Інтрига в Академії наук. Хто замінить Патона на посаді президента НАН

19 серпня на 102 році життя помер український вчений Борис Патон, який був президентом Національної академії наук України з 1962 р. Уже зараз формується державна комісія з похорону, яка буде вирішувати основні питання, — вчений пережив і свою дружину, і доньку.

Патон очолював НАН протягом 58 років. За його довге життя, як писали в радянських газетах, змінювалися режими і вмирали вожді, проходили революції і народжувалися нові держави. Патон був сином академіка і онуком воєначальника, Героєм Соціалістичної Праці і кавалером ордена Леніна, лауреатом Сталінської премії. Свої дослідження проводив в сфері зварювальних процесів і металургії — займався розробкою нових методів зварювання, в тому числі — в космосі і під водою. Патон також створив обладнання для електрозварювання живих тканин, отримавши за свої розробки Державну премію України.

Проживши більшу частину життя при радянському режимі, Патон навчився уживатися з будь-якою владою і не лізти зайвий раз на рожен. Йому не раз дорікали за засудження правозахисної діяльності академіка Сахарова в 1970-і й підтримку президента-втікача Віктора Януковича в 2010-х. Але влада змінювалася, йшли вожді і президенти, а Патон залишався на своєму місці.

Тепер же, після його смерті, у академіків складний вибір — потрібно буде вибирати нового президента НАН.

Кандидати в президенти Академії наук

Президент Академії наук обирається на загальних зборах шляхом таємного голосування академіків, членів-кореспондентів НАН та інших вчених, загальна кількість виборців перевищує 700 осіб. Вибори проходять кожні пʼять років, на всіх минулих голосуваннях беззаперечно перемагав Патон. Він відмовився брати участь тільки в останній передвиборній гонці: голосування мало відбутися навесні цього року, проте коронавірус вніс свої корективи, і голосування відклали — на невизначений термін, до кращих часів.

Сьогодні ж на пост президента НАН претендують п'ять кандидатів. Наймолодшому з них 55 років — це Богдан Данилишин, голова ради Нацбанку України, політик і доктор економічних наук, міністр економіки часів президентства Віктора Ющенка.

Далі в списку йде 69-річний Анатолій Загородній, який є віцепрезидентом НАН України. Доктор фізико-математичних наук, дослідник в галузі фізики плазми. Викладав в КНУ ім. Шевченка і Києво-Могилянській академії. Також Загородній є чинним членом Російської академії наук.

Загородній працює директором Інституту теоретичної фізики імені М. Боголюбова, який Державна аудиторська служба України звинувачує в незаконному використанні майже півмільйона гривень. У НАН всі звинувачення заперечують.

Третій кандидат — 69-річний Володимир Семиноженко, доктор фізико-математичних наук, голова Північно-Східного наукового центру НАН. Він також працював у владі — був віцепрем'єр-міністром і міністром науки і технологій при Леоніді Кучмі і Вікторі Януковичі. Також він є одним із засновників і перших керівників "Партії регіонів".

Четвертим у списку йде 76-річний Сергій Комісаренко, доктор біологічних наук, академік-секретар НАН. Вчений-біохімік і дипломат, який займається імунологією. Представляє Україну в Раді Міжнародного союзу біохіміків і молекулярних біологів, Міжнародному суспільстві імунофармакологів, а також є головним редактором ряду наукових журналів.

Замикає п'ятірку кандидатів 78-річний Владислав Гончарук, доктор хімічних наук, академік НАН. В ході своєї наукової діяльності вивчав проблеми водно-екологічного спрямування. Також є членом Координаційної ради з охорони навколишнього середовища при Міністерстві освіти і науки, редактором ряду наукових журналів.

Виборчі програми кандидатів були опубліковані на офіційному сайті НАН ще у червні. По правді кажучи, вони дуже схожі : всі кандидати декларують необхідність проведення реформ, ратують за поліпшення стану української науки і обов'язкову структурну оптимізацію. Якщо коротко: за все хороше проти всього поганого.

Передбачити, хто стане новим президентом НАН, досить складно, однак Патон встиг назвати свого фаворита: в одному з інтерв'ю він заявив, що на виборах голосуватиме за Анатолія Загороднього.

Проблеми сучасної Академії наук

Сучасна українська наука стикається з цілою низкою проблем, і хто б не став новим президентом НАН, йому доведеться з ними розбиратися. Сьогодні господарство Академії наук включає в себе науково-дослідні інститути, обсерваторії, ботанічні сади, дендропарки, заповідники, бібліотеки, музеї і безліч інших наукових установ, проте ефективною їх роботу назвати складно. Втім, величезні площі земель і приміщень дозволяють людям, які вміють, отримувати від майна НАНУ цілком відчутну вигоду — негласно здаючи його, наприклад, в оренду.

Але в цілому НАН сидить на бюджетній голці, і зміни правил гри на ринку після розвалу СРСР в бік капіталізму і самоокупності слабо її торкнулися. Наука ж в Україні фінансується з бюджету за залишковим принципом, тому на великі зарплати і значні грошові стимули розробок розраховувати не доводиться. Щоб змінити цю ситуацію, Академії наук доведеться перепрофілюватися і стати джерелом прикладних наукових розробок, які можна буде використовувати у виробництві. "Наука заради науки" — звучить, звичайно, добре, але такий підхід обходиться занадто дорого. У той же час технічні розробки можна вигідно продавати і використовувати в реальній економіці.

Ще одна проблема полягає в тому, що українська наука досить "стара". Молоді вчені рідко вирішують продовжувати свою кар'єру в Україні — частина зав'язує з наукою після аспірантури, зіткнувшись з низькими зарплатами, дефіцитом обладнання та реактивів, а також корупцією, частина відправляється працювати за кордон. Розвиненим країнам потрібні молоді спеціалісти зі свіжою головою — в країнах ЄС і США можна отримати звання доктора наук протягом шести-восьми років із середньою зарплатою в $1000 на місяць. В Україні ж середня зарплата наукового співробітника коливається від 8 до 15 тис. грн.

У той же час українській владі наука теж не дуже потрібна. Можновладці просто не розуміють, як можна використовувати науковий потенціал і як працює наука в принципі. Чудовою ілюстрацією цього може служити пропозиція президента Володимира Зеленського виділити мільйон доларів на створення вакцини від коронавіруса, тоді як така розробка вимагає десятків мільярдів доларів. Досить слабо використовують науку і у військових цілях, хоча в багатьох країнах світу саме у воєнний час вчені отримували більше підтримки і замовлень від держави для різноманітних розробок.

Українська наука могла б стати справжнім двигуном розвитку економіки країни, вивести її на новий рівень. Але щоб цього досягти, потрібно провести глибокі структурні реформи, напівзаходами тут ніяк не обійтися. І чи зможе піти на такі зміни нове керівництво НАН — велике питання.