Повзуча українізація. Як нардепи вирішили поховати в школі російську мову
"Ми почнемо роботу парламенту з самого неконфліктного питання — освітньої реформи", — заявляв перед початком роботи Ради спікер Андрій Парубій. Між тим у перший же день роботи парламенту депутати дістали з свого арсеналу весь звичний набір методів: маніпуляції, популізм, підміну понять. Першу із списку осінніх реформ все ж прийняли — у 18:22, фактично на останніх секундах", — базовий закон про освіту прийняли у другому читанні 255 голосами. До законопроекту було подано майже півтори тисячі правок, левова частка яких зводилася до того, щоб показати незгоду тієї чи іншої фракції з позицією влади. У результаті половину правок провалили при голосуванні, другу просто не розглядали, бо автори не наполягали. Скандал розгорнувся лише навколо питання про те, якою мовою навчати представників нацменшин. Мовне питання все ще один з найгостріших в країні.
Язик до Києва доведе
До статті закону, в якій йшлося про навчання представників нацменшин, з самого початку була прикута пильна увага. Ходили навіть чутки про якусь "мовний бомбу", яку Міносвіти закладає в проект. Ще в липні, напередодні запланованого Радою розгляду законопроекту про освіту у другому читанні, міністр Лілія Гриневич зазначала: базовою мовою навчання українську, а вивчення мови нацменшин буде гарантуватися в обсязі, необхідному для виконання професійних обов'язків в умовах меншин. "Наприклад, якщо лікар потрапляє в угорську громаду, то він повинен володіти угорською, щоб спілкуватися зі своїм пацієнтом", — заявила міністр. Між тим ситуація у школах нацменшин така, що вони вивчають всі предмети рідною мовою і лише кілька годин відведено на вивчення української. Так що закінчуючи, наприклад, угорську школу, випускники просто не знають української мови. Щоб ліквідувати цей перекіс у законі прописали норму, що більшість предметів повинні вивчатися на українському.
Читайте також: Нова школа. Школярів хочуть вчити медіаграмотності
Ця норма і викликала жваві дискусії у парламентській залі. Міністр Лілія Гриневич пояснила депутатам, що мовна стаття закону передбачає поступовий перехід на вивчення предметів українською. "Коли дитина росте в румуномовної або венгероязычной середовищі і приходить в перший клас, він не може відразу вчити всі предмети українською. У п'ятому–дев'ятому класах ми починаємо вводити інші предмети українською, і на етапі старшої школи дитина буде вивчати практично всі предмети державною мовою. Крім рідної мови та літератури як окремих предметів", — зазначила глава МОН. Однак відсилання Гриневич до румунською або угорською нацменшин не спрацювали: багато нардепи сприйняли такі послаблення як реверанс у бік російської мови. "Ми подмываем основи державності, оскільки саме із-за нашої ідентичності, яку ми втрачали протягом 25 років, і йде війна на Донбасі", — заявила нардеп Оксана Білозір і запропонувала узаконити норму про те, що мовою освітнього процесу є виключно державна мова.
Однак проти такого рішення виступив Рефат Чубаров, який заявив, що поправка Білозір "ще раз вб'є кримськотатарська мова". "Нас вже забороняли в радянські часи!" — гримів Рефат-ага, на весь зал парламенту. Між тим нардеп Ігор Мосійчук зазначив, що торік Міносвіти виділила 3 млн грн на те, щоб забезпечити можливість пройти ЗНО кримськотатарською мовою. Охочих виявилося лише вісім.
В результаті в парламенті розгорілася настільки жвава дискусія, що спікеру довелося перенести розгляд поправки на вечірнє засідання. Між тим аргументи у протиборчих сторін далеко не нові. В одному таборі говорили про те, що Міносвіти за фактом намагається узаконити русифікацію країни, в іншому — що саме така "повзуча українізація" в школах дозволить розширити сферу використання української мови.
У підсумку практично на останніх хвилинах засідання проголосували компромісний варіант. Корінні народи (кримські татари) зможуть навчатися рідною мовою до десятого класу, представники нацменшин (росіяни, угорці, поляки та ін) — до п'ятого. Після чого навчання буде вестися українською мовою паралельно з вивченням рідної мови і літератури.
"Війна прийшла туди, де було найменше українських шкіл. Питання державної мови в освіті — питання національної безпеки. Але сьогодні ВР вкотре не зробила ніяких висновків, узаконила причини сепаратизму і заклала міну уповільненої дії під основи державності", — заявив після ухвалення закону Олег Тягнибок. Між тим експерти не так категоричні: в законі все ж прописаний поступовий перехід на державну мову, і якщо випускник збирається продовжити навчання після школи, йому доведеться вивчити українську.
Шлюбні агентства і голодомор школярів
Якщо момент про мову навчання дійсно став приводом для дискусії та нардепам довелося проводити окрему нараду, для того щоб владнати спірні моменти, то більшість інших правок були використані парламентаріями або для власного піару, або для викриття чинної влади. Так, зокрема, сталося з нормою про 12-річну систему освіти. Прийти до єдиної думки про те, скільки ж років потрібно вчитися у школі, в Україні не могли протягом останнього десятка років. Але саме така модель освіти прийнята в Європі — вона передбачає зменшення навантаження на учня в порівнянні з системою, що діє сьогодні в Україні. Українські батьки, втім, ідею запровадження 12-річки сприймають скептично, просто в силу того, що найчастіше зневірилися в системі освіти в цілому.
Саме цей момент і вирішив використовувати у своїх полум'яних спічах лідер Радикальної партії Олег Ляшко, який у якості головного аргументу проти нововведення назвав вагітних школярок. Мовляв, потрібно залишати одинадцятирічку, а після 12 років навчання в школах половина випускниць буде закінчувати школу в статусі мам. Його соратник по партії Ігор Попов і зовсім закликав "не робити з школи шлюбне агентство". При цьому народні депутати забули, що переважна більшість сучасної молоді не поспішає обзаводитися сім'ями і дітьми. Висловлювання "радикалів" обурили в. о. міністра охорони здоров'я Уляну Супрун, яка зазначила, що кількість українок, які народжують дітей до 18 років, ледве-ледве перевищує 1%. Але електорат РПЛ зовсім не молодь, а бабусі на лавочках, які і девятилетку не завжди закінчували.
Не менш яскравими вийшли і виступи з питання безкоштовного харчування школярів в початкових класах. Наприклад, нардеп від "Батьківщини" Олександра Кужель домовилася до того, що депутати поставили "малечу, яка не може вийти на Майдан, щоб захистити себе, на межу голодної смерті". Коли схожу пісню завела Наталія Королевська, перший заступник голови комітету з питань освіти Олександр Співаковський не витримав і зазначив, що в Раді розглядають закон про освіту, а не закон про харчування.
Читайте також: Дитячі кошмари. Навіщо здавати ЗНО в молодшій школі
Справа в тому, що дуже багато питань, які депутати озвучували в ході розгляду законопроекту, стосувалися відповідальності територіальних громад. Реформа децентралізації була покликана дати людям на місцях можливість самим вирішувати, які проекти підтримувати і на які кошти виділяти гроші. Між тим нардепи не упускали випадку налякати населення тим, що всі сільські школи закриють, підручників школярам не видадуть, а младшеклассники і зовсім помруть голодною смертю прямо під час уроків. Хоча вирішенням цих питань в першу чергу повинна займатися місцева влада, обрана самими ж мешканцями. І якщо люди на місцях не можуть організуватися і вимагати, наприклад, зберегти школу, то МОН тут не сильний помічник. Втім, той факт, що більшість з більш ніж тисячі поправок навіть не розглядали, свідчить лише про одне: питання реформи освіти для багатьох нардепів перетворився в черговий парад честолюбства і піару. Однак, незважаючи на це, базовий закон про освіту все ж прийняли.
Що чекає систему
Реформа передбачає три форми здобуття освіти: формальну (офіційну підвищення рівня освіти), неформальну (тренінги, курси, гуртки) та информальную (самоосвіта). Закон також передбачає впровадження так званого інклюзивної освіти (недискримінація, включення в освітній процес всіх його учасників).
Читайте також: Каральні бали. Можна вчитися без оцінок у щоденниках
З вересня 2018-го вводиться дванадцятирічну освіту в початкових класах. Система середньої освіти буде розбита на три рівня — початковий (чотири роки), середній (п'ять років) і профільне середню освіту (три роки), з'являться ліцеї академічної та професійної спрямованості. З-за введення 12-річного навчання за багатьма спеціальностями замість чотирирічного буде введений трирічний бакалаврат, так що загальна тривалість навчання школа+вуз не зміниться. Учень після закінчення школи повинен вільно володіти державною мовою, а також спілкуватися як мінімум однією іноземною. Крім того, у випускника має бути достатній рівень знань з математики, природничих наук, технологій і техніки.
Держава буде виділяти на систему освіти не менше 7% ВВП за рахунок державного і місцевих бюджетів, а також інших джерел доходів (у 2016-му — 5,72% ВВП). Державні і комунальні навчальні заклади можуть надавати платні послуги. Причому всі навчальні заклади повинні мати сайти, де будуть представлені звіти про використання коштів.
З'явиться посада освітнього омбудсмена, який займеться захистом прав студентів та учнів. Його буде призначати Кабмін на п'ять років без права повторного призначення.
Директором школи зможе стати кандидат, у якого ступінь вищої освіти не нижче магістра, а педагогічний стаж — не менше трьох років. Директорів обиратимуть на конкурсі терміном на шість років, обіймати посаду більше двох каденцій поспіль закон забороняє.
Держава гарантує педагогічним працівникам профілактичний медогляд, оплату підвищення їх кваліфікації, різні розміри ставок і доплат в залежності від категорії і звань. Передбачені кредити на будівництво та купівлю житла, а також службові квартири. Вчителям запропонують пройти добровільну сертифікацію — після успішної здачі тестів обіцяють підвищити зарплату на 20%. Крім того, вчителів зобов'язали постійно підвищувати кваліфікацію. У той же час педагог сам зможе вибирати навчальні програми та методики для навчання учнів.
У законі також прописано збільшення зарплат вчителям і викладачам вузів. Так, з 2018-го мінімальний щомісячний оклад педпрацівника повинен скласти три мінімальні зарплати (зараз це 9600 грн). Науково-педагогічні працівники отримуватимуть на 25% більше, ніж звичайні педпрацівники тієї ж категорії. Надбавка за вислугу років становитиме від 10% (більше трьох років) до 30% (понад 20 років) окладу. При цьому оплачувати роботу педагогів мають намір як за рахунок бюджетних коштів, так і за рахунок грошей самих навчальних закладів та грантів.
Контролювати якість освіти буде спеціально створена Державна служба якості освіти.
