Сенцов і земля блакитна, як апельсин. Дасть Берлінале щасливий шанс Україні

20 лютого в Берліні розпочинається 70-й міжнародний кінофестиваль. Це перший Берлінале, який організовує нова команда, що прийшла на зміну Дітеру Косслику, керував фестивалем з 2001-го. В останні роки було очевидно, що все підприємство опинилося якщо не в глухому куті, то в глибокій кризі; у ЗМІ навіть з'явилася колективне звернення відомих німецьких кінематографістів із закликом до Косслику піти.

Щоб уникнути небезпеки одноосібних рішень, міністерство культури Німеччини прийняв рішення розділити керівництво фестивалем. Тепер за художню частину відповідає італієць Карло Шатриан, а виконавчим директором стане нідерландка Мариэтт Риссенбик. Шатриан народився в Туріні в 1971-м. Працював киножурналистом, а в 2013-му очолив престижний кінофорум у Локарно. Риссенбек народилася в Постерхолте (Нідерланди) в 1956 р. Довгий час займала посаду керуючого директора інформаційно-консультаційного центр міжнародної дистрибуції німецьких фільмів German Films.

Нова команда першим ділом прибрала програми, на які ніхто не ходив (на кшталт "Кулінарного кіно") і ввела новий конкурс Encounters ("Зустрічі"). Його мета - підтримати нові голоси в кіно і дати більше можливостей для різноманітних оповідних і документальних форм. Журі, яке складається із трьох осіб, обере переможців у номінації "Кращий фільм" і "Кращий режисер", а також володаря спеціального призу журі. Конкурс Encounters склали 15 фільмів, у тому числі 14 світових прем'єр, чотири дебюту і одна анімаційна картина.

Приз Альфреда Бауера, яким багато років нагороджували за художній пошук, скасували через випливла нещодавно інформації про співпрацю цього легендарного режисера з нацистами.

Ще одна новація - значне розширення географії учасників. І це, поза всяких сумнівів, зіграло на руку нашій країні. Дійсно, рівень представленості України на ювілейному фестивалі - безпрецедентний. Так, одним з фільмів відкриття фестивалю у позаконкурсній секції спецпоказів стануть "Номери" (Україна-Польща) - антиутопічна трагікомедія, знята за однойменною п'єсою Олега Сенцова. Історія створення картини у своєму роді унікальна. Сорежиссерами тут вказані Сенцов і Ахтем Сєїтаблаєв; проте зйомки проходили в 2018-19 роках, коли Олег ще відбував термін в російській колонії в Лабитнангі. Він надсилав вказівки прямо з місця ув'язнення.

У конкурсній програмі Generation 14plus "Молодіжного форуму" - автономної частини Берлінале, зверненої до молодої аудиторії - пройде європейська прем'єра документального фільм "Земля блакитна, немов апельсин" киянки Ірини Цілик. Світова прем'єра цієї роботи відбулася в конкурсі World Documentary Competition "Санденса" - найбільшого фестивалю незалежного кіно в США, де фільм отримав нагороду за найкращу режисуру.

Картина розповідає про багатодітній сім'ї в Красногорівці, донбаському селі, постійно знаходиться під обстрілом. Головні героїні - Ганна Гладка, мати чотирьох дітей, і її старша дочка Мирослава, яка готується до вступу в університет культури і знімає фільм про життя своєї сім'ї. За допомогою точного монтажу, атмосферної операторської роботи Цілик створює дивно ліричний і глибокий портрет сім'ї, зберегла любов один до одного, до мистецтва і до життя в абсолютно жахливих умовах. Ірина Цілик народилася в 1982-му, закінчила Національний університет театру, кінематографа і телебачення ім. Карпенка-Карого, працювала в рекламі. Зняла короткометражні ігрові картини "На світанку" (2008), "Поминання" (2012), "Дім" (2016), короткометражки "Тайра" і "Малюк" для "Невидимого батальйону" - кіноальманаху про жінок на війні. "Блакитна Земля, немов апельсин" - її повнометражний дебют.

До речі, Generation 14plus - щаслива секція для України: в 2017 р. там отримала Гран-прі неігрова робота режисерів Лізи Сміт і Георга Жено "Школа №3" (копродукція України та Німеччини), також присвячена війні на Донбасі.

Крім того, на Берлінале покажуть два фільму російського режисера Іллі Хржановського з його скандального проекту "Дау", одним з виробників якого є українська компанія Phenomen Ukraine. "Дау. Наташа" бере участь в основному конкурсі, а "Дау. Дегенерація" - у позаконкурсному Berlinale Special.

У цього проекту слава настільки ж гучна, як і неоднозначна. Хржановський знімав фільм про видатного радянського фізика Льва Ландау в безперервному режимі протягом трьох років. Для зйомок був споруджений найбільший на території колишнього СРСР знімальний павільйон площею 6 тис. кв. м - повнорозмірна копія інституту Ландау. Актори, серед яких були відомі вчені, митці, порноактриси і навіть банда неонацистів сумно відомого Максима Марцинкевича, буквально жили в декораціях і носили одяг 1930-60-х. Результатом стало 700 годин відзнятого матеріалу, з якого режисер змонтував 13 повнометражних фільмів і 3 серіалу. "Наташа" і "Дегенерація" - це завершальні частини сюжетного циклу "Дау". В обох фільмах є сцени екстремального насилля, причому вчинені реально перед камерою по відношенню до однієї з актрис. Як сприймуть це глядачі Берлінале і, в особливості, журі - можна тільки гадати.

Також у паралельній програмі Forum Expended покажуть короткометражний фільм спільного виробництва США, Японії і України "Громадяни Космосу" ("Citizens of the Cosmos", автор - американський режисер російського походження Антон Відокль, продюсер з української сторони - Любов Кнорозок). "Громадяни Космосу" засновані на маніфесті "Биокосмизм", написаному Олександром Святогором в 1922 р. Знятий в Токіо та Києві у співпраці з групою акторів-аматорів фільм показує якесь співтовариство, озвучує історичні устремління російського космізму - безсмертя, воскресіння мертвих і міжпланетне сполучення. Як ілюстрації до маніфесту використовуються картини з повсякденного життя сучасної Японії - від бамбукових лісів до крематоріїв. Додаткової фантасмагоричности додає оригінальна звукова доріжка, створена Альвой Ното.

Що ж стосується основного конкурсу, то в ньому покажуть 18 фільмів. Нижче ми розповімо про п'ять найбільш ймовірних фаворитів гонки за "Золотим ведмедем".

Одне з найбільш прославлених імен тут - Цай Мінь Лян. У кар'єрі 63-річного тайванського режисера - "Золотий лев" у Венеції за "Хай живе любов" (1994) і Гран-прі журі там же за "Бродячих собак" (2014), "Срібний ведмідь" Берліна через "Річку" (1997). Його нова історія "Дні" виконана у властивій Мінь Ляну безсловесної і медитативно-повільною манері. Двоє самотніх людей, одного з яких грає постійний актор Цая Лі Кан Шен, зустрічаються в готелі посеред галасливого і жаркого Бангкока, і те, що відбувається між ними, незважаючи на відсутність діалогів, має внутрішню напругу високої драми.

Британський режисер Саллі Поттер вже має у своїй кар'єрі номінацію на "Оскар" за адаптацію роману Вірджинії Вульф "Орландо" (1992). Її нова картина "Незвідані шляхи" - про непрості стосунки дочки і батька, який страждає психічним розладом і не цілком віддає собі звіт, в якій реальності перебуває. Поттер відома як переконана феміністка, найчастіше вона говорила про проблеми жінок. Тим більш несподівано таке поглиблене дослідження внутрішнього світу чоловіки, на роль якого вона запросила одного з найефектніших акторів-мачо Хав'єра Бардема. Компанію йому склали Ель Феннінг, Сельма Хайєк і Лора Лінні.

Абель Феррара - виходець з легендарної епохи Нового Голлівуду 1970-80-х, автор культових "Короля Нью-Йорка" і "Поганого лейтенанта" - улюбленець фестивалів. Його "Сибір" - це, фактично, моновистава з одним із самих цікавих акторів старшого покоління Віллемом Дефо. Герой Дефо - відлюдник, ізгой, добровільно пішов від цивілізації в печеру в деяких холодних краях. Він здійснює подорож всередину себе. Міфи і галюцинації, дослідження архетипів і підсвідомості - це картина, незвичайна навіть для невтомного експериментатора Феррари.

Найпильнішу увагу німецьких глядачів приверне "Берлін. Александерплац" (Німеччина-Нідерланди) режисера афганського походження Бурхана Курбани. Справа в тому, що однойменний роман Альфреда Деблина вже екранізував у вигляді 14-серійної теледрамы класик німецького кіно Райнер Вернер Фасбиндер в 1980-м. Втім, час дії серіалу Фасбіндера - 1928-1929 рр.., в той час як Курбани переносить сюжет в антураж сучасної ФРН і робить головним героєм не німецького безробітного, а чорношкірого мігранта.

Ще один кандидат на найвищі нагороди - "Ундіна" Крістіана Петцольда. Петцольд має в Німеччині статус культового режисера. У 2000-му його "Внутрішня безпека" отримала Deutscher Filmpreis - найвищу національну нагороду Німеччини, а драма "Барбара" з приголомшливою Ніною Хосс у головній ролі - "Срібний ведмідь" за режисуру і Deutscher Filmpreis за кращий фільм у 2012 р. цього разу 60-річний режисер привіз "Ундину" - сучасну переробку міфу про дух води, приймає образ прекрасної дівчини, яка заманює подорожніх у глибини заради того, щоб знайти безсмертя. У Петцольда Ундіна (Паула Бір) має професію історика і працює музейним гідом, до пори до часу вона виступає швидше об'єктом, аніж суб'єктом власних пристрастей, зазнаючи невдалий роман, намагаючись звільнитися від любовних ран. Але поступово в ній проростає набагато більш потужна і древня сила.

Звичайно, не факт, що призи отримають режисери з вже укоріненим авторитетом. У конкурсах переважають невідомі імена, багато молоді. Однак на те й ювілей, щоб були сюрпризи. І, ймовірно, один з них буде на користь України.