Фігура замри. Хто поставить крапку в "недоперевороте" в "ЛНР"
Якщо придивитися до подій в "ЛНР", то єдине питання, яке виникає, полягає не в тому, чому там трапився "недопереворот" - а чому події відбувалися настільки повільно. Оскільки вся реальність цієї химерної сепаратистської територіальної угруповання, вибудувана на жорсткому конфлікті інтересів між людьми, які звикли вирішувати всі проблеми не шляхом парламентських дискусій, пише "ДС" з посиланням на Depo.ua.
Тут і конфлікт по лінії Сурков-ФСБ. Тобто не вся, звичайно, ФСБ, а один конкретно взятий куратор донецьких силовиків генерал-полковник Сергій Бесіда. Який, втім, може розраховувати на повномасштабну підтримку своєї "контори" - так на користь Суркова в цій історії, за чутками, кілька раз висловився міністр оборони Росії Шойгу, у якого з ФСБ відносини неідеальні.
Тут і конфлікт, власне, за лінією Стрільців-Корнет, який розпочався не вчора вранці і навіть не минулого тижня. Тому що ще в 2015 р. після затримання "міністра ПЕК" Дмитра Ляміна Плотницький заявляв про відсторонення не тільки Корнета, але і глави "МГБ" "ЛНР" Леоніда Пасічника. Однак обидва міністра скромно проігнорували розпорядження "глави держави", і тому нічого не залишалося як зробити вигляд, що він нічого і не говорив. А "винною" була призначена і негайно розігнана - вся "прес-служба глави" "ЛНР". Що, до речі, Корнет спробував повторити і тепер, звинувативши у всіх подіях "керівництво Луганської держтелерадіокомпанії" і адміністрацію Теслярської, які нібито сфальсифікували слова, яких "глава республіки" не говорив.
Наступного разу в повітрі запахло порохом влітку 2016 р., коли було скоєно замах на "голову" "ЛНР". Тоді саме людей у погонах запідозрили в черговій спробі держперевороту. Далі був арешт заступника "командувача Народної міліції" Віталія Кисельова і "екс-прем'єра" Геннадія Ципкалова. А от прибрати Пасічника з Корнетом Плотницький знову не зважився. І ось - чергова спроба Теслярської в черговий раз виявилася невдалою. І, можливо, в не дуже віддаленому майбутньому навіть фатальний для нього.
У конфлікті тісно зав'язаний і Захарченка з його комплексом Наполеона, який періодично оголошує про "створення держави Малоросія" і заявляє, що "ЛНР" стоїть у неї увійти. Напевно, на правах "молодшого брата". Очевидно, саме з наміром почати цей процес на практиці мчали бойовики "ДНР" до сусідів у момент, коли "недопереворот" ще виглядав досить переконливим. Такий розвиток подій, до речі, не викликало б жорстких заперечень і в Москві - оскільки прихід "донецьких", очевидно, дозволив би Кремля і Луб'янки позбутися і Теслярської, і Корнета, і зайвих адміністративних та бюрократичних структур, вельми спраглих фінансування. Інша справа, що подібне "корпоративне злиття" двох сепаратистських угруповань має пройти блискавично і без надто великого кровопролиття, в іншому випадку у російського "електорату" може скластися нехороше враження, що "міжусобиця" є результатом втрати контролю з боку Москви.
Паралельно йде і купа маленьких, дрібних місцевих інтрижок, в ході розвитку яких випливає, що переважна більшість військових командирів - за Корнета, а ось "глави горадминстраций" в "ЛНР" - навпаки, за Плотницького.
Втім, судячи з усього, листопадовий "недопереворот" завершиться точно так само, як і попередні спроби Теслярської позбутися від неприємних підлеглих з ФСБшной дахом. Корнет залишиться при своїй посаді, а рішення про подальшу долю Теслярської ще на деякий час зависне в повітрі. Що насправді означає одну-єдину річ.
Незважаючи на весь рівень зацікавленості та агресивності, всі учасники цього трагіфарсу можуть грати в свої ігри і переслідувати свої цілі, але поки Володимир Путін не прийме рішення щодо майбутнього "ДНР" і "ЛНР", на жорсткі дії ніхто не зважиться. Інакше до "переможцям" замість продовольства, зброї і поповнення з-за східного кордону приїдуть "зондеркоманди".
Це розуміє Плотницький, який толі другий або третій раз "звільняє" Корнета, і дивиться на реакцію. Це розуміє і Корнет, який демонструє кількість бійців, але йти на не надто захищену резиденцію Теслярської не поспішає. Це розуміє і Захарченко, чиї бойовики в тентованих машинах вже не вперше відправляються в шлях і повертаються назад.
А господар Кремля зараз активно розраховує, який саме варіант завершення цієї драми буде для нього найбільш вигідним. У світлі того, що тільки 40% росіян вважають за потрібне підтримувати "ДНР" і "ЛНР", а кількість бажаючих щось кудись приєднувати взагалі стрімко прямує до нуля - "партія війни" з найманців Вагнера і польових командирів, підтримувана Бесідою як найбільш боєздатна, незважаючи на відмінні админстративные можливості, навряд чи стане довготривалим переможцем у цій битві. Плотницький, який прокрався вщент і набрид всім без винятку своїми дубовими "інтригами", теж навряд чи довго втримається біля керма. Не виключено, що до влади в анклавах прийдуть нові люди, які будуть намагатися побудувати подобу "економіки" для "ДНР" і "ЛНР" в умовах довготривалої ізоляції та замороженого конфлікту. Але це вже буде зовсім інша історія.
