"Блакитна мафія". Чому в Голлівуді закривають очі на секс з підлітками
Скандал навколо Кевіна Спейсі не збавляє обертів. Днями про повний розрив відносин з актором повідомила компанія Netflix, що випускає серіал "Картковий будиночок". Слідом за медиагигантом відмежуватися від Спейсі поспішила Sony Pictures: компанія скасувала прем'єру фільму Рідлі Скотта "Всі гроші світу", яка повинна була відбутися в рамках фестивалю AFI Fest в Лос-Анджелесі. Кевін Спейсі зіграв у картині одну з головних ролей.
Оскароносний актор став парією в рази швидше Харві Вайнштейна — всього за тиждень. І це не дивно. Скандали навколо незаконних зв'язків з малолітніми актрисами для публіки не новина. Десятиліттями подібні звинувачення лунають на адресу Романа Поланскі — останнє з них з вуст Рентаты Лангер з'явилося лише кілька місяців тому. Те ж саме з Вуді Алленом і багатьма іншими. А ось тема "блакитного секс-харасменту" в Голлівуді, тим більше по відношенню до неповнолітніх акторам, ніколи не випливала назовні. Хоча у вузьких внутрішньоцехових колах про неї знали точно так само, як про сексуальне насильство з боку відомого продюсера. Як голлівудської "блакитний мафії" всі ці роки вдавалося залишатися в тіні? Виявилося, цьому сприяли кілька факторів.
"Відкритий секрет" Голлівуду
В сонячній Каліфорнії законодавство штату щодо сексуальних і "околосексуальных" контактів з малолітніми одне з найсуворіших. Вік сексуального згоди становить 18 років, це вище, ніж у більшості інших штатів (16-17 років) та країн світу (13-16 років). До цього віку будь-які наміри щодо осіб, які не досягли 18, автоматично стають порушенням закону, навіть якщо обвинувачений заявляє про здобутий згоду на свої дії. Покарання за це одне з найсуворіших у світовій судовій практиці — до 30 років позбавлення волі (замість двох-трьох років як в деяких країнах ЄС) і довічне потрапляння у відкриті списки педофілів. Так що куди б потім злочинець не переїхав, сусіди будуть в курсі його проблем із законом.
На цьому тлі здається немислимим, що ніхто з жертв голлівудських зірок не заявляв про своїх кривдників. Точно так само здається дивним, що не було спроб розслідувати чутки, якими повниться Голлівуд. Про те ж Вайнштейне журналісти The New York Times намагалися написати майже десять років тому. А останній рік, крім цього видання, власне розслідування вели співробітники The New York Magazine. Та, як говориться у свіжій публікації Ронана Ферроу в журналі The New Yorker, Вайнштейну довелося задіяти цілу "шпигунську армію", щоб вставляти пресі палиці в колеса.
Про домагання режисерів, агентів, продюсерів, кастинг-менеджерів до малолітніх акторам намагалися говорити, але всі ці спроби закінчилися повним фіаско: Голлівуду вдавалося вчасно перекривати для цього всі канали. Причому не тільки в пресі, але і в кінематографі.
Показовою у цьому відношенні є доля документального фільму "Відкритий секрет" (2015), про яке сьогодні говорять від видання The Guardian до Indiewire. Картина докладно розповідає, як юні обдарування, які мріють про велику славу, потрапляють на гачок до своїх голлівудських босів з їх вечірками, алкоголем, наркотиками і вседозволеністю. Босами для початківців маленьких акторів є будь-який, хто старший і має хоч якусь вагу в Голлівуді. Відповідно, дуже важко зрозуміти, поступаються підлітки — навіть самого прикордонного для дотримання закону віку 17-18 років — сексуальним залицянь старших добровільно чи під тиском обставин.
Весь фільм, як і належить серйозної документалке, побудований на реальних історіях, конкретних іменах та подіях. Серед них найбільше дісталося продюсерам Digital Entertainment Network — помітного гравця на американському ринку, чиїми інвесторами виступають такі шишки, як творець кінофраншизи про "Людей ікс" Брайан Сінгер (до речі, також звинувачувався в сексуальному насильстві) і музичний мастодонт Девід Геффен.
Резюме фільму сумно: спроби протистояти старшим закінчуються плачевно для їх жертв. Вони позбавляються репутації, роботи, а також будь-яких перспектив у майбутньому. Голлівуд витканий з павутини особистих зв'язків, здатних принести або закопати чиюсь кар'єру. А якщо мовчати і втягнутися, то можна просунутися дуже далеко. Випадки, коли жертви самі стають ґвалтівниками у відношенні більш молодих і менш статусних, не тільки не перетинаються, але і заохочуються. Так з'являється кругова порука — потерпілі тепер і самі не без гріха, значить, виносити сміття з хати не будуть.
Цей фільм в 2015-2016 рр. побачили одиниці. За словами продюсера картини Бали Хоффмана, її зняли з більшості фестивалів, навіть тих, де вона вже була заявлена у програмі. За іронією саме це сьогодні проробляють з фільмами Кевіна Спейсі.
Більше того, незважаючи на гостру тему і потенційну касу, ніхто з дистриб'юторів, навіть незалежних, не взявся за прокат цього фільму. Хоча в США до документалкам ставляться дуже серйозно.
Така обструкція особливо дивна, враховуючи той факт, що режисером "Відкритого секрету" виступила Емі Берг. У 2007 р. вона стала знаменитою завдяки своєму фільму "Визволи нас від лукавого", який розповідає про розбещення дітей священиком-католиком в Північній Каліфорнії. Картина виявилася проривний — всього за декілька років до цього в США почалися гучні розслідування щодо католицької "блакитний" чи "лавандовий" мафії (так її охрестив Ендрю Грилі, екс-священик і борець з гомосексуальним насильством у католицькій церкві). Проект "Визволи нас від лукавого" отримав купу нагород на фестивалях як кращий документальний фільм, а також відповідну номінацію на "Оскар".
Фільми режисерів з таким послужним списком і передісторією розбирають на ура дистриб'ютори і фестивальні кастинги. Але щодо нового проекту Емі Берг Голлівуд виявився непохитним. А оскільки фільм не вийшов у прокат, преса відреагувала на нього дуже мляво: якщо кіно ніхто не побачить, навіщо взагалі про нього писати?
При цьому тема розбещення хлопчиків була на слуху і в 2015 р. В цей час вийшов у прокат художній фільм "У центрі уваги", що розповідає про "бостонському справі" — розслідуванні журналістів з Boston Globe системної "блакитний" педофілії в католицькій церкві. Фільм зібрав два головних "Оскара" (кращий фільм і сценарій) і понад $90 млн каси. "Голлівуд тоді непогано заробив на чужій брудній білизні, але своє соромливо заховав", — говорить продюсер Хоффман.
Інтерес до "Відкритого секрету" сьогодні величезний: фільм, виставлений безкоштовно на Vimeo, швидко перетворився в хіт з рейтингом Rotten Tomatoes в 94%, дистрибуцією якого займається Amazon. А жертви насильства, надихнувшись ажіотажем навколо цієї теми, почали збирати через краудфандінг кошти для власних документальних та соціальних проектів. І поки у них це непогано виходить.
Злі жарти політкоректності
Скандал навколо Кевіна Спейсі примітний ще одним аспектом. За іронією в цьому році головним фільмом ЛГБТ-тематики стала картина "Клич мене своїм ім'ям". Вона оповідає про спокусу 17-річного хлопчика 24-річним хлопцем на тлі пейзажів Італії 1980-х років. Звичайно, головний герой не четырнадцатилетка, як Ентоні Рэпп. Але це слабка втіха, адже йдеться радше про "злочинної любові", хоча б виходячи з законодавства Італії того періоду або нинішнього законодавства третини американських штатів. Це обставина не збентежило американські ЗМІ: в їх викладі ця історія величається як "цікаве дослідження зародження гомоэротической любовної зв'язку". Картина отримала зелене світло на всіх фестивалях і права на неї були швидко розкуплені.
Успіх цієї кіноісторії на фоні обструкції Кевіна Спейсі, яким поліція навіть звинувачень ще не висунула, здається дивним і непослідовним. Але тільки на перший погляд.
Гомосексуальність і все, що з нею пов'язано, стали свого роду "священною коровою", чіпати яку собі дорожче. Зокрема, фільмів гей-тематики сходить з рук те, що не зійшло б картині про відносини молодої дівчини і дорослого чоловіка або навпаки. Згадати хоча б випадок із фільмом "Манхеттен" Вуді Аллена. У ньому подружці дуже дорослого головного героя всього 17 років. Два роки тому Маріель Хемінгуей, якій дійсно було 17 на момент зйомок, розповіла про неприємні для неї домагання з боку режисера. Це відразу спровокувало дискусію не тільки про моральність поведінки Аллена, але і фільму в цілому. У випадку з "Клич мене своїм ім'ям" не піднімалося навіть саме питання про балансуванні на межі.
Як зауважує письменник і журналіст церковної тематики Рід Дреєр, стосунки між дорослими чоловіками-геями (не церковниками) і геями-підлітками не викликали до останнього часу гучного публічного обурення, оскільки про це майже не писали і не говорили в ЗМІ — їх обходили стороною за політкоректності. Як приклад він наводить той факт, що навіть The New York Times, з публікації якої почалося переслідування Харві Вайнштейна, сховала перші новини про звинувачення Кевіна Спейсі в глибокий "підвал" видання, а The Guardian спочатку навіть виступила на його захист. І якби не ажіотаж навколо Вайнштейна, а також рішучі дії Netflix — нинішнього головного роботодавця актора, цілком можливо, що скандал спустили на гальма.
За словами Дреера, гомосексуальність в певних ліберальних середовищах начебто університетської та їй подібних, стає захистом, своєрідним громовідводом для тих, хто використовує своє становище для розпускання рук до підлітків. "Професора середніх років, ласі на 18-річних студентів, роками залишаються безкарними, тому що вони відкриті геї і адміністрація не хоче з ними зв'язуватися", — зазначив Дреєр. При цьому такий терпимості до викладачів-натуралам не спостерігається. Те ж саме відбувається у голлівудської індустрії — ті, хто в курсі, що коїться за лаштунками "фабрики мрій", краще не ворушити осине гніздо.
Кевін Спейсі також постарався використовувати свою гомосексуальність як громовідвід. Але зробив це так кострубато, що в підсумку не зам'яв скандал, а підігрів його ще більше. Зокрема, накликав на себе гнів ЛГБТ - спільнот, адже своєю заявою він нівелював все, за що вони борються. Для цих організацій тепер питання принципу якомога сильніше відокремитися від актора, що став відразу ходячим стереотипом, тієї самої карикатурою на геїв, якій республіканці ще довго будуть лякати виборців.