Уже ніхто нікуди не їде. Як брати участь в "Євробаченні", не позорясь
Україна вдруге не їде на "Євробачення". Країна вже пропускала конкурс в 2015-му - тоді від участі відмовилися з-за нестабільної фінансової і політичної ситуації. А в цьому році навколо національного відбору спалахнули такі пристрасті, що від поїздки на фінал "Євробачення" по черзі відмовилося більше половини фіналістів. І причиною цьому стали зовсім не творчі розбіжності, а все ті ж "нестабільна фінансова і політична ситуації", але вже на новий манер.
Конкурс "Євробачення" позиціонує себе як захід без політики. Недарма стільки дебатів було з приводу пісні Джамали "1944" - багато побачили в ній політичний маніфест. В Україні ж "Євробачення" та політика, незважаючи на правила конкурсу, практично нерозривні. У 2005-му країну фактично делегували представляти "Гринджолам" з гімном Помаранчевої революції, хоча фавориткою відбору вважалася Ані Лорак. Цей вибір викликав обурення не тільки шанувальників Лорак та інших учасників - він загострив відносини між самими українцями. Незважаючи на гасла "Єдина країна" та "Схід і Захід разом", багато наших співгромадян досі насторожено, якщо не вороже налаштовані по відношенню до представників інших регіонів, а політичні погляди часто стають приводом не для зваженої дискусії, а для банальної бійки. Виступ "Гринджол" тоді виявився провальним і злегка остудив запал чиновників, які вирішили використовувати сцену конкурсу для "успішної європейської презентації нової України". Кілька наступних років національні відбори в країні проходили хоч і з локальними скандалами, але без глобальної політичної підоснови - хіба що насолити Росії. Але нинішній нацвідбір став дзеркалом, у якому відбилися зовсім не пісенні таланти українців, - воно показало та недалекоглядність організаторів конкурсу, і фінансові проблеми заходу, і відсутність чітких правил гри не тільки на бізнес-полі, а й на культурному, і ще ціла купа проблем. В першу чергу, політичних.
Участь у голосуванні за шістку фіналістів взяло всього 167,5 тис. осіб - менше, ніж, приміром, живе в Білій Церкві. Але ці результати вже стали приводом заговорити про те, що саме так будуть виглядати президентські вибори: хтось побачив у перемозі Maruv провісник перемоги Володимира Зеленського, хто вважав дії "Суспільного", який вирішив змінити принципи відбору вже після конкурсу, репетицією по захисту результату потрібного кандидата. Мовляв, якщо раптом хто "не той" вирветься в лідери, завжди можна знайти, як зіпсувати солодкість перемоги. "Суспільне", геть, просто змінило правила заднім числом, раптом згадавши про неприпустимість гастролей українських артистів у Росії. На запитання, чому такий пункт з'явився в контракті переможця національного відбору лише на п'ятому році збройного конфлікту, громадський мовник зазначив, що раніше артисти з "російським бекграундом" просто не виходили у фінал.
Позиція "Суспільного" прекрасно відображає ситуацію в цілому в країні. Адже офіційно Україна не воює з Росією, а гастролі українських виконавців в Росії не заборонені. Тобто ніяких законних підстав називати Maruv проросійської співачкою і звинувачувати її в роботі на ворога немає - людина робить собі ім'я і заробляє гроші, і так вже вийшло, що в Росії цих грошей більше. Зрештою, потік українських заробітчан в Росії не міліє, і їдуть туди не тільки представники шоубізу, а звичайні роботяги, причому часто з Західної України. Їх аргументи дуже прості: офіційно війни немає умов для нормального життя немає, а патріотизмом ситий не будеш.
Змагання в патріотизмі супроводжують мало не всі публічні заходи в Україні. І тут часто не розбереш, хто ж більший шкідник - "ватник" або "вышиватник". Нещодавно в столичній підземці зіпсували виставку "Квантовий стрибок Шевченко" - націоналістам не сподобалося, що Тараса Григоровича зобразили не в канонічній папасі, а в образах Дарта Вейдера, Фріди Кало і навіть робота Бандера. Пошук форми, яка осучаснила б поета, назвали неподобством і наругою над святинею. З Maruv сталася схожа історія, тільки тут до цькування артиста підключилися вже не групка маргіналів, а широкі верстви громадськості, включаючи віце-прем'єра В'ячеслава Кириленка. Він навіть заявив про те, що Кабмін має намір затвердити нові правила відбору на "Євробачення" і заборонити участь артистів, які гастролюють в РФ. Правда, від конкурсу тоді доведеться відмовитися левовій частці українських виконавців - на хвилі музичному розборок сплив, приміром, той факт, що сама Джамала в 2015-му дала кілька концертів в Сочі.
Читайте також: Чий Крим? Як "Євробачення" стало політичним ток-шоу
За цим змаганням в патріотизмі знову загубився сам конкурс як змагання пісень. "Суспільне", пояснюючи факт непідписання контракту з Maruv, відзначило, що співачка не захотіла бути "культурним амбасадором України в світі. Сама Maruv заявила, що не хоче бути розмінною монетою в політичних іграх. Поки в Україні вирують пристрасті, кліпи співачки набирають мільйони переглядів на YouTube, а їй самій надходять пропозиції концертів з різних країн Європи. Половина країни пишається тим, що "гастролершу" не пустили на конкурс, друга половина вбачає в цьому політичні репресії і боротьбу з інакодумцями. Лінія розколу не змінюється вже довгі роки і здається, що держава не просто спускає на гальмах ініціативи, здатні об'єднати суспільство, - вона руками своїх окремих представників ще більше загострює конфлікт.
Етнічне і мовне різноманіття України, яке багато західні експерти називають одним з потенційних факторів успіху країни досі залишається приводом для чвар. Французи на те ж "Євробачення" відправляють андрогіна марокканського походження. Можна лише уявити, як збудилися б в Україні, якби перемогу в нацвідборі отримав би такий учасник. Тут вже напевно і про сімейні цінності згадали, і про те, що Україна - для українців, і "Заповіт" Шевченка змусили б на пам'ять розповісти. Між тим культурна дипломатія хоч і несе елемент пропаганди, ніяк не може бути грубої - вінки, вишиванки і глиняні глечики, при всій до них повазі, у світі цікаві дуже небагатьом.
Рішення відмовитися від участі в конкурсі в цьому році було, мабуть, єдиним правильним. А ось на питання, що ж робити далі, може бути кілька відповідей. "Суспільне" скаржиться, що через недофінансування не може проводити конкурс самостійно, тому змушений залучати СТБ. І це саме СТБ "подсунуло" на конкурс таку кількість артистів, "заплямованих" гастролями в Росії. Тут, правда, відразу виникає питання, чому СТБ вигідно проводити конкурс, а "Суспільному" - немає. Але до діяльності суспільного мовника і без того багато претензій. Перший шлях - не проводити відбір, а просто призначати "культурного амбасадора" вольовим рішенням. На "Євробаченні" це досить поширена практика. Другий шлях - повністю відсікти політичні моменти і надати право представляти Україну тому учаснику, який чесно переміг. Але чи зможе культура в Україні бути поза політикою? Питання риторичне. Так що, найімовірніше, найкраще рішення - зовсім відмовитися від конкурсу ще на кілька років. А там видно буде.
