Імена війни. Чим відомі українці, звільнені з полону бойовиків

Depo.ua пропонує ближче познайомитися з тими героями, які вчора повернулися додому з ворожого полону.

Як відомо, все 74 полонених успішно пройшли процедуру обміну на терористів ЛДНР і вже повинні бути якщо не вдома, то, принаймні, на шляху додому. Звичайно, абсолютно недоречно було б ранжувати колишніх бранців по будь-яким критеріям, але так вже історично сталося, що одні з них більше відомі, а інші - менш. З перших і почнемо в силу зрозумілих обставин.

Володимир Фомичов, громадський активіст, ГО "Центр UA", ГО ФРІ

23-річний Володимир Фомичов, співробітник київської організації "Центр UA", яка розслідує злочини політиків, розробляє програми реформ і стежить у Верховній Раді за "кнопкодавами", був узятий в полон бойовиками так званої ДНР в Макіївці 4 січня 2016 р. Він просидів "на підвалі" і в тюрмах так званого "МГБ" більше семи місяців. Після чого 16 серпня суд ДНР присудив йому два роки позбавлення волі за те, що він нібито провіз з Києва в Макіївку дві гранати.Спочатку про те, що сталося з Фомичевым, в ЗМІ публічно не говорили, тому що його рідні просили не здіймати шуму. Так часто буває з людьми, які вперше стикаються з подібною ситуацією: сподіваються, що вдасться вирішити проблему тихо. У випадку з Фомичевым це не спрацювало. Його затримали в квартирі батьків у Макіївці, куди він приїхав на новорічно-різдвяні свята. Сталося це через тиждень після того, як він опублікував на своїй сторінці в Facebook фото на тлі пам'ятника Леніну в Донецьку з підписом: "Ленін в Донецьку. Ленін, якого знесли".

Батько Володимира розповідає, що понятих, які повинні були зафіксувати вилучені у Фомічова речі, на місці не було. Пізніше в "МГБ" сказали, що знайти понятих не вдалося, а незабаром заявили, що знайшли у нього дві ручні гранати - ніби він їх ховав в зимовій куртці і планував позбутися перед приходом співробітників "МГБ". При цьому довгий час в "МГБ" відмовлялися визнавати, що він утримувався у них. Батьки писали заяви у всі можливі інстанції, розраховуючи отримати пояснення, за що забрали сина. Відповідь дали лише 26 лютого 2016 р.: слідчий сказав, що Фомічова затримали за зберігання зброї і участь у збройній угруповання - приписали йому співпрацю з ВО "Свобода", з яким Фомічов, як стверджують його колеги, ніколи не був пов'язаний. Пізніше останній пункт звинувачення прибрали з-за відсутності доказів.

Олексій Кириченко, військовий доброволець, 42-й ОМПБ

Олексій Кириченко, позивний "Лис", був затриманий бойовиками 26 серпня 2014 р. на одному з блокпостів неподалік від Старобешеве після того, як пішки проривався з Савур-Могили до своїх у Волноваху. "Я бився на Савур-Могилі. Кілька днів я пішки йшов у Волноваху. Затримали мене вранці на блокпосту. Поки йшов, їв сиру кукурудзу, яблука, пив воду з річки. Мені сказали, що тепер буду відбудовувати зруйноване Донецьк", - так говорив Олексій російським журналістам у перший день перебування в полоні. Вінничанин Олексій Кириченко останні довоєнні 10 років жив у Харкові, де зараз живуть його дружина і донька, і де він був власником невеликої мережі кавових апаратів. Коли почалися бойові дії, пішов добровольцем і був прийнятий в 42-й кіровоградський батальйон. Згодом потрапив в групу полковника Івана Гордійчука (легендарна особистість з позивним "Сутінок", керував обороною Савур-Могили). За словами Юрія (брата Олексія), коли більшість військ відступило, Гордійчук з групою солдатів залишився захищати Савур-Могилу. 24 серпня вони прийняли рішення відступати двома групами. Олексій зі своєю групою потрапив у полон, але в той раз він втік. Потім кілька днів йшов пішки, ночував у лісосмугах. Переходив трасу поблизу Старобешеве і потрапив у полон. Це відбулося в кінці серпня. Як розповідає Юрій, з Старобешеве брата перевезли в Комсомольськ, а потім у Донецьк, де спочатку його тримали в так званій "хатинці" (будівля СБУ). Там він перебував більше року. І вже в серпні 2016 р. його з іншими полоненими перевели до Макіївської виправної колонії.

Так сталося, що майже всіх бійців бригади Олексія відносно швидко витягли з полону, а з ним все якось затягувалося - була інформація, що його прізвище не значилася в одному списку бойовиків. Але, як бачимо, хоч і не без пригод (в останній момент пройшла інформація, що його терористи не привезли на обмін), але все ж обмін відбувся, і Олексій їде додому.

Ігор Козловський, вчений-религиовед

Ігор Козловський є президентом Центру релігієзнавчих досліджень та міжнародних духовних стосунків, керівником Донецького обласного відділення Української асоціації релігієзнавців, президентом громадської організації "Центр Діскавері", заступником гетьмана Українського реєстрового козацтва з питань міжнародних зв'язків, особового складу і релігії, керівником Міжнародного центру християнсько-мусульманського діалогу та співробітництва. Він автор десятків наукових, науково-популярних та літературно-художніх публікацій. Його роботи переведені на багато мов, він також удостоєний безлічі нагород і орденів. Ігор є дійсним членом Королівського коледжу дворянства (Португалія) і має орденський знак цієї організації, а також є почесним громадянином штату Оклахома (США). Він нагороджений медаллю Австрійського товариства Альберта Швейцера.

Козловський був захоплений бойовиками в окупованому Донецьку 27 січня 2016 р. - у нього в квартирі провели обшук і відвезли в один з підвалів "МГБ ДНР". Затримання відбулося буквально відразу після того, як в окупованому місті намагалися підірвати пам'ятник Леніну. Будь-якої офіційної інформації про причини затримання вченого не було. Спочатку з'явилася інформація, що його звинувачували у зберіганні боєприпасів або шпигунстві. А дружина Козловського, Валентина, сказала, що причиною обшуку їй назвали "неправильні листування в Facebook". При цьому з квартири вченого винесли техніку і документи. У так званої ДНР заявили, що він нібито зберігав у квартирі дві гранати, а "обвинувальний акт" проти вченого складався всього з шести сторінок. Козловський не виїжджав з окупованого Донецька, тому що у нього там паралізований син Святослав. Останнього все-таки зважилися вивезти з міста після арешту вченого. За словами родичів, Ігор Козловський ніколи ніякої політичної діяльності не вів і причин для затримання не було. Щоб звільнити Ігоря, його родичі навіть найняли в Донецьку адвоката, але ніяких успіхів не досягли.Так званий "військовий трибунал" терористичної організації ДНР засудив Ігоря Козловського до тюремного ув'язнення. Незважаючи на вимоги правозахисників, бойовики терористичної організації ДНР перемістили вченого Ігоря Козловського з Донецька в Никитовскую виправну колонію №87 в Горлівці. Влітку 2016-го українська сторона в Мінську передавала списки на обмін бойовикам, де фігурувало прізвище Козловського, але у відповідь почула, що він шпигун. І ось, нарешті, Ігоря вдалося звільнити.