Арт-дилер Ігор Абрамович: Роботи відомих українських художників купують за $10-35 тис.

Мистецтво давно перестало бути лише предметом захоплення і натхнення. Кожен рік стук аукціонного молотка набиває ціну полотнам, а колекціонери всього світу виписують чеки на кругленькі суми. Згідно з даними звіту Arts Economics продажу на світовому арт-ринку в 2018 р. досягли майже $68 млрд.

"ДС" поцікавилася в одного з найуспішніших арт-дилерів Ігоря Абрамовича, який представляє Україну на ключових аукціонах sotheby's, Phillips і christie's, за якими законами живе вітчизняний арт-ринок, хто з українських художників найбільше цінується на Заході і чи зможе наша держава заробляти на мистецтві.

"ДС" - У нещодавно опублікованій програмі уряду Міністерство культури, молоді та спорту задекларувало наміри створити умови для легального ринку творів мистецтва через закони про арт-ринку". Сьогодні арт-ринку в країні немає?

В. А. - Україна - молода країна, нам менше 30 років. І я вважаю, що в управлінні державою, втім, як і в інших сферах, не треба винаходити велосипед. Треба просто брати найуспішніші моделі управління і застосовувати їх до нашої дійсності. Якщо говорити про мистецтво, я б орієнтувався на британські і американські закони. А українським чиновникам треба не просто робити гучні заяви, а залучати експертів до формування пакету законів. Приміром, у нас в країні немає жодного музею сучасного мистецтва. А це означає, що немає майданчика, на якій ми можемо презентувати всьому світу своїх кращих майстрів - художників і скульпторів.

Я вважаю, що пріоритетом будь-якого уряду має стати створення Національного музею сучасного мистецтва, який стане візитною карткою нашої країни, як Музей сучасного мистецтва в Нью-Йорку, галерея Тейт у Лондоні або Центр Жоржа Помпіду у Франції. Щоб створити подібний музей і не лізти в кишеню за грошима держави, необхідно прийняти закон про меценатство. У нас в країні 24 області, і в кожному регіоні повинен бути власний музей сучасного мистецтва. Є заможні бізнесмени, які завдяки новому закону з задоволенням почнуть вкладати гроші в мистецтво. Тільки тоді ринок запрацює. Ланцюжок проста: спочатку закон про меценатство, а потім створення музею сучасного мистецтва, який допоможе оживити і структурувати арт ринок.

Коли я веду переговори з інституціями світового рівня, їх представники хочуть приїхати в Україну і подивитися на роботи наших художників. Але в країні не вистачає гідних майданчиків для презентації. У 2012-му, Наталія Заболотна провела в "Мистецькому Арсеналі" першу Київську міжнародну бієнале сучасного мистецтва. Інтерес був приголомшуючий. Саме тоді й заговорили про створення в Україні музею сучасного мистецтва, але далі розмов справа не пішла.

"ДС" - У планах нинішнього міністерства створення музею сучасного мистецтва теж є. Правда, незрозуміло, скільки грошей держава готова виділити на цей проект і хто його буде курирувати.

В. А. - Якщо буде прийнятий закон про меценатство, то, повірте мені, з'являться меценати, які самі за свої гроші все зроблять. Головне, щоб були закони, які б регулювали їх діяльність та взаємовідносини з державою. Країні необхідний музей, де художники будуть втілювати проекти і де експонуватимуться роботи з приватних колекцій. Я вже сам прораховував вартість такого проекту і вийшов на цифру $5-10 млн. Мистецтво - це завжди інвестиції, причому не тільки в "цінно-художню" складову, але й "емоційний інтелект".

"ДС" - чи Вистачить у країні меценатів, які бажають вкладати гроші в українське сучасне мистецтво?

В. А. - Вистачить, і я в цьому не сумніваюся. Зараз в Україні близько 200 колекціонерів, які збирають предмети сучасного мистецтва. Гучних імен небагато - це меценати Ігор Воронов, Стелла Беньямінова, бізнесмени Віктор Пінчук, Борис Ложкін. Але не варто забувати, що саме колекціонери є будівельниками головних музеїв по всьому світу. Згадайте Пеггі Гуггенхайм, Ернста Бейелера, Жана Пола Гетті або нашу українську династію Терещенко.

"ДС" - Якщо вивести ринок мистецтва з тіні, скільки він може приносити в казну держави?

В. А. - Говорячи про мистецтво, я б не перекладав все виключно у фінансову площину. Арт-ринок не буде приносити такий же дохід, як сільське господарство чи будь-яка інша галузь економіки. Але я вважаю, що імідж країни коштує набагато дорожче, ніж просто гроші. Адже зараз світ асоціює Україну виключно з війною на Донбасі, з високим рівнем корупції, з трагедією в Чорнобилі. Чому б нам трохи не змінити вектор і не продемонструвати світові, що ми ще і неймовірно талановита нація. Повірте, нам є що показати і є чим пишатися. Але це треба робити на державному рівні. І почати можна з малого - наприклад, з видання книги про українське мистецтво. У нас її немає.

"ДС" - Роботи українських художників все одно продаються, а це означає, що який-ніякий ринок все ж є. За якими законами він живе зараз?

І. А - По суті, наш публічний арт-ринок зародився всього лише десять років тому, коли в 2009-му до нас приїхали експерти sotheby's. Вони відібрали 19 робіт 13 українських художників і провели знакові для нашого мистецтва торги Ukrainian-Russian Contemporary Sale в Лондоні. Тоді придбали дев'ять українських лотів на загальну суму $201,5 тис. найдорожчою стала картина "Діалог 02" Оксани Мась, яка пішла за $54,3 тис. Ще купили роботи Павла Макова, Олександра Ройтбурда, Ігоря Гусєва, Іллі Чічкана, Арсена Савадова, Олега Тістола та Василя Цаголова. Через півроку аукціонний будинок Phillips de Pury & Co провів торги, куди теж включили роботи вітчизняних художників. На ньому картину Олександра Ройтбурда "Прощай, Караваджо!" придбали за рекордні для України $97 тис. Саме з цього моменту наше мистецтво почало виходити на світовий рівень, адже у робіт з'явилася публічна ціна. Але відсутність музеїв і виставкових просторів загальмувало подальший розвиток арт-ринку в країні. І зараз сучасний український арт-ринок живе хаотично, по суті, нічим і ніким не регульований. У нас є два аукціонного дому "Золотий перетин" і "Дукат". Саме завдяки їх роботі можна дізнатися публічні ціни на твори українських художників всередині країни.

"ДС" - Чому багато українські художники воліють працювати на Заході?

В. А. - Почнемо з того, що в Європі люди живуть набагато краще і забезпечення, ніж в Україні. Там представники середнього класу завжди 5-10% від свого доходу відкладали на придбання творів мистецтва. Це традиція. До того ж для європейців, американців, британців це ще й інвестиція в майбутнє добробут сім'ї. Роботи наших співвітчизників цінують за майстерність і прийнятні ціни. Плюс сучасне українське мистецтво сформувалося на стику епох і культур, в ньому живе відчуття експерименту і пошуку. Зараз за кордоном надзвичайно високий попит на українську скульптуру, адже наші художники створюють твори by hand (руками), тим самим активно конкуруючи з представниками західних мистецьких шкіл. Іноземців це щиро шокує і вражає, вони готові за це платити.

"ДС" - Найпопулярніші українські художники - хто вони?

В. А. - Зараз завдяки інтернету і різних арт-платформах - в тому числі і Саатчі - наших майстрів знають, і їх роботи продаються дуже добре. Як правило, на таких платформах, як Artnet, Artprice, Artsy, роботи вітчизняних художників коштують від $1 тис. до 10 тис, а скульпторів - від $1 тис. до $25 тис. Роботи відомих українських майстрів зараз купують в середньому за $10-35 тис.

Самі топові українські художники - Назар Білик, Єгор Зігура, Роман Мінін, Олексій Золотарьов, Грек Дмитро, Олег Тістол, Арсен Савадов, Віктор Сидоренко, Жанна Кадирова. Західні колекціонери дуже цінують офорти Павла Макова. Багато купують робіт у найдорожчого українського художника Анатолія Криволапа - є колекціонери, у яких зібрано по 50-60 його картин.

"ДС" - Ви багато років працюєте з одними і тими ж художниками, а з багатьма дружите. У списку ваших підопічних з'являються нові імена?

В. А. - До мене часто звертаються з проханням представляти того чи іншого художника - "Фейсбук" червоний від пропозицій. Але я відмовляю. Займатися однією комерцією нудно і безперспективно. Моя мета - не просто проконсультувати і забрати свої відсотки від угоди, а створити художнику ім'я. Щоб це зробити, треба брати участь в різних арт-проектах. Зараз наш графік розписаний дуже щільно і на три роки вперед. Приміром, Роман Мінін розгорнув активну діяльність в Бельгії: робить проекти в Брюсселі і в місті Шарлеруа, який з-за великої кількості шахт прозвали "чорною столицею" країни. Гірники є основною темою творчості художника, і бельгійці в захваті від того, що робить Мінін. Буквально днями ми з Єгором Зигурой летимо в Австралію брати участь в одній з найбільш масштабних експозицій у світі під відкритим небом - узбережжя Тихого океану довжиною в 2 км на кілька тижнів перетвориться у скульптурний парк. На виставці буде представлено понад 100 робіт, створених авторами зі всього світу, і українське мистецтво буде презентовано вперше за 23 роки існування проекту. Як бачите, роботи вистачає. І брати під свою опіку ще кого-то я точно не планую.

"ДС" - Що вами рухає - гроші або любов до мистецтва?

В. А. - Я люблю те, що я роблю. І я не просто арт-дилер, я ще і куратор, і меценат. На Заході таких людей називають чоловік, який любить мистецтво. Я дійсно люблю мистецтво, не просто його продаю, але і колекціоную. І моя особиста колекція - це не просто хобі, а важливий елемент роботи арт-дилера. Зараз у мене є близько тисячі робіт українських майстрів - від фотографії до скульптури - і вони структуровані по десятиліттях. Я вважаю, що колекція повинна відображати історію розвитку художників і країни.