяться - треба зробити так, щоб український глядач пішов дивитися українське кіно. Тому що маркетинг дає нам поки що не надто втішну картину. Вибираючи жанр, ми хотіли зробити щось унікальне, щоб глядач прийшов. Ми повинні на цьому заробляти. Тому успіх для нас - це не тільки позитивні відгуки після львівської і київської прем'єр. Хотілося б отримати хороші касові збори.
"ДС"А у цифрах це як обчислюється?
Д. К. Ми говоримо про 300-400 тис. глядачів. Це буде дійсно велика цифра для України. Але є речі, які підкреслюють стан нашого кіно. На жаль, іноді не дуже якісні картини перекреслюють бажання глядача дивитися українське, і це впливає на ставлення з боку тих, хто нас продає, тобто кінотеатрів. Можна зайти на сайт будь-якого кінотеатру і подивитися, скільки сеансів має Голлівуд і скільки - Україна.
А. Б. Я б хотів дещо додати. У нас зараз складний час. Я б сказав, конфліктне і критиканское. Коли так багато жовчі, що просто іноді не хочеться навіть заходити в мережу, тому що все ніби заряджені негативом. Мені особисто хотілося б, щоб негативу було поменше і щоб ставлення до нашого кіно було поблажливіше. Ми реально тільки почали. Ми не в Голлівуді, ми в українських реаліях. Тут кіно робиться всупереч. Ми робимо свою справу в складних умовах, ще не маючи достатнього ресурсу - професійного, фінансового. Але потрібно через це пройти. Коли дитина малює листівку мамі - я от малював завжди Чебурашку чому-то, - то мама розуміє, що це дитина малює, це все, що у нього є, але робить він це люблячи. Так от ми всю цю історію робили люблячи, віддавалися на 100%. Наскільки могли, настільки й робили. Постаралися, щоб було багатопланово: і філософія, і політика, і гумор. Сподіваюся, вийшло.
"ДС" Покажуть фільм за кордоном?
Д. К. Ми працюємо над цим, у тому числі з фестивалями. Так, було повідомлення, що нас покажуть на самому великий європейському фестивалі комедій в Румунії, також є домовленості з фестивалями в Польщі і Швеції. У США ми дійшли до півфіналу комедійного фестивалю в Чикаго. Також буде великий кінофорум категорії А, який я поки що не можу оголосити з-за правил цього фестивалю до їх офіційного релізу. Але ми точно будемо там в основній програмі. Що стосується світового прокату, то є вже певні домовленості з дистриб'юторами, але конкретні факти повідомлю пізніше.
"ДС" Олександр, які ваші подальші плани?
А. Б. Я майже дав згоду на кілька серіалів. Після завершення "Волоцюг" утворилася емоційна, тимчасова і творча ніша, тому що до повного метра - велика дистанція. Це насправді трудомістка штука. Поки фільм народять продюсери і сценаристи, поки знайдуть гроші і так далі. А сидіти біля розбитого корита і чекати чогось завжди складно. Я, крім того, що режисер, ще й тато, чоловік. Мені потрібно заробляти гроші. Хоча, звичайно, я не беруся за що завгодно. Це достойні, на мій погляд, серіали. А паралельно закінчую два сценарії. Один - про супергероїв, екшн-фільм, а другий - те, що можна назвати реп-оперою.
