Задоволення з доплатою. Що спільного у фашистів у Білорусі і баптистів з Данії
Багато в університеті та школі мріяли замість навчання грати в комп'ютерні іграшки. І ось це бажання декого вже стає реальністю. Причому не безкоштовно. Хтось ганяє по лісах з лазерними мечами, а хтось заробляє на квестах, що проводяться на корпоративах і святах. У цій статті ми поговоримо про іграх, причому іграх для дорослих, хоча ще років 30 тому їх би однозначно вважають дитячою забавою. А також про те, як вони стають бізнесом.
Мільйони за Dotа 2
З цієї осені Каліфорнійського університету в Ірвайні починає платити стипендії студентам, що грають в комп'ютерну гру Overwatch. Ще в минулому році стартувала стипендіальна програма для гравців в League of Legends. Допомога складе $2500 на рік. Але треба врахувати, що це не така вже і велика сума. За ці гроші студенту доведеться витрачати 15-20 годин на тиждень (половина робочого тижня) на командні збори, практику, тренування і змагання. До цього університетська команда з Overwatch вже виграла турнір Tespa Summer Series. Це не перший прецедент у США — раніше Університету Юти виділили $70 млн на організацію університетської команди з п'яти кращих гравців. Фактично геймери були прирівняні до студентів. В майбутньому кількість таких "учнів" хочуть збільшити до 35.
Цікаво, що це не примха однієї країни. В Україні є своя кіберспортивна ліга Star Ladder. Офіційно кіберспорт визнано також в Росії, Китаї, Кореї, США, Франції, Німеччини, Індії, Данії, Швеції. У Китаї та Швеції цьому навіть вчать у школі. Раніше "ДС" писала про "дорослих дітей" — кидалтах, на яких незабаром буде в основному орієнтована вся ігрова комерція. Основна аудиторія і учасники кіберспортивних змагань — люди 18-28 років. Серед ігор з міжнародними змаганнями — FIFA, Counter-Strike, DotA, Starcraft. Цікаво, що в Південній Кореї кіберспорт настільки популярний, що турніри проводять на футбольних стадіонах.
Для тих, хто в танку (а точніше, вважає, що танк буває тільки не віртуальним), в Україні це справа також розвинене вже давно. Ще в 2006 р. в трійці призерів змагання The international виявився наш кіберспортсмен Sk — він за гру в Warcraft III заробив $8 тис., А в 2011 р. команда na'vi (Natus Vincere) перемогла у фіналі чемпіонату The international за Dotа 2 і виграла $1 млн. Сама команда грає не тільки в Dotа 2, це і Counter-Strike, і FIFA, і World of Tanks. Нещодавно Natus Vincere стала переможцем престижного турніру The Summit 7.
Мечі і орки — від БРСР до Палестини
Кіберспорт, втім, не єдина ігрова сфера, яка комерціалізується. Тільки ледачий нічого не чув про ролевиках. Ні, це не ті рольові ігри. Це ті, які з кубиками на столі (настільні ігри) або з тексталитовыми мечами, орками, ельфами і чарівними паличками в лісі. Треба сказати, що другий вид ігор в нашій країні до комерції має не так багато відносини. А ось настільні ігри хоч і не повсюдно, але мають свій маленький дохід. Наприклад, за ведення серійної настільної гри по світу фентезі можуть запропонувати за 50 грн з людини за одну сесію. Так як в грі рідко бере участь більше чотирьох-п'яти гравців, багато за повноцінний ігровий день не заробиш. Вечір участі в настільних іграх в Києві може коштувати 30-50 грн. Так що це швидше хобі, ніж робота. Рольові проекти живого дії (з реально бігають по кімнаті, залі або полігону гравцями) не просто не окупаються, організатори гри часто йдуть в мінус (внески коливаються від 50 до 2500 грн, але реальні витрати покривають рідко). Тим не менш саме рух, який зародився на Заході, як і на пострадянському просторі в кінці 80-х, має приклади комерціалізації і в Україні.
Наприклад, це квест-кімнати. Квести по місту. Автоквести. Автоквести в стилі зомбі. Пейнтбол. Страйкбол. Весілля та корпоративи в стилі рольової гри, коли гості радісно розшукують скарби або стріляють один в одного з-за дерев. Всі ці приклади ігор успішно поставлені на потік навіть в Україні. Прибутку залежать від популярності контори, що надає послуги. Заробітки — до $1 тис. за проект. Тим не менш тут є нюанс: в Україні чітко розділені співтовариство рольовиків і люди, які роблять на ідеї РИ гроші. Рольовики з набагато кращими ідеями проектів часто не вміють зробити з цього ніякого прибутку. У той же час люди, які беруть прості ідеї і обкачують їх на заходах приватних або навіть державних контор, примудряються зробити гри своєю роботою. Перші заздрять другим. Другі радять заздрити мовчки.
А ось у Данії, наприклад, вже 10 років Клаус Раамстед живе на гроші, які заробляє саме рольовими іграми. Кілька років тому його компанія робила величезний рольовий проект — на 3 тис. осіб — для протестантської церкви. Оборот компанії "Рольова академія" пару років тому становив 180 тис. євро в рік. При цьому персонал — це два власника, один співробітник і десятки волонтерів. У Чехії для залучення людей в рольові ігри, а також фінансування створили некомерційну організацію, кілька таких є і в Польщі. У Німеччині самих рольовиків близько 50 тис. осіб, але там їм грошей добути складно — держава не допомагає. А ось США готові фінансувати у тому числі впровадження рольових ігор на пострадянському просторі. Вважається, що вони можуть принести ліберальні ідеї і сформувати громадянське суспільство в країнах з сумнівною демократією. Таким займаються впровадженням, наприклад, норвежці, де паралельно подібні проекти фінансує МЗС. Цікаво, що вони навіть намагалися впровадити рольові ігри в Палестині, а ось у Білорусі стався конфлікт через ігри за мотивами подій 1943 р. Іноземців в німецькій формі з полігону просто-напросто забрала міліція, а потім країна ще й закрила для них візи.
Сама потужна фінансова підтримка рольовиків в цілком благополучній Швеції. Асоціація Sverok там заробляє близько 2 млн євро в рік (постійного персоналу — вісім осіб). А в Данії є навіть рольові школи, де дітей вчать розраховувати, наприклад, курс корабля.
Звичайно, всі ці факти не означають, що фанати комп'ютерних або рольових ігор живого дії — хоч скільки-небудь значиме меншість. Однак у процесі інфантилізації суспільства, роботизації систем і втрати людьми якоїсь як би "серйозної" роботи саме ігри можуть бути запорукою того, що замість світових воєн в реальності ми будемо влаштовувати їх у віртуальних світах.
